Справа № 106/7551/2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2012 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого: судді Вільхового І.М.

при секретарі Александровій С.В.

розглянувши адміністративний позов прокурора м. Євпаторія до Євпаторійського міського центру зайнятості, третя особа ОСОБА_1 про скасування постанови заступника директора Євпаторійського центру зайнятості про притягнення до адміністративної відповідальності фізичну особу підприємця ОСОБА_1 від 20.09.2011 року № 114

                                                            ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду звернувся прокурор м. Євпаторія з уточненим адміністративним позовом до Євпаторійського міського центру зайнятості, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 165-3 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що постановою заступника директора Євпаторійського міського Центру зайнятості № 114 від 20 вересня 2011 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 165-3 КУпАП у вигляді штрафу за ненадання відомостей про прийняття на роботу працівників за формою 5-ПН. Вважає, що ОСОБА_1 неправомірно притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки строк притягнення до відповідальності закінчився. 17 травня 2012 року прокурором м. Євпаторія внесено протест про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, але у задоволенні протесту відмовлено. Повідомлення про відхилення протесту прокурора надійшло до прокуратури м. Євпаторія 04 липня 2012 року. Просить скасувати постанову заступника директора Євпаторійського міського Центру зайнятості № 114 від 20 вересня 2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення адміністративного позову прокурора м. Євпаторія без розгляду, у зв'язку з тим, що прокурор звернувся до суду поза межами строку на звернення та відсутністю повноважень для звернення.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.

Третя особа в суд не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, про причини неявки суду не повідомила, з заявами та клопотаннями у суд не зверталася. При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Вислухавши доводи сторін та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання та залишення позову без розгляду, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07липня 2010 року № 2453-VI) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Згідно з ч.4 зазначеної правової норми, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність.

Прокурором оспорюється постанова заступника директора Євпаторійського центру зайнятості про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 від 20 вересня 2011 за № 116, тобто, позов поданий за межами шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст. 99 КАС України.

Суд зауважує, що згідно зі ст.5 ЗУ «Про прокуратуру»прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та Закону, покладаються, зокрема, функції по представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.

Згідно із повноваженнями прокурора, відповідно до п.6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 21 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Таку заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Зі змісту ст. 35 Закону України «Про прокуратуру»вбачається, що обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин, самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

В абз.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», дається роз'яснення, що згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України «Про прокуратуру», протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.

За змістом абз. 2 п. 3 зазначеної Постанови Пленуму під час розгляду таких спорів судам необхідно враховувати, що до правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб'єктами владних повноважень (крім суду), та рішення державних виконавців чи/або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби під час здійснення ними виконавчого провадження.

За Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс»щодо офіційного тлумачення положення ч.4 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»від 12 жовтня 2011 року № 11-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення ч.4 ст.21 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ з наступними змінами, «у разі відхилення його протесту або ухилення від розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним», необхідно розуміти як таке, що передбачає право прокурора у разі відхилення його протесту або ухилення від розгляду звернутися до суду про визнання незаконними як акта відповідного органу, так і рішень, дій чи бездіяльності посадової особи.

Здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право опротестовувати акти органів, рішення і дії посадових осіб (пункти 1,2 ч.2 ст. 20, ч.1 ст. 21 Закону), а також звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, підприємств та інших юридичних осіб (п.6 ч.2 ст. 20, ч.4 ст.21 Закону).

Одним із засобів реагування на порушення законів органом чи посадовою особою є звернення прокурора до суду, які конкретизуються в окремих видах судочинства. Отже, в Законі передбачено гарантію забезпечення реалізації протесту прокурора, незалежно від того, принесено його органу чи посадовій особі, шляхом звернення до суду у випадках, коли протест прокурора на незаконні рішення, дії чи бездіяльність було відхилено або взагалі залишено без реагування суб'єктом, якому його принесено.

Вказаний висновок узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002, у якому зазначено, що зі змісту ч.2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням і таке право не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами (абз.3,8 п.3 мотивувальної частини, перше речення п. 1 резолютивної частини).

Конституційне право на звернення до суду за захистом інтересів громадянина або держави прокурор може реалізувати як одразу після постановлення органом акта (рішення), прийняття посадовою особою рішення, вчинення нею дій або допущення бездіяльності, які прокурор оспорює, так і після використання такого засобу прокурорського реагування, як протест. Таке твердження відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (абз.2,3 п.5 мотивувальної частини).

Згідно до останнього, Конституційний Суд зауважує, що право прокурора на звернення в суді із заявами не є абсолютним‚ оскільки в Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (ч.3 ст.8, ч.2 ст. 55).

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

Наведені рішення прийняті після дослідження Вищим адміністративним судом судової практики та прийняття Постанови Пленуму 06 березня 2008 року, а тому при вирішенні питання щодо процесуальної дієздатності прокурора в даній справі мають бути застосовані саме Рішення Конституційного Суду України.

Крім того, суд зауважує, що спір стосується акту індивідуальної дії та відповідно прав, обов'язків конкретної особи, тому стосовно такого акту мають спостерігатися дії прокурора відповідно до реалізації положень ст. 55 Конституції України, а саме на захист прав конкретної особи.

За ч.2 ст. 60 КАС України прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також вчиняє інші, передбачені законом дії лише з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.

У даній справі особу позивача прокурор не зазначає так саме, як і підстави для здійснення представництва його інтересів в суді при зверненні із даною позовною заявою. Зазначені дії вчинені всупереч правовим нормам, наведеним вище.

Будь-які докази на підтвердження факту того, що саме позивач скористався своїм правом та звернувся до відповідача за врегулюванням спору в досудовому порядку, прокурором не надано.

Докази на звернення в суді за правилами ч. 4 ст. 99 КАС України прокурором надані лише відносно своїх дій, тобто, дій особи у даному випадку може виступати як представник інтересів іншої особи. Отже, правила ч. 4 ст. 99 КАС України до зазначеного позову не можуть бути застосовані.

Пред'явлення даного позову прокурором в місячний строк з дня, коли відповідачем розглянутий протест на оскаржувану постанову не породжує обставин, передбачених ч. 4 ст. 99 КАС України, бо його дії не є діями позивача, а є діями особи, яка може здійснювати представництво інтересів громадянина або держави (позивача) в суді. Зазначені обставини можуть бути розглянуті і оцінені судом при вирішенні питання щодо поновлення строку на пред'явлення позову в суді.

За правилом ч. 1 ст. 100 КАС України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-VI), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.

Таким чином, зазначена позовна заява не може розглядатися судом, по-перше, внаслідок її подачі особою, яка не має самостійної процесуальної дієздатності, по-друге, у зв'язку із порушенням строку її пред'явлення в суді.

Керуючись ч. 2, ч.4 ст. 99, ч. 1 ст. 100, п.1 ч.1 ст.155, ст. 165 КАС України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-VI), суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов прокурора м. Євпаторія до Євпаторійського міського центру зайнятості про скасування постанови заступника директора Євпаторійського центру зайнятості, третя особа ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності фізичну особу підприємця ОСОБА_1 від 20.09.2011 року № 114 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-3 КУпАП та закриття провадження у справі - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Євпаторійський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя                                          Вільховий І.М.