2
4
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю відповідачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду від 03 квітня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
у квітні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, мотивуючи його тим, що 16.01.2011 року на зборах громади греко-католицької церкви в с. Балинці Снятинського району відповідачка поширила про нього недостовірну інформацію, повідомивши, що він заставляв односельчанку ОСОБА_3 вступити з ним в інтимні стосунки. Просив визнати недостовірною поширену ОСОБА_1 інформацію про його аморальний спосіб життя, зобов'язати її спростувати недостовірну інформацію шляхом виступу на зборах парафіян греко-католицької церкви, заборонити відповідачці вчиняти дії, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію розповсюдженням недостовірної інформації та стягнути завдану йому моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. і судові витрати.
Рішенням Снятинського районного суду від 03 квітня 2012 року позов задоволено частково. Визнано недостовірною інформацію розповсюджену ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 про те, що він веде аморальний спосіб життя, а саме: на своєму автомобілі завіз у поле в зимовий період ОСОБА_3 і заставляв її вступити з ним в інтимні стосунки, а коли вона відмовилась, вигнав її з машини та залишив одну в полі. Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати зазначену недостовірну інформацію та заборонено їй розповсюджувати вказану
________________________________________________________________________________
Справа № 2/0914/25/2012 Головуючий у І інстанції - Собко В.М.
Провадження № 22ц/0990/2048/2012 Суддя-доповідач - Васильковський В.М.
Категорія 39
інформацію. Стягнуто з відповідачки на користь ОСОБА_2 1 000 грн. моральної шкоди, 258,05 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 350 грн. за надання правової допомоги.
Додатковим рішенням Снятинського районного суду від 21 травня 2012 року зобов'язано ОСОБА_1 спростувати неправдиву інформацію та попросити пробачення у позивача шляхом виступу на зборах парафіян греко-католицької церкви с. Балинці.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Зазначає, що при ухваленні рішення судом не враховано, що висловлювання в сторону позивача не були її вигадуваннями, вона тільки передала на зборах парафіян церкви почуте від сина ОСОБА_3 Не взято до уваги судом і те, що викликані в судове засідання свідки допитані не були. Позивачем нічим не підтверджено свою хворобу та погіршення стосунків з дружиною. Судом відмовлено у повторному виклику свідків, які могли б підтвердити, що її висловлювання не було наклепом на позивача, а передачею інформації іншої особи. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала. ОСОБА_2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2011 року під час виборів на зборах громади греко-католицької церкви в с. Балинці Снятинського району ОСОБА_1 повідомила, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя: на автомашині вивіз ОСОБА_3 в поле, де заставляв її вступити з ним в інтимні стосунки. Цю негативну інформацію відповідачка поширила серед громадян у церкві, які були присутні на зборах парафіян.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2, як кожен громадянин України, має право на повагу до його гідності, честі та ділової репутації, яка є недоторканою та має право вимагати спростувати недостовірну інформацію про себе і на відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
З матеріалів справи вбачається, що інформація, поширена ОСОБА_1, за своїм змістом свідчила про конкретні факти і дії ОСОБА_2, що стосуються обставин вчинення аморального діяння, які позивач вважав негативними, образливими і такими, що не відповідають дійсності.
Доводи апеляційної скарги про те, що висловлювання в сторону позивача не були вигадуваннями відповідачки, а передачею інформації іншої особи, тому ОСОБА_1 не повинна нести відповідальність за поширення такої інформації, колегія суддів відхиляє.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Згідно вимог ч. ч. 3, 4, 6 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, незалежно від її вини.
Поширення відповідачкою негативної інформації щодо позивача стверджується, крім її пояснень, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яким суд дав належну оцінку.
ОСОБА_1 не довела, що поширена інформація є достовірною.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).
Зменшуючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції, виходячи із вимог розумності і справедливості, врахував глибину душевних страждань позивача, негативні наслідки поширення позивачкою недостовірної інформації відносно ОСОБА_2
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду про задоволення позову.
Разом з тим, враховуючи позовні вимоги, суд першої інстанції не вправі був зобов'язувати відповідачку вибачатися перед позивачем, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту честі, гідності чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України, тому із судових рішень слід виключити вказівку на зобов'язання ОСОБА_1 попросити пробачення у ОСОБА_2
В решті рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду від 03 квітня 2012 року змінити. Виключити з нього та додаткового рішення Снятинського районного суду від 21 травня 2012 року вказівку на зобов'язання ОСОБА_1 попросити пробачення у ОСОБА_2.
В решті рішення Снятинського районного суду від 03 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Вакарук В.М.
Проскурніцький П.І.