Справа № 1-8

2008 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 січня 2008  року    Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого                       - судді  Бойка Г.В.,

при секретарі                       -  Оданець С.В.,

за участю прокурора          -  Комар Р.В.,

за участю адвоката                         - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Зачепилівка кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кишинів, Молдова, молдованин, громадянин Російської Федерації, освіта вища, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1

у здійсненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Канськ Красноярського краю, молдованин, громадянин Російської Федерації, освіта базова загальна середня, неодруженого, раніше не судимого, постановою Зачепилівського районного суду Харківської області від 16.03.2004 року був направлений до школи соціальної реабілітації строком на 3 роки, мешканця АДРЕСА_1

у здійсненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 13.12.2007 року близько 19.00 годин з метою скоєння крадіжки чужого майна, вступив в злочинну змову з своїм неповнолітнім сином ОСОБА_2 та малолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, після чого діючи спільно з вказаними співучасниками, шляхом вільного доступу проникли на територію фермерського господарства «Лиман», розташованого за адресою провул. Річний, 9 в сел. Зачепилівка Зачепилівського району Харківської області, взявши з собою раніше приготовлений візок, після чого скориставшись тим, що за їхніми злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері, таємно проникли в складське приміщення,  де вчинили крадіжку 24 шт. лап культиватора 330 мм, вартістю 23 грн. кожна на загальну суму 552 грн. та 24 стійок культиватора, вартістю 27 грн. кожна на загальну суму 648 грн., після чого зникли з місця злочину з викраденим, чим заподіяли фермерському господарству «Лиман» матеріальної шкоди на загальну суму 1200 грн.

В ході досудового слідства дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були кваліфіковані за ст. 185 ч.3 КК України, тобто незаконне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в сховище, вчинене за попередньою змовою групою осіб.     

В судовому засіданні неповнолітній підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому й пояснив суду, що 13.12.2007 року він дійсно разом з ОСОБА_4 проникли на складське приміщення фермерського господарства «Лиман», щоб його оглянути й побачили там лапи та стійки культиватора. Після цього вони пішли додому і все розповіли його батькові - ОСОБА_1, який сказав, що викрадати дане майно вони будуть в цей день вночі і близько 19.00 години вечора вони всі разом пішли до ФГ «Лиман», взявши з собою раніше приготовлений візок, щоб перевозити металеві запчастини. У викрадені лап та стійок культиватора приймали участь вони у трьох - батько стояв під страховці, щоб ніхто їх не побачив і не піймав. 

В судовому засіданні ОСОБА_4 дав аналогічні свідчення й пояснив суду, що 13.12.2007 року він разом з ОСОБА_2 проникли на складське приміщення фермерського господарства «Лиман» й побачили там лапи та стійки культиватора. Після чого вони пішли додому до ОСОБА_2 і все розповіли його батькові - ОСОБА_1, який сказав, що викрадати дане майно вони будуть вночі і близько 19.00 години вечора вони всі разом пішли до ФГ «Лиман», взявши з собою раніше приготовлений візок, щоб перевозити металеві запчастини.

В ході досудового слідства підсудний ОСОБА_1 давав аналогічні свідчення (а.с.8, 42-43), проте в судовому засіданні  він змінив свої покази й заперечував проти  змови з  малолітнім ОСОБА_4 та неповнолітнім сином ОСОБА_2, пояснивши суду, що 13.12.2007 року близько 19.00 годин його син разом з невідомим йому раніше хлопцем попросили перенести металобрухт. ОСОБА_1 не знав, що то були викрадені речі й участі у їх викраданні не приймав, він стояв неподалік і чекав доки хлопці погрузять  у візок металобрухт. 

Судом були досліджені матеріали справи:                     

-     постанова про порушення кримінальної справи від 14.12.2007 року,

-     заяву про вчинення злочину від 13.12.2007 року,

-     пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4,

-     протокол огляду місця події від 13.12.2007 року,

-     довідку про вартість викраденого,

-     постанову про визнання особи потерпілою,

-     протокол огляду предметів від 18.12.2007 року,

-     постанову про визнання та прилучення до справи речових доказів,

-     постанову про визнання законним представником ОСОБА_7 та ОСОБА_8,

-     протокол допиту свідка від 23.12.2007 року,

-     постанову про призначення судово-товарознавчої експертизи від 18.12.2007 року,

-     протокол ознайомлення з постановою про призначення експертизи від 20.12.2007 року,

-     висновок експерта від 20.12.2007 року,

-     протокол допиту підозрюваного від 20.12.2007 року,

-     постанову про допуск захисника на період досудового слідства від 20.12.2007 року,

-     постанову про виділення матеріалів з кримінальної справи по відношенню окремої особи від 24.12.2007 року,

-     постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.12.2007 року,

-     свідоцтво про народження ОСОБА_2,

-     довідки ВОДО при УМВСУ в Харківській області на ОСОБА_1, ОСОБА_2,,

-     медичні довідки ОСОБА_1, ОСОБА_2,

-     довідку школи соціальної реабілітації від 21.06.2006 року №298,

-     постанову Київського місцевого суду м. Харкова віл 08.06.2006 року,

-     характеристики ОСОБА_1, ОСОБА_2,

-     свідоцтво про шлюб ОСОБА_1,

-     військове посвідчення ОСОБА_1,

-     постанову Зачепилівського районного суду від 21.01.2008 року.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення підсудних суд приходить до висновку, що дана кримінальна справа розслідувана поверхнево і не в повному обсязі, так як слідство тривало лише 8 днів (слідчий СВ Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області прийняв дану кримінальну справу до свого провадження 17.12.2007 року, а вже 25.12.2007 року прокурором затверджено обвинувальний висновок), а дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані не за всіма ознаками вчинених ним злочинів.

Так, в матеріалах кримінальної справи міститься постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_2 за ст. 304 КК України - втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (а.с.52), але дана постанова не може нести правовий характер, так як кримінальній відповідальності за втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність можуть бути піддані особи, які на час вчинення цих дій досягли вісімнадцятирічного віку . Натомість в справі відсутні судження слідчого щодо наявності ознак злочину, передбаченого ст. 304 КК України в діях ОСОБА_1, який в ході досудового слідства показав, що 13.12.2007 року до нього додому прийшов його неповнолітній син ОСОБА_2 разом з невідомим йому раніше хлопцем (ОСОБА_4). ОСОБА_1 знав його як мешканця АДРЕСА_2, а також те, що він навчається в сьому класі Зачепилівської школи. Вони розповіли йому про намір вчинити крадіжку й попросили допомогти перевезти викрадені речі, на що ОСОБА_1 погодився. (а.с.42-43). Крім того, під час досудового слідства не було взято до уваги свідчення малолітнього ОСОБА_4, який підтвердив факт змови з ОСОБА_1, який й запропонував їм вчинити крадіжку з фермерського господарства саме вночі 13.12.2007 року й узяв з собою раніше приготовлений візок, щоб перевозити викрадені речі (а.с.10-11, 28-29), а також не взяті до уваги свідчення неповнолітнього   ОСОБА_2, який на досудовому слідстві  та в судовому засіданні показав, що його батько ОСОБА_1 знав про їхній намір вчинити крадіжку, не намагався їх відмовити чи зупинити, а пішов разом з ними й стояв на підстраховці, щоб ніхто не побачив і не спіймав їх (а.с.9).

Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27.02.2004 року №2, роз'яснює, що за змістом закону під втягненням неповнолітнього у злочинну діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах.  Такий наслідок ОСОБА_1 домігся шляхом психічного впливу на малолітнього ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_2, а саме даванням порад про місце й способи вчинення злочину, спостерігав за їхніми діями, щоб ніхто не завадив.

ОСОБА_1 на підставі сімейних відносин зобов'язаний знати про неповнолітній вік свого сина ОСОБА_2, а також йому було відомо, що ОСОБА_4 навчається в сьому класі, тобто міг здогадуватися, що він не досяг 18-річного віку. Таким чином,  ОСОБА_1 усвідомлював, що своїми діями  він втягує неповнолітніх у вчинення злочину, тому  суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати ще й за ст. 304 КК України.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено й ряд інших порушень кримінально-процесуального законодавства органами досудового слідства під час розслідування даної справи.

Так, 20.12.2007 року слідчий СВ Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області оголосив обвинуваченим про закінчення слідства (а.с.73) і 24.12.2007 року пред'явив їм матеріали справи для ознайомлення (а.с.79), як цього вимагає ст. 218 КПК України.

Однак в матеріалах справи міститься довідка-характеристика на ОСОБА_1, яка датована 25.12.2007 року (а.с. 69), тобто після виконання вимог ст. 218 КПК України, що свідчить про порушення кримінально-процесуальних норм та формальне вивчення особи обвинуваченого під час досудового слідства.

Згідно ст. 23-1 КПК України орган дізнання, слідчий встановивши причини і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у  відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов. В поданні слідчого СВ Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області по даній кримінальній справі зазначено, що  «…основною причиною, що сприяла скоєнню злочину явилась недостатньо ефективна профілактична робота з боку служби ДІМ Зачепилівського РВ серед осіб, які конфліктують між собою», але ж під час допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_4 давали свідчення проте, що вони знайомі приблизно 5 років і між ними дружні відносини (а.с.28), тобто слідчий формально поставився до вимог процесуального законодавства в частині з'ясування причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

Крім того, в матеріалах кримінальної справи містяться ксерокопії документів стосовно вивчення особи обвинувачених: свідоцтво про народження, довідка із школи соціальної реабілітації на ОСОБА_2, постанова суду, характеристика на ОСОБА_2 (а.с.53-58), які належним чином не завірені та не підлягають читанню із-за низької якості копіювання.  

Викладені обставини свідчать про неповноту та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 вчинив злочин внаслідок втягнення його в таке діяння дорослою особою, яка органами досудового слідства не була за це притягнута до кримінальної відповідальності, тому з урахуванням думки прокурора району, який вважає необхідним усунути порушення кримінально-процесуального законодавства, допущені під час досудового слідства, та інших учасників судового процесу, суд приходить до висновку, про необхідність повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.  

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.244 п.6, 246, 281 КПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Направити кримінальну справу №1-8/2008 року по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.185 ч.3 КК України на додаткове розслідування.

В ході досудового слідства необхідно:

-     вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 304 КК України,

-     усунути вказані в мотивувальній частині порушення норм кримінально-процесуального законодавства, допущені в ході досудового слідства. 

Постанова може бути оскаржена протягом 7 діб з дня наступного після винесення постанови в апеляційний суд Харківської області через Зачепилівський районний суд.

Головуючий                                                                     Г.В.Бойко