Справа № 2- 922\ 2008р.                        

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     13 серпня  2008 року Крюківський райсуд м Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Маханькова О.В.

 при секретарі Козловій І.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за  позовом   фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права спільної сумімної власності  на нерухоме майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку, за участю третіх осіб  приватного нотаріуса ОСОБА_4, суд -

                                                   В С Т А Н О В И В:

      До Крюківського районного суду м.Кременчука  звернувся  ОСОБА_1  з позовною заявою та прохав ухвалити рішення, яким визнати за ним право спільної сумісної власності  на будинок розташований по вул. АДРЕСА_1 та визнати договір купівлі-продажу будинку таким, що суперечить ЦК України.

      В обґрунтування заявлених вимог позивач  зазначив, що  в 1979 р. уклав шлюб з ОСОБА_2, 27 травня 1997р. шлюб між ними розірваний. Під час шлюбу в квітні 1982 р. ними був придбаний будинок по вул. АДРЕСА_1. Влітку 2007 року, будинок розташований по вул. АДРЕСА_1, співвласником якого він був, відчужений ОСОБА_2 без його згоди. Так як він не дав згоди на відчуження даного будинку вважає що укладений договір не відповідає вимогам ЦК України.

        В судовому засіданні  позивач  ОСОБА_1 та його представник  позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на викладені в заяві обставини. Прохали суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

        Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином  повідомлена, про причину неявки суд не повідомила.

        Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 09 серпня 2007 р. уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 За даним договором він придбав 9\25 частини будинку 12 по вул.. АДРЕСА_1, сплативши за це 12 468 грн. Про те що будинок належить ще кому-небудь йому невідомо.

      Третя особа -   приватний нотаріус  Кременчуцької  нотаріальної контори  ОСОБА_4  в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі

                                                          -  2  -

         Суд ,  за погодженням зі сторонами  вважає, що в справі наявні достатні письмові докази та  підстави  для розгляду справи  по суті за відсутності  відповідача ОСОБА_2 та третьої особи.

          Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників судового процесу, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позовна заява  ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав:

         Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

          Відповідно до п. 4 «Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 01.01.2004 року : «щодо цивільних відносин ,які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності».

         Відповідно  до ч.1 ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦК України « Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода  співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, має бути висловлено письмово і нотаріально посвідчено.

         Судом встановлено, що 06 листопада 1979 р. між ОСОБА_5 та відповідачем по справі ОСОБА_2 укладено шлюб в Зибківській сільській раді Онуфріївського району Кіровоградської області.

          27 травня 1997 р. шлюб між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 та відповідачем  ОСОБА_2 розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 27.05.1997р. За договором купівлі-продажу від 23.04.1982р., ОСОБА_2 придбала 9\25 частин будинку по вул. АДРЕСА_1

         Договором від 07.03.1984р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 встановлений порядок користування житловим будинком  та господарськими будівлями.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у  три роки.

          Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленого   до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

          В судовому засіданні встановлено, що  після розірвання шлюбу, а саме  після 27 травня 1997 року, позивач не пред'являв вимог про розділ сумісного  майна, вимоги щодо розділу майна пред'явлено позивачем через 11 років після розірвання шлюбу.

          В судовому засіданні ні позивач, а ні його представник, вимог, щодо поновлення пропущеного строку не заявляли.

                                                -  3  -

         Заявлені позивачем вимоги, відповідно до ст. 268 ЦК України не відносяться до вимог на які позовна давність не поширюється.

       Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

       Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України правочин не може суперечити чинному законодавству України та моральним засадам суспільства.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 судом визнаються необґрунтованими, не відповідають чинному законодавству України та такими що не підлягають задоволенню. В задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1 слід відмовити за  спливом позовної давності

        На підставі викладеного  та керуючись ст. 41 Конституції України,  ст.ст. 4,10,60, 213 - 215 ЦПК України, ст.ст. 203,257,267,268  ЦК України, суд -

                                                    В И РІ Ш И В:

         В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права  спільної сумісної власності   на майно та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку - відмовити.

        Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Суддя: