Справа № 230/4046/12
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді Гаврищука А.В.
при секретарі Бурдельній Н.М.
з участю прокурора Мазура Ю.А.
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шаргороді справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, проживаючого в цивільному шлюбі, з середньою освітою, працюючого в охоронній фірмі «Полк ім. Сірка» охоронником, раніше судимого, 29.01.2002 року Жмеринським районним судом за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України до покарання у вигляді шісти років позбавлення волі. На підставі ст. 81 КК України 23.08.2007 року звільненого Могилів-Подільським районним судом умовно достроково з не відбутим строком покарання у три місяці 13 днів судимість не знята і не погашена,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_2, будучи раніше судимим, вчинив таємне викрадення чужого майна, з проникненням у приміщення.
Злочин вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_2, будучи раніше судимим, 21 липня 2012 року о 23 годині 50 хвилин, з метою крадіжки, виїхав із свого власного домоволодіння в м. Жмеринка на автомобілі НОМЕР_1 та поїхав в с. Теклівка, Шаргородського району, Вінницької області. Так перебуваючи в АДРЕСА_2, він умисно, таємно, шляхом вільного доступу, проник на територію домоволодіння ОСОБА_3, де зайшов в приміщення хліва та викрав ягницю, після чого ягницю перевів до автомобіля, який знаходився неподалік домоволодіння ОСОБА_3 та поклав її в багажник автомобіля. Далі ОСОБА_2 знову пройшовши на територію домоволодіння ОСОБА_3, де з хліва викрав корову, яку в подальшому провів до автомобіля ВАЗ 21011 та завів корову в салон, після чого розпочав рух на автомобілі та залишив місце події.
В подальшому ОСОБА_2 їдучи на автомобілі, намагався на автомобільній дорозі неподалік с. Роля, Шаргородського району, Вінницької області, розвернутись, в ході чого їдучи заднім ходом з'їхав з дороги на узбіччя, внаслідок чого не зміг продовжувати рух автомобілем. Після залишив автомобіль ВАЗ 21011 разом із коровою та ягницею та з місця події зник.
Таким чином своїми діями ОСОБА_2 завдав ОСОБА_3 матеріального збитку на загальну суму 7200 гривень.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 винуватим себе у вчиненні злочину, при вище наведених обставинах визнав повністю, розкаявся у скоєному, оскільки усвідомив свою провину та готовий нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин, просив його суворо не карати.
Суду показав, що в липні 2012 року, точної дати він не пам'ятає, з метою крадіжки, вирішив поїхати в с. Теклівку, Шаргородського району, Вінницької області, та викрасти з домогосподарства ОСОБА_3 ягницю та корову. Приїхавши до домогосподарства ОСОБА_3 та впевнившись, що нікого немає вдома, зайшов у приміщення хліва, де знаходились ягниця та корова, вивів з хліва ягницю, провів до автомобіля, який залишив неподалік домогосподарства та поклав ягницю у багажне відділення автомобіля. Потім повернувся до хліва, відчепив ланцюг, яким була прив'язана корова та повів корову до цього ж автомобіля. Підійшовши разом з коровою до автомобіля, відчинив задні дверцята автомобіля та затягнув корову в салон, після чого сам сів у автомобіль і поїхав з місця події. Під час руху він зрозумів, що їде у неправильному напрямку і вирішив розвернути автомобіль, але не впорався з керування і з'їхав на узбіччя дороги, після чого залишив автомобіль з тваринами на узбіччі дороги, а сам попрямував додому. Повернувшись додому, одразу ж звернувся до правоохоронних органів із заявою про викрадення автомобіля, з метою уникнути покарання. В ході з'ясування обставин викрадення автомобіля, зізнався у скоєнні крадіжки ягниці та корови з домогосподарства ОСОБА_3 Добровільно надавав покази слідству.
Крім визнання підсудним вини винуватість його у вчиненні злочину підтверджується доказами наведеними в обвинувальному висновку.
За згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, чи правильно підсудний ОСОБА_2 розуміє зміст цих обставин.
Сумнівів у добровільності та істинності позиції ОСОБА_2 у суду немає.
Суд також роз'яснив підсудному, що при таких обставинах він позбавляється права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, винуватість його доведена органами досудового слідства та визнана підсудним в судовому засіданні, а також підтверджується доказами, зазначеними в обвинувальному висновку.
Дії підсудного ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфіковані вірно за ч. 3 ст. 185 КК України і він повинен нести відповідальність за скоєне передбачену ч. 3 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудного.
ОСОБА_2 щиро розкаявся у скоєному, оскільки він визнав свою провину, усвідомив свою протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, готовий понести покарання за вчинений злочин, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 104), має на утриманні троє малолітніх дітей (а.с. 105, 108, 109, 110). Ці обставини суд враховує, як пом'якшуючі покарання підсудного ОСОБА_2.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.
З урахуванням цих обставин, з урахуванням особи підсудного ОСОБА_2, раніше судимого, з урахуванням його ставлення до вчиненого діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, оскільки визнав свою провину, усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, готовий понести покарання за вчинений злочин, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення підсудного ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів, є покарання у вигляді позбавлення волі в межах мінімальної санкції передбаченої ч. 3 ст. 185 КК України.
З підсудного ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області кошти в сумі 235 грн. 20 коп. за проведення одорологічної експертизи, а також кошти в сумі 470 грн. 40 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи та на користь СПД ОСОБА_4 кошти в сумі 680 грн. за проведення товарознавчої експертизи.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Керуючись ст. ст. 321-344 КПК України, на підставі ч. 3 ст. 185 КК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту з залу суду.
Строк відбування покарання вираховувати з 11 жовтня 2012 року.
Речові докази по справі: корову та ягницю залишити у власності потерпілої ОСОБА_3; автомобіль НОМЕР_1 жовтого кольору повернути законному володільцю ОСОБА_5, дві пасажирські сидушки від автомобіля ВАЗ 21011 залишити законному володільцю ОСОБА_5
Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області кошти в сумі 235 грн. 20 коп., за проведення одорологічної експертизи, кошти в сумі 470 грн. 40 коп. за проведення дактилоскопічної експертизи та на користь СПД ОСОБА_4 кошти в сумі 680 грн. за проведення товарознавчої експертизи.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Суддя