Справа № 1911-936/2012
Провадження № 2-а/1911/93/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2012 р.
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Галіяна І. М.
при секретарі Пшеничняк В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська адміністративну справу
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Монастириському районі
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
за участю:
позивача ОСОБА_4.
представника відповідача -Слюсарчин О.В.
ВСТАНОВИВ:
Позивач -ОСОБА_1, звернулася до Монастириського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 27 серпня 2012 року № 22, якою на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. та прийняти рішення відповідно до ст. 293 КпАП.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вказаною постановою її притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 КпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень місяць 2012 року, термін сплати до 20 липня 2012 року в сумі 6230,63 грн. Позивач вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки у оспорюваній постанові жодним чином не доведено її вини. Окрім цього, вказує що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень місяць 2012 року, позивач немала можливості сплатити, оскільки рахунки КП «Монастириський комунсервіс»були заблоковані у зв'язку з чим підприємство не змогло перерахувати кошти в сумі 39506,96 грн. в терміни встановлені законодавством України про сплату єдиного соціального внеску.
Також позивач посилається на недотримання відповідачем ч. 2 ст. 33 КпАП, оскільки останнім при накладенні стягнення не враховано усі обставини, передбачені зазначеною статтею, а також вказано на порушення відповідачем ст. 268 КпАП так як позивачу не були роз'ясненні її права.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, зіславшись на доводи викладені в запереченні.
Із заперечення на адміністративний позов вбачається, що працівниками Управління Пенсійного Фонду України в Монастириському районі Тернопільської області встановлено факт несплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування КП «Монастириський комунсервіс»за червень 2012 року (термін сплати до 20 липня 2012 року) згідно картки особового рахунку.
Згідно поданого КП «Монастириський комунсервіс»Звіту про нарахування єдиного внеску за червень 2012 року загальна сума нарахованого єдиного внеску становить 6230,63 грн. Заборгованість станом на 20 липня 2012 року становила 6230,63 грн. про що 16 серпня 2012 року відносно в.о.директора КП «Монастириський комунсервіс»-ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 22.
27 серпня 2012 року начальником Управління Пенсійного Фонду України в Монастириському районі Тернопільської області за результатами розгляду протоколу винесено постанову про адміністративне правопорушення №22, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
16 серпня 2012 року відносно ОСОБА_1 головним спеціалістом Управління було складено протокол № 22 серії ТЕР № 110062 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 КУпАП за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно картки особового рахунку платника єдиного внеску за червень місяць 2012 року (термін сплати до 20 липня 2012 року) у сумі 6230,63 грн.
У протоколі зазначено, що порушено ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та підпункт 4.3.6 пункту 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289.
У вказаному протоколі позивач -ОСОБА_1 у своїх поясненнях вказала, що причиною несвоєчасного перерахування коштів є заблоковані кошти на рахунку.
27 серпня 2012 року начальником Управління винесено постанову №22 серії ТЕР № 110062 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та підпункт 4.3.6 пункту 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за № 994/18289.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Відповідно до зазначеного Закону завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Статус платника єдиного внеску згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону набувають підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб за умов, якщо вони: по-перше - використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством; по-друге - мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Із зазначеного слідує, що КП «Монастириський комунсервіс», як комунальна установа, використовує найману працю, має окремий баланс і самостійно веде розрахунки із застрахованими особами є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування»платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Приписами частини 12 статті 9 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Положеннями частини 11 статті 9 визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз положень вищевказаного Закону дає підстави для висновку, що за порушення пов'язані зі сплатою єдиного внеску можуть застосовуватися такі види юридичної відповідальності, зокрема фінансова, дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова (відшкодування майнової шкоди) або кримінальна.
Фінансова відповідальність має свою специфіку щодо її застосування в силу імперативності фінансових норм. Так, підставами для її застосування є приховання (заниження) або несплата чи несвоєчасна сплата обов'язкового платежу саме платниками цього платежу. При цьому, не мають жодного значення причини, з яких це сталося. Не має значення і наявність чи відсутність умислу у діях відповідних працівників -платника такого платежу. Така відповідальність настає і в тому разі, якщо порушення сталося через помилкове застосування законодавства, недбалість, недосвідченість чи розрахункову помилку. Так само не може братись до уваги фінансовий стан платника -підприємства, установи, організації. Отже фінансова відповідальність за фінансові правопорушення застосовується без урахування наявності вини особи платника.
Другі ж критерії встановлені для притягнення до інших видів юридичної відповідальності, зокрема й до адміністративної.
Так до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа лише та, яка вчинила адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Основні ознаки адміністративного проступку: є протиправність та вина.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Всупереч зазначеним вимогам закону, суб'єкт владних повноважень -відповідач по справі не вжив належних заходів для всебічного, повного розгляду справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, внаслідок яких оспорювану постанову неможливо визнати законною та обґрунтованою.
Як вбачається із частини 12 статті 9 Закону за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату єдиного внеску адміністративну відповідальність несуть лише винні у цьому посадові особи.
Положення зазначеної норми чітко закріплюють, що порушення посадовими особами вимог зазначеного Закону, як адміністративний проступок - діяння винне. Отже адміністративній відповідальності за порушення сплати загальнообов'язкового державного соціального внеску підлягає особа за вчинення тільки винного діяння. Відсутність вини виключає суб'єктивну сторону і тим самим сам склад правопорушення.
Із диспозиції частини 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що ця стаття фактично передбачає відповідальність за діяння направленні на несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тобто адміністративна відповідальність за вказане правопорушення, може мати місце тільки при наявності в діях особи вини, як суб'єктивної сторони правопорушення, яка характеризується направленістю дій на умисне чи з необережності зволікання щодо сплати передбаченого законодавством платежу.
Разом з тим, жодних належних та допустимих доказав на підтвердження вини позивача пов'язаної із зволіканням щодо сплати єдиного державного соціального внеску суду відповідачем не представлено та судом не здобуто.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати поряд із іншими обставинами, що мають значення для правильного вирішення справи також чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення. Отже дослідженню та оцінці підлягали зі сторони відповідача усі докази, які могли свідчити про причетність особи до вчинення нею адміністративного проступку та наявність вини у її діяннях.
Разом з тим, суб'єкт владних повноважень зазначених вимог закону не врахував.
Так, не було взято до уваги при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності такі обставини й вимоги законодавства.
Відповідно до п. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Судом встановлено, що з 21 березня 2012 року і по даний час розрахункові рахунки, які належать КП «Монастириський комунсервіс» в банківських установах Брокбізнесбанку, Ощадбанку, ПриватБанку згідно постанов держвиконавця про арешт коштів боржника -арештовані.
Дані обставини підтверджуються довідкою виданою відділом державної виконавчої служби Монастириського районного управління юстиції Тернопільської області №5477/06-19 від 03.09.2012 року.
Вищевказане свідчить про те, що КП «Монастириський комунсервіс» через наявність заблокованих рахунків не мав змоги перерахувати безготівкові кошти з банківського рахунку для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо обов'язкової наявності вини у діях посадових осіб при притягненні останніх до адміністративної відповідальності, а також як вбачається із досліджених судом доказів, про те, що КП «Монастириський комунсервіс»єдиний внесок до Управління не був перерахований вчасно з причин не залежних від в.о.директора КП «Монастириський комунсервіс», а саме, в зв'язку із заблокованістю коштів на банківських рахунках, що підтверджено здобутими в суді доказами, суд приходить до висновку, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутня вина у будь-якій її формі направлена на несвоєчасну сплату загальнообов'язкового державного соціального внеску.
Реалізуючи свої повноваження в конкретній сфері, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, не зважаючи на заперечення вини з мотивів заблокованості коштів на банківських рахунках для сплати страхового внеску, що зазначені у поясненнях в протоколі, суб'єкт владних повноважень -відповідач по справі, на зазначені обставини уваги не звернув й взагалі їх не врахував, оскільки в оскаржуваній постанові не спростовані з боку відповідача по справі доводи позивача, що несвоєчасна сплата внеску мала місце по причині на які об'єктивно вплинути позивач не мав можливості.
Окрім зазначеного у оскаржуваній постанові у резолютивній її частині відсутні відомості про те, що суб'єкт владних повноважень визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за яке притягнув до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим з точки зору основних принципів притягнення особи до юридичної відповідальності, оскільки накласти стягнення передбачене законодавством можливо лише на особу, котру визнано винною у вчиненому проступку.
В Україні судовий прецедент офіційно не визнається джерелом права за виключенням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, та рішень Верховного Суду України, тому посилання відповідача у запереченні на судові рішення по інших справах не є переконливими для суду й такими, що обґрунтовують правомірність дій відповідача.
Крім зазначеного суд констатує, що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні посилання позивача про порушення вимог ст. 268 КУпАП щодо не ознайомлення позивача із її правами, оскільки у протоколі є підпис ОСОБА_1 який спростовує зазначене нею твердження.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача ознак правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, а тому позов є підставним й підлягає до задоволення, оскаржувана постанова протиправною.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 293 КпАП, ст. ст. 9, 11, 51, 71, 79, 86, 153, 154, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №22 серії ТЕР № 110062 від 27 серпня 2012 року начальника управління Пенсійного фонду України в Монастириському районі Тернопільської області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 165-1 КпАП.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
Суддя: І. М. Галіян