Справа № 422/2192/12

Справа №2/422/3229/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

при секретарі Кравцову С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»06 березня 2012 звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 3).

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 04 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 238/гр., відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 9 000,00 грн. на поточні потреби, терміном по 04 березня 2010 року, включно та сплачувати Банку плату у розмірі 24% (двадцять чотири) процентів річних.

Згідно до п. 3.3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частинами кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також на вимогу Банку сплачувати можливі штраф та пеню.

Позивач свої зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, кредит надав, однак відповідачка свої зобов'язання не виконала, допустила прострочення виконання кредитних зобов'язань, внаслідок чого за нею, станом на 28 лютого 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 18 088,71 грн., а саме:

- заборгованість по кредиту -9 000,00 грн.;

- заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом -8 511,11 грн.;

- штраф за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування в сумі - 577,60 грн.

Оскільки відповідачка добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає, позивач змушений був звернутись до суду та просив суд стягнути з відповідачки на свою користь суму заборгованості у розмірі 18 088,71 грн. та судові витрати по справі.

В судове засідання позивач не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав заяву, в якій просив справу розглядати без участі його законного представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про день, час і місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку, причину неявки в судове засідання не повідомила, письмових заяв про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного кредитного договору, на вимогу повернення грошових коштів у зв'язку із порушенням його виконання.

Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, в одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 04 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 238/гр., відповідно до умов якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн. зі сплатою 24% процентів на рік, строком до 04 березня 2010 року (а.с. 5-7).

Однак в порушення умов кредитного договору, відповідачка свої зобов'язання не виконала, допустила прострочення повернення кредитних коштів, внаслідок чого за нею, станом на 28 лютого 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 18 088,71 грн., а саме: заборгованість по кредиту -9 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом -8 511,11 грн.; штраф за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування в сумі -577,60 грн. (а.с. 4).

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до п. 3.2.6 Кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню, внаслідок чого слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 088,71 грн.

Крім того згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір, і його вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 527, 530, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 197, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»суму заборгованості за кредитним договором № 238/гр. від 04 березня 2008 року в розмірі 18 088,71 грн. (Вісімнадцять тисяч вісімдесят вісім гривень 71 копійка) з яких: заборгованість по кредиту -9 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом -8 511,11 грн.; штраф за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування в сумі - 577,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» судовий збір у розмірі 214,60 грн. (Двісті чотирнадцять гривень 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя В. С. Шавула