У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

-за ст.187 ч.4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 13.08.2002 року, близько 04 год. 00 хв. в с. Оріховиця, Ужгородського району, в зоні відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2", поблизу торгівельного кіоска, належного ОСОБА_2, за попередньою змовою з особами, справа відносно яких виділена в окреме провадження, здійснили напад на сторожа кіоску ОСОБА_3, під час якого заподіяли йому тяжкі тілесні ушкодження. Подолавши опір ОСОБА_3, вони зв'язали його, після чого проникли у торговий кіоск, звідки викрали майно потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 204 грн. 60 коп.

Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області від 14 липня 2005 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить  судові рішення щодо нього скасувати а справу направити на досудове слідство. При цьому посилається на те, що він був пособником у вчиненні розбійного нападу, оскільки потерпілого він не бив, а лише стояв поряд, коли інші особи наносили останньому удари. Крім того, засуджений посилається на порушення норм кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства, зокрема, його права на захист. Просить також пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

 Так, потерпілий ОСОБА_3 показав, що у серпні 2002 року він охороняв торговий кіоск. Близько 03.00. до кіоску під'їхали невідомі. Один з чоловіків запитав, чи є у кіоску горілка, хліб, ковбаса, він назвав їм розцінки на вказаний товар, а невідомі поїхали за грошима і сказали, що повернуться пізніше. Приблизно через годину він почув за дверима стукіт і, вийшовши подивитись, що сталось, побачив біля дверей того чоловіка, який приїзджав раніше, у руках у нього був металевий прут, яким він вдарив його у голову. Після цього до нападника приєднались ще кілька осіб, які також почали його бити. Потім йому зв'язали руки і ноги та залишили на вулиці. Чоловіком який вдарив його по голові прутом був ОСОБА_1.

З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що 13.08.2002 р., вночі до нього додому прийшов ОСОБА_1 , який попросив дати йому монтіровку, що він і зробив.

Наведеним спростовуються показання засудженого про його неактивну роль у вчиненому, зокрема про те, що потерпілого він не бив.

За даними висновку судово - медичної експертизи  ОСОБА_3 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_1кваліфіковані правильно.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, у тому числі і права на захист ОСОБА_1, які тягли б за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Покарання засудженому призначено у відповідності зі ст. 65 КК України.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обовґязковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.                                                             

С у д д і:

Верещак В.М.              Редька А.І.                 Лавренюк М.Ю.