ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 жовтня 2012 р. № 9/5009/5763/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУліцького А.М.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Добролюбової Т.В.,

Могила С.К.,

Селіваненка В.П.

розглянувши заявуОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 19.07.2012

у справі№ 9/5009/5763/11

за позовомБердянського природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Публічного акціонерного товариства "Завод "Прилив"

доБердянської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6

проскасування пункту 4.26 рішення №8 від 07.03.2008,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2011 у задоволенні позовних вимог Бердянського природоохоронного міжрайонного прокурора відмовлено з посиланням на те, що право користування земельною ділянкою припинилося.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, визнано недійсним пункт 4.26 рішення №8 від 07.03.2008 "Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам", яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано громадянину ОСОБА_6 у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку площею 0,1га розташовану по АДРЕСА_1, вартість якої складає 50670,00грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2012 касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2012 у справі №9/5009/5763/11 господарського суду Запорізької області залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.07.2012 у справі № 9/5009/5763/11, в якій просить скасувати зазначену постанову повністю і прийняти нове судове рішення.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 01.06.2010 у справі №11/49-04(8/79-03), від 30.06.2009 у справі №7/131-11, від 26.03.2009 у справі №8/338/08, від 08.12.2009 у справі №2-21/1732-2009, від 10.11.2009 у справі №14/39, від 02.06.2010 у справі №12/10 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2012 у справі №9/5009/5763/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про скасування пункту 4.26 рішення №8 від 07.03.2008 "Про передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам", згідно якого спірну земельну ділянку було передано третій особі у приватну власність, виходячи з встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, відповідно до яких державному підприємству Завод "Прилив" був виданий державний акт на право постійного користування землею, згідно якого йому в постійне користування була надана спірна земельна ділянка; Бердянською міською радою право користування вказаною земельною ділянкою не припинялося, державний акт на право постійного користування землею не скасовувався; державне підприємство Завод "Прилив" перетворилося у відкрите акціонерне товариство Завод "Прилив" (правонаступником якого є позивач-2) з державною часткою у статутному капіталі 100%, тобто, лише змінило організаційно-правову форму юридичної особи, в зв'язку з чим згідно статті 27 Земельного кодексу України, право користування спірною земельною ділянкою чи її частиною не припинялося; відсутні докази, які підтверджують вилучення або припинення права користування спірною земельною ділянкою згідно з приписами Земельного кодексу України, з огляду на що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача-2, як землекористувача земельної ділянки, що є підставою для визнання його недійсним.

Водночас постановою Вищого господарського суду України від 01.06.2010 №11/49-04(8/79-03) скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду в частині визнання недійсним рішення 8-ї сесії 22 скликання Кантелинської сільради народних депутатів Іллінецького району Вінницької області від 15.08.1996 "Про видачу державних актів на право постійного користування землею", оскільки оскаржуване рішення сільської ради не порушує прав позивача у зв'язку з тим, що повноваження, щодо розпорядження землями за межами населених пунктів виникло у позивача лише після набрання чинності з 1 січня 2002 Земельного кодексу України, свідчить про те, що на час прийняття сільрадою оскаржуваного рішення повноваження позивача щодо спірних відносин були відсутні, а спірною земельною ділянкою обґрунтовано та правомірно розпоряджалася сільська рада.

У постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2009 у справі №7/131-11 суд касаційної інстанції погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно відмови у позові про скасування рішення міської ради щодо припинення права користування земельною ділянкою та зобов'язання переоформити земельну ділянку на праві постійного користування, зважаючи на те, що згідно з наказом Голови Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 15.02.2000 №68 КЕЧ-1 розформовано, таким чином, міська рада, прийнявши оспорюване рішення, правомірно припинила право постійного користування земельною ділянкою у зв'язку з припиненням діяльності державної установи (КЕЧ-1).

У постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2009 у справі №8/338/08 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації та відновлення становища, що існувало до порушення прав та законних інтересів позивача шляхом визнання діючим Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виходячи з встановлених обставин справи про те, що внаслідок реорганізації АТЗТ "Агровиробнича фірма "Білозірка", якому було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, припинило свою діяльність, отже, припинилось і його право постійного користування спірною земельною ділянкою; у позивача відсутні документи, які підтверджують право власності або право користування спірною земельною ділянкою

Посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 08.12.2009 №2-21/1732-2009 та від 10.11.2009 у справі №14/39 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаними постановами скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку з чим колегія суддів зазначає, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 11116 цього Кодексу.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанову Вищого господарського суду України від 02.06.2010 у справі №12/10, оскільки предмети спорів у цій справі та у справі, про перегляд якої подано заяву, є різними. Так, у справі №9/5009/5763/11 заявлено позов про скасування пункту 4.26 рішення №8 від 07.03.2008 "Про передачу в приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам", тоді як у справі №12/10 предметом позовних вимог є визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі, визнання права на постійне користування земельною ділянкою, тобто, спірні правовідносини у даних справах не є подібними.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11115-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи №9/5009/5763/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя А.Уліцький

Судді: С. Бакуліна

Т.Добролюбова

С. Могил

В. Селіваненко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)