Справа № 2-1108/12 р.

У Х В А Л А

          «06»лютого 2012 року                                         м. Луганськ

Суддя Ленінського районного суду м. Луганська Женеску Е.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит»ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

30 листопада 2011 року позивач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі ОСОБА_1 філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит»звернувся до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором.

Разом з матеріалами позовної заяви представником позивача ОСОБА_1 філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит»ОСОБА_2 (довіреність від 16.12.2010 року) подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначено, що оскільки між позивачем та боржниками, відповідачами по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4, виник спір через неналежне виконання договору, існує реальна загроза інтересів позивача щодо невиконання та утруднення рішення суду, а тому просили суд забезпечити позов шляхом тимчасового обмеження відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4 у праві на виїзд за межі України без вилучення паспорту до виконання ними в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором. Та у зв'язку із тим, що докази наявності у відповідачів у власності майна, грошових коштів, на які можливо накласти арешт у позивача відсутні, просили суд витребувати інформацію шляхом направлення запитів до БТІ, управління земельних ресурсів, ДАІ та податкової інспекції щодо наявності майна у власності відповідачів та наявності у них банківських рахунків. Просили забезпечити позов шляхом накладання арешту на виявлене майно відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з урахуванням співмірності заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України забезпечення доказів здійснюється у разі неможливості отримання потрібних доказів або є складнощі в поданні цих доказів. Проте, представник позивач не зазначає та не надає доказів на підтвердження неможливості надання доказів та виникнення у нього складнощів із витребуванням зазначених вище документів, що є спробою покладання на суд обов'язків по витребуванню і збиранню доказів, якими представник позивача в майбутньому обґрунтовуватиме свої позовні вимоги, що є неприпустимим, оскільки, відповідно до ст. 60 ЦПК України, обов'язки щодо доказування і надання доказів покладаються на сторони.

Відповідно до ч.4 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. До заяви додаються також її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову, та документ, що підтверджує сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" - громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 8 цього Закону та ст. 293 ЦПК України -у разі відмови громадянину у виїзді за кордон він може оскаржити цю дію у судовому порядку.

Однак, стаття 19 Закону України "Про державну прикордонну службу України" вказує, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а пункт 8 цієї статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволено в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.           

Як вбачається з листа № 25-32/507 від 06.06.2008р. Міністерства юстиції України "Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання", підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України є наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судом. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження". Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може вжити заходів для забезпечення його виконання, вжити заходів щодо його виконання для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні.

Вищенаведений аналіз норм вказує на те, що одним із таких заходів може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливе на підставі судового рішення за поданням державного виконавця. Засвідчена копія ухвали суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань направляється державним виконавцем до адміністрації Державної прикордонної служби України, про виконання якої остання повідомляє листом відповідний орган Державної виконавчої служби.

Тобто, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулюються правовідносини щодо випадків та порядку тимчасового обмеження прав громадян на виїзд з України і визначені ст. 6 Закону такі випадки не можуть бути застосовані судом як вид забезпечення позову при розгляді цивільної справи.

Крім того, згідно Закону України, від 04.11.2010, № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) ЦПК України доповнено статтею 377-1 : Питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд, оглянувши матеріали позовної заяви, враховуючи вищенаведене, відсутність на даний час відкритого виконавчого провадження у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_4 за рішенням суду по даній справі, доказів, які б підтверджували намагання боржника виїхати за межі України - наявність у нього паспорту громадянина України для виїзду за кордон, суд вважає, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в зазначений вище спосіб, а саме: заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 виїжджати за межі України до виконання кредитних зобов'язань перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі ОСОБА_1 філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит», відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про державну прикордонну службу України", Постановою Пленуму ВСУ від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ст. ст. 151-153, 210, 293, 294 , 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит»ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом витребування доказів і накладання арешту та заборони відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 виїжджати за межі України до виконання кредитних зобов'язань перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі ОСОБА_1 філії АТ «Банк «Фінанси та Кредит»–відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя:                                                             Е.В. Женеску