2
5
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю: позивачки ОСОБА_1
представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського кооперативного торгового об'єднання «Надвірнянський коопторг» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 07 серпня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
у червні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з даним позовом, мотивуючи його тим, що з 1995 року працювала продавцем у КТО «Надвірнянський коопторг». На підставі наказу № 19-к від 28.05.2012 року її звільнено з роботи у зв'язку із скороченням чисельності штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з роботи адміністрацією не враховано вимоги ст. 42 КЗпП України про переважне право на залишенні на роботі, оскільки у неї на утриманні є дитина-інвалід. Тому просила поновити її на посаді продавця першої категорії та стягнути в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 07 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Надвірнянського кооперативного торгового об'єднання «Надвірнянський коопторг» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Судом не враховано, що
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0911/1991/2012 Головуючий у І інстанції - Мужик І.І.
Провадження № 22ц/0990/1785/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.
Категорія 52
за час роботи з 1995 року трудові обов'язки вона виконувала добросовісно. Ніякого скорочення працівників відповідачем не проводилось, відділ «Коопторгу» працює і на даний час, зменшення обсягу продаж не відбулось. Суд не взяв до уваги, що вона має на утриманні дитину інваліда, а інших працівників із самостійним заробітком в сім'ї немає. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
В засіданні апеляційного суду позивачка апеляційну скаргу підтримала, представник відповідача доводи апеляційної скарги заперечила.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.05.2012 року Надвірнянським кооперативним торговим об'єднанням «Надвірнянський коопторг» видано наказ № 19-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стало скорочення чисельності штату працівників відділу «Продтовари».
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив із того, що розірвання трудового договору відбулося за згоди профспілкового комітету та без порушень трудового законодавства.
Погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на запитання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з подальшими змінами, розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд зобов'язаний був з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що на підприємстві мало місце скорочення чисельності працівників, проте не з'ясував, чи користувалася ОСОБА_1 переважним правом на залишення на роботі.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Згідно п. 3 ч. 2 цієї статті при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
З матеріалів справи вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України адміністрація КТО «Надвірнянський коопторг», скорочуючи одну посаду продавця відділу «Продтовари», залишила на роботі продавця ОСОБА_4, як особу, що не має іншого доходу крім заробітної плати.
Однак, згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_4 прийнята на роботу продавця КТО «Надвірнянський коопторг» 11 лютого 2003 року.
ОСОБА_1 працює продавцем даного підприємства з 14 вересня 1995 року.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов, посвідченого сільським головою Лоївської сільської ради, на утриманні ОСОБА_1 знаходиться син ОСОБА_5, інвалід другої групи, який згідно довідки лікаря-психіатра Надвірнянської ЦРЛ потребує постійного підтримуючого лікування.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що так як позивачка працює на займаній посаді з 14.09.1995 року, на її утриманні перебуває син, інвалід другої групи, а ОСОБА_4 прийнята на роботу з 11.02.2003 року, то за наявності більш тривалого безперервного стажу роботи на даному підприємстві та утриманні сина-інваліда, ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 42 КЗпП України користувалася переважним правом на залишення на роботі.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України неповно з'ясував наведені обставини, що мають значення для справи, і не врахував зазначені положення закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці", п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.
Ураховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 28 травня 2012 року, середня заробітна плата позивачки повинна обчислюватись з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за квітень і березень 2012 року (а. с. 12).
Середньоденна заробітна плата як основа для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, складає: 1685, 46 грн. + 1478,75 грн. : 42 робочі дні = 75,34 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2012 року по 25 жовтня 2012 року (107 робочих днів) становитиме 8 061 грн. 38 коп., що підлягає стягненню на користь позивачки.
Судові витрати слід вирішити згідно вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України.
За таких обставин, ухвалене судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Надвірнянського районного суду від 07 серпня 2012 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді продавця першої категорії Надвірнянського кооперативного торгового об'єднання «Надвірнянський коопторг» з 28 травня 2012 року.
Стягнути з Надвірнянського кооперативного торгового об'єднання «Надвірнянський коопторг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2012 року по 25 жовтня 2012 року в сумі 8 061 грн. 38 коп., а в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.
На підставі ст. 367 ч. 1 п. 4 ЦПК України рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 1 582 грн. 14 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А. Проскурніцький П.І.