АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Провадження № 22ц/2090/4261/2012 Головуючий 1 інстанції Колесник С.А. Справа № 2018/1440/12/16 Доповідач - Коваленко І.П.
Категорія: право власності
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коваленко І.П.
суддів: - Довгаль Г.П., Сащенко І.С.,
при секретарях - Щегельському Д.О., Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до директора авто гаражного кооперативу «Супутник»ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину гаражу в порядку спадкування за законом, усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину гаражу в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до директора автогаражного кооперативу «Супутник»ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на частину гаражу в порядку спадкування за законом, усунення перешкод в користуванні майном та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 20 березня 1990 року рішенням виконкому Київської Ради народних депутатів м. Харкова його батька - ОСОБА_8 було затверджено членом АГК «Супутник»та останнім була виплачена вартість боксу НОМЕР_2 у повному обсязі.
Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації, гараж НОМЕР_2 було зареєстровано за ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі довідки ГСК кооперативу «Супутник»№ 134 від 7.08.93р. за реєстровим № 318.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.
Після його смерті він фактично прийняв спадщину та використовував гараж НОМЕР_2 за цільовим призначенням
Разом з тим, його брат - ОСОБА_9 та матір - ОСОБА_10 не мали потреби в користуванні гаражем та не використовували останній взагалі, у зв'язку з чим 13 жовтня 1995 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявами про неприйняття спадщини.
Отже, спадкоємці ОСОБА_10 та ОСОБА_9 окрім фактичного неприйняття гаражу взагалі відмовились від останнього в письмовій формі. З метою документального оформлення права власності він звернувся до державної нотаріальної контори, де йому оформили право власності лише на ? частину гаража, щодо іншої частини гаражу йому зазначили звернутись до суду.
Відповідачі протиправно обмежують його право користування належним на праві власності майном.
В зв'язку з цим просив визнати за ним право власності на частину гаражу в порядку спадкування за законом, зобов'язати відповідачів перешкоджати йому у користуванні майном та стягнути з відповідачів моральну шкоду.
ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою та просив суд визнати за ним право власності на ? частину спірного майна, посилаючись на те, що на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем, про що свідчать дані його державної реєстрації.
Протягом встановленого законом строку він не звертався до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини та продовжував постійно користуватися належною йому частиною гаражу НОМЕР_3, в якому зберігав належні йому байдарки, а тому не мав обов'язку подавати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_3, він має право на 1/2 частки спадкового майна - гаражного боксу НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 2 у АГК «Супутник».
Проти первісного позову ОСОБА_3 заперечував з підстав, викладених у зустрічному позові. Крім того, вказав, що на даний час право на користування майном в рівних частинах має як позивач (на підставі свідоцтва про право на спадщину) та він (в силу положень ч.З ст.1268 ЦК України).
Таким чином, він має право вільно розпоряджатися належною йому 1/2 частиною гаражного боксу НОМЕР_2 по вул. Блюхера, 2 на території АГК «Супутник»і може вільно надати зазначену частину в користування іншій особі. Інформація про передачу цілого гаражного боксу НОМЕР_2 іншій особі є неправдивою та документально не підтвердженою, а отже не має бути прийнята судом у якості доказу по справі.
Відповідач - директор автогаражного кооперативу "Супутник" ОСОБА_4 проти первісного позову заперечував, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 проти позову ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на те, що він не чинить перешкод у користуванні ним спірним гаражем, а тому відсутні й підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Відновлено порушене право ОСОБА_3 на користування ? частиною гаражного боксу, зобов'язані ОСОБА_6, директор автогаражного кооперативу "Супутник" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні ?? частиною гаражного боксу НОМЕР_2 по вулиці Блюхера, 2 у м. Харкові в Автогаражному кооперативі «Супутник».
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину гаражного боксу НОМЕР_2 по вулиці Блюхера, 2 у м. Харкові в Автогаражному кооперативі «Супутник».
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять рішення суду зміни, оскільки вони не чинили перешкод ОСОБА_3 у користуванні гаражем.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -підлягає задоволенню частково.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно ч.З ст.1268 ЦК України, та ст..549 ЦК України (в редакції 1963 р.), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Часом відкриття спадщини, відповідно до положень ст.1220 ЦК України та ст..525 ЦК України (в редакції 1963 р.), є день смерті особи.
Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, рішенням виконкому Київської Ради народних депутатів м. Харкова від 20.03.1990 року за №84-7 ОСОБА_8 було затверджено членом АГК «Супутник»та останнім була виплачена вартість боксу НОМЕР_2 (а.с.13).
Згідно реєстраційного посвідчення, виданого Харківським міським бюро технічної інвентаризації, гараж НОМЕР_2 було зареєстровано за ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі довідки ГСК «Супутник»№ 134 від 07.08.93р. за реєстровим № 318 (а.с.12).
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.11).
Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_8 були його дружина ОСОБА_10 та сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які мешкають в АДРЕСА_1.
Згідно довідки Харківського обласного Державного нотаріального архіву від 09.04.2012р. №1110-1/21 (а.с.124), 13.10.1995р. до нотаріальної контори з заявою про неприйняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_6, який на момент звернення мешкав в АДРЕСА_1.,заяву зареєстровано в книзі обліку вхідної кореспонденції Восьмої ХДНК 13.10.1995р. за №11.7/867.
03.10.1995 року до нотаріальної контори з заявою про неприйняття спадщини звернулася дружина померлого гр. ОСОБА_10 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2), яка на момент звернення мешкала в АДРЕСА_1. Заяву зареєстровано в книзі обліку вхідної юреспонденції Восьмої Харківської державної нотаріальної контори 13.10.1995 року за № 11.7/868.
06.10.1995 року до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину вернувся син померлого гр. ОСОБА_3, який на момент звернення мешкав в АДРЕСА_1. Його заяву було прийнято, зареєстровано в книзі обліку га реєстрації спадкових справ 16.10.1995 року за порядковим № 1017 та заведено спадкову справу №632/1995.
На заяві є відмітка про перевірку факту прийняття спадщини за наявним технічним паспортом на автомашину, виданим на ім'я спадкодавця. 16.10.1995 року за реєстром №1-11739 державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Васіковою Л.Є. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що складається з легкової автомашини, марки М 21412, рік випуску 1990р., державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований філіалом ДАІ УМВС Харківського Облвиконкому 24.04.1990р., що належав спадкодавцю згідно технічного паспорту, виданого тим же ДАЇ тоді ж сину померлого ОСОБА_3 Свідоцтво видано сину померлого, гр. ОСОБА_3.
10.06.2011 року до нотаріальної контори з заявою про видачу додаткового свідоцтва про право на спадщину звернувся син померлого гр. ОСОБА_3, який на момент звернення мешкав в АДРЕСА_1. Його заяву було прийнято, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 10.06.2011 року за порядковим № 994, спадкова справа № 632/1995.
10.06.2011 року за реєстром № 3-898 державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Кретовою О.В. було видано свідоцтво на спадщину за законом на 1/3 частину спадкового майна на ім?я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_8
Свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частин спадкового майна ще не видано. (а.с.15).
В цей же день ,тобто, 10.06.2011 року за реєстровим № 3-900 державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Кретовою О.В. було видано свідоцтво на спадщину за законом на ? частину спадкового майна на ім?я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_10
Свідоцтво про право на спадщину на ? частину спадкового майна ще не видано. (а.с. 14).
Це свідоцтво позивачем не оспорювалось.
Отже, згідно вищевказаного свідоцтва про право на спадщину ? частина спірного гаражу належить ОСОБА_3, а ? частина -ОСОБА_6
Доводи ОСОБА_3 стосовно того, що після смерті батька ні мати, ні брат спадщину не приймали обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів.
Так, на час смерті батька і дружина, і двоє дітей були зареєстровані АДРЕСА_1. Отже, відповідно до вимог ст..549 ЦК України (в редакції 1963 р.), яка є аналогічною ч.З ст.1268 ЦК України вони прийняли спадщину.
Посилання позивача ОСОБА_3 на заяви матері та брата від 03.10.1995 року та від 13.10.1995р. про неприйняття спадщини обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції та не приймаються колегією суддів ,оскільки ці заяви були подані поза межами 6-ти місячного строку.
Враховуючи вищенаведене ,колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_3 в частині визнання за ним права власності на ? частину гаражу.
Що стосується рішення суду в частині зобов'язання директора автогаражного кооперативу "Супутник" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні ?? частиною гаражного боксу НОМЕР_2 по вулиці Блюхера, 2 у м. Харкові в Автогаражному кооперативі «Супутник», то колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з відмовою у цій частині у позові, оскільки ОСОБА_3, відповідно до вимог ст..60 ЦПК України, не надав доказів.
Так, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом за № 3-900, виданого ОСОБА_3, 1/2 частина гаражу належить йому, а свідоцтво про право на спадщину на другу 1/2 частину гаражу ще не видано.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 є новим власником спірного гаражу матеріали справи не містять.
Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції сам ОСОБА_3 не зміг пояснити, хто змінив замок на гаражі і коли.
Посилання ОСОБА_3 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи Київського РВ ГУМВСУ в Харківській області від 18.03.2011 року як на доказ порушення його прав користування гаражем, колегією суддів не приймаються, оскільки в тексті цієї постанови є тільки посилання на обставини, які були викладені у заяві ОСОБА_3
Будь-яких висновків щодо встановлення винних дій відповідачів ця постанова не містить.
Отже, колегія суддів вважає, що беззаперечних доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чинять перешкоди у користуванні ОСОБА_3 матеріали справи не містять.
Не надав ОСОБА_3 і доказів в частині спричинення йому моральної шкоди.
На підставі наведеного та керуючись п.2 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2012 року -змінити.
В частині зобов'язання директора автогаражного кооперативу "Супутник" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні ? частиною гаражного боксу НОМЕР_2 по вулиці Блюхера, 2 у м. Харкові в Автогаражному кооперативі „Супутник" рішення суду скасувати і в позові ОСОБА_3 в цій частині -відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
судді