Справа № 1-16

2008 р.

ВИРОК

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

07  лютого  2008 року   Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

                                               головуючого                       - судді Бойка Г.В.,

                                   при секретарі                       - Оданець С.В.,

                                                за участю  прокурора         - Комар Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Зачепилівка кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Видвиженець Новомосковського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, непрацюючого, мешканця с. Скалонівка Зачепилівського району Харківської області, раніше судимого Зачепилівським районним судом 05.03.2004 року за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 15.11.2004 року за ст. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23.03.2007 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць згідно постанови Жовтневого райсуду м. Харкова від 15.03.2007 року

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, -

На підставі досліджених доказів, суд:

В С Т А Н О В И В :

В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_1, будучи засудженим вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 15.11.2004 року за ст.. 185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі та звільнений 23.03.2007 року умовно-достроково на 1 рік 1 місяць, згідно постанови Жовтневого райсуду м. Харкова від 15.03.2007 року, маючи невідбуту частину покарання на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив   та знову скоїв злочин при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1 26.12.2007 року о 20.00 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1, володіючи навиками прийомів боротьби, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи навмисно із застосуванням прийому боротьби, раптово захватив руками праву руку громадянина ОСОБА_2, який знаходився в нетверезому стані і викручуючи її, потягнув його різко на себе, при цьому завдав йому удар з лівого боку правим ліктем в область обличчя, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому проксимальної треті діафіза ліктьової кістки без зміщення, а також садни, синець та травматичний відтік м'яких тканин на голові, які згідно висновку судово-медичної експертизи №38-КР/08 від 23.01.2008 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину визнав частково пояснивши, що 26.12.2007 року близько 20.00 години до нього звернулася громадянка ОСОБА_3 з проханням допомогти вигнати п'яного чоловіка, який перебував у її будинку й не давав змоги зайти. Коли вони прийшли до будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 побачив в кімнаті роздягненого, раніше не відомого йому чоловіка, який перебував в нетверезому стані й запропонував йому звільнити приміщення, на що той почав висловлюватися нецензурною лайкою. ОСОБА_1, маючи намір захистити громадянку ОСОБА_3, захватив руками праву руку громадянина ОСОБА_2  потягнув його різко на себе. Після чого ОСОБА_3 зізналася, що це господар будинку в якого вона орендує кімнату. ОСОБА_1 добровільно замінив вхідні двері, запропонував відвезти ОСОБА_2 до лікарні і відшкодувати витрати, пов'язані з лікуванням.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав частково, оскільки не мав наміру завдати тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_2, так як раніше з ним не був знайомий і не перебував в неприязних відносинах, він лише намагався захистити ОСОБА_3 Про вчинене щиро розкаюється.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2  пояснив, що дійсно 26.12.2007 року близько 20.00 години він знаходився у власному домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_1 й приліг відпочивати, так як перебував в стані алкогольного сп'яніння. Він прокинувся із-за стуку в двері й чув чоловічий голос, але вирішити не відчиняти  дверей, так як квартиранти мали свої ключі. Тоді молодий чоловік, як потім стало відомо, ОСОБА_1 ривком відчинив двері й просив ОСОБА_2 покинути будинок, на що той почав перечити. Коли він прийшов до тями у нього боліла рука й була кровотеча з носа. ОСОБА_1 запропонував відвезти його до лікарні, відшкодувати витрати по лікуванню й замінив вхідні двері. ОСОБА_2 зазначив, що не має жодних претензій до підсудного  ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона дійсно просила ОСОБА_1 піти разом з нею до  будинку, де вона мешкає, так як в ньому перебував роздягнений чоловік в нетверезому стані й лежав на її ліжку. Вона з обуренням зверталася до ОСОБА_2, щоб той покинув її кімнату, на що він почав висловлюватися нецензурною лайкою й відмовлявся вийти з  кімнати. Тоді за неї заступився ОСОБА_1, який не знав, що то був господар будинку.

ОСОБА_1 відремонтував пошкоджені вхідні двері, відшкодував ОСОБА_2 завдані збитки.   

Суд, вислухавши пояснення підсудного, потерпілого, свідка, дослідив матеріали справи:

-     заяву ОСОБА_2 від  27.12.2007 року,

-     пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1,

-     протокол огляду місця події від 27.12.2007 року,

-     акт судово-медичного обстеження ОСОБА_2 №49 від 28.12.2007 року,

-     заяву ОСОБА_2 від 23.01.2008 року про відмову від цивільного позову,

-     висновок експерта №38-КР/08 від 17.01.2008 року,

-     довідку форми Б №312103,

-     довідку УІТ ГУМВС України про наявність судимостей ОСОБА_1,

-     вироки Зачепилівського райсуду від 05.05.2004 року, 15.11.2004 року,

-     медичну довідку від 17.01.2008 року,

-     довідку-характеристику ОСОБА_1 від 23.01.2008 року,

-     постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.05.2007 р.

В ході досудового слідства дії ОСОБА_1 були кваліфіковані по ст. 122 ч. 1 КК України як  умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я. 

В ході судового розгляду даної кримінальної справи було встановлено, що пред'явлене громадянину ОСОБА_1 обвинувачення за ст. 122 ч.1 КК України не відповідає об'єктивним обставинам справи та підлягає зміні з наступних підстав.

Частина 1 ст. 122 КК України передбачає відповідальність за умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не заподіяло здоров'ю шкоди, небезпечної для життя в момент заподіяння, не потягло за собою інших наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкоджену, але разом з тим спричинило тривале порушення функцій будь-якого органу або інший тривалий розлад здоров'я.  

Однак, в судовому засіданні, шляхом допиту підсудного ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 та дослідження інших письмових свідчень встановлено, що ОСОБА_1 дійсно 26.12.2007 року о 20.00 годин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, захватив руками праву руку громадянина ОСОБА_2, який знаходився в нетверезому стані і викручуючи її, потягнув його різко на себе, внаслідок чого останні отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №38-КР/08 від 23.01.2008 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Проте, ні потерпілий, ані свідки не вказали на наявність прямого умислу у ОСОБА_1 на заподіяння тілесних ушкоджень громадянину ОСОБА_2, не підтвердили факт раптового виникнення чи наявності неприязних стосунків у підсудним  по відношенню до ОСОБА_2                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

Тому, з урахуванням викладеного, а також того, що ОСОБА_1 не заперечує факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 й не передбачав можливість настання зазначеної вище шкоди для здоров'я потерпілого, суд приходить до висновку, що 

фактично вчинене підсудним ОСОБА_1 не містить ознак складу злочину, передбаченого статтею 122 ч.1 КК України, а свідчить про наявність в його діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 128 КК України, тому суд вважає, що  дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 128 ч.1 КК України - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує невелику тяжкість вчиненого злочину, особу підсудного - раніше судимого, тимчасово не працюючого, добре характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, пом'якшуючі обставини - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків, обтяжуючі обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину повторно.

При цьому суд бере до уваги, що підсудний ОСОБА_1 вчинив новий злочин в період невідбутої частини покарання після того, як 23.03.2007 року постановою Жовтневого районного суду м. Харкова його було умовно-достроково звільнено від відбування покарання за попереднім вироком, призначеного Зачепилівським районним судом Харківської області від 15.11.2004 року і невідбута частина покарання складає 1 рік 1 місяць, тому суд вважає, що остаточне покарання необхідно визначати за сукупністю вироків з урахуванням правил ст.ст.71, 81 ч.4 КК України - шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім виром.

При складанні покарань за сукупністю вироків слід враховувати положення ст. 72 ч.1 п. «Б» КК України і враховувати, що менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. 

Крім того, суд враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, де роз'яснено, що відповідно до ст. 75, ст.81 КК України вчинення протягом іспитового строку чи протягом невідбутої частини покарання у разі умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, нового злочину є підставою для направлення засудженого  для відбування призначеного покарання і судам рекомендовано не застосовувати до таких осіб звільнення від відбуття покарання з випробуванням під час розгляду справи про  новий злочин, але суд, з урахуванням особи підсудного, який добре характеризується за місцем проживання, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки та  беручи до уваги  щире каяття ОСОБА_1, який показав суду  бажання спокутувати свою провину, виправити власну поведінку, а також відповідно до свого внутрішнього переконання, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1  можливе без  його ізоляції від суспільства, застосувавши ст.75, 76 ч.4 КК України - звільнити від відбуття покарання з випробуванням, зобов'язавши його періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Цивільний  позов по справі не заявлений.

   Речових доказів по справі немає. 

           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 за ст. 128 ч.1 КК України і призначити йому покарання за ст. 128 ч.1 КК України у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі, застосувавши ст.ст. 75, 76 ч.4 КК України - звільнити від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік,    зобов'язавши його періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Враховуючи, що ОСОБА_1 23.03.2007 року Жовтневим районним судом м. Харкова Харківської області був умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 1 рік 1 місяць і в цей період скоїв новий злочин, покарання необхідно призначити за сукупністю вироків з урахуванням правил ст.ст.71, 81 ч.4, 72 ч.1 КК України - шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім виром 6 місяців обмеження волі  та визначити остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, застосувавши ст.ст. 75, 76 ч.4 КК України - звільнити від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік,  зобов'язавши його періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід до набуття чинності вироком - залишити підпуску про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений протягом  15 діб з моменту його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Зачепилівській районний суд.

Головуючий                                                                  Г.В.Бойко