Справа № 22-ц-1431/12 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О. Р.

Провадження № 22-ц/1390/1431/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- Бермеса І.В.

суддів: Шандри М.М., Мусіної Т.Г.

при секретарі: Гордій У.М.,

з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Дністер»до ОСОБА_4 про стягнення коштів в порядку регресу-

встановила:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю.

Рішення суду оскаржив відповідач.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним, таким, що неповно відображає обставини справи. Вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, зазначає, що

судом не враховано, що відсутня його вина у вчиненні вказаної ДТП.

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Встановлено, що позивач звернувся до відповідача із позовом в якому просив стягнути з кошти в розмірі 125 256, 21 грн. Позов обґрунтовував тим, що позивачем відшкодовано ОСОБА_5 шкоду завдану ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 22.06.2009 року в розмірі 150 246, 21 грн. При цьому ТзДВ СК «Кредо», у якому застраховано цивільно-правову відповідальність відповідача, відшкодовано позивачу 24 990 грн. завданої шкоди.

Судом встановлено, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 03.09.2009 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 20.06.2009 року на 556 км. 195 м автодороги Київ -Чоп (а.с. 17).

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Субару Форестер», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, який застрахований позивачем відповідно до договору №075-3202/556-09 між ВАТ «АСК «Дністер»та ОСОБА_5 від 19.06.2009 року. Згідно з експертного авто товарознавчого дослідження №2544/09 вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Субару Форестер»становить 149 719, 31 (а.с.18-46).

Позивачем було оплачено вартість вказаного дослідження у розмірі 480 грн. (а.с. 51). Страхове відшкодування в частині 8413, 63 грн. 04.08.2009 року було зараховане в рахунок несплаченого річного страхового платежу, страхові відшкодування в розмірі 72 000 грн. та 69 305, 68 грн. були перераховані на рахунок ОСОБА_5 відповідно до платіжних доручень від 06.08.2009 року та 07.08.2009 року.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги.

При таких обставинах позов задоволено повністю.

Не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що відсутня його вина у вчиненні вказаної ДТП, оскільки із висновку даного експертного дослідження №1/319 від 31.07.2009р. встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля НОМЕР_2. ОСОБА_4, який не переконавшись в безпеці руху виїхав на смугу руху автомобіля НОМЕР_3. на таку відстань, на котрій водій ОСОБА_7 був позбавлений технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.

Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі, спростовуються вищенаведеним.

Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 жовтня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Бермес І.В.

Судді: Шандра М.М.

Мусіна Т.Г.