ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2012 р. Справа № 2-а-1945/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю представника позивача Бондара А.В. та третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора міста Херсона до Херсонської міської ради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання нечинним та скасування рішення в частині,

встановив:

Прокурор м. Херсона (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Херсонської міської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати нечинним та скасувати пункт 1 рішення Херсонської міської ради від 24.02.2012р. № 568 «Про надання громадянам дозволу на розробку проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок, створення нового землеволодіння для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки)», в частині визначення площі земельної ділянки (0,2 га АДРЕСА_1), яка додатково відводиться в оренду громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прокурорською перевіркою встановлено факт невідповідності вказаного рішення вимогам ст.ст. 39, 83, 118 Земельного кодексу України, а саме земельна ділянка, щодо якої названим громадянам надано дозвіл на складання проекту землеустрою, знаходиться у зоні зелених насаджень загального користування, крім того, земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі р. Дніпро.

За наслідками перевірки прокурором м. Херсона внесено Херсонському міському голові протест від 16.03.2012р. № 108/1407вих12, проте цей протест відхилено рішенням Херсонської міської ради від 27.04.2012р. № 638, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, будучі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, правову позицію по суті спору не повідомив.

Треті особи в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що оскаржене прокурором рішення є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Херсонською міською радою прийнято рішення від 24.02.2012р. № 568, пунктом 1 якого надано дозвіл на розробку проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність і в оренду земельних ділянок, створення нового землеволодіння для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) громадянам за списком згідно з Додатком.

Пунктом 127 Додатку до вказаного рішення громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку проектів землеустрою та технічної документації із землеустрою щодо додаткового відведення в оренду земельної ділянки площею 0,02 га. АДРЕСА_1.

За наслідками прокурорської перевірки прокурором м. Херсона внесено Херсонському міському голові протест від 16.03.2012р. № 108/1407вих12, в якому ставиться питання про скасування пункту 1 рішення Херсонської міської ради від 24.02.2012р. № 568.

Підставою для внесення протесту слугувало те, що на думку позивача, оскаржене рішення суперечить вимогам ст.ст. 39, 83, 118 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка, щодо якої названим громадянам надано дозвіл на складання проекту землеустрою, знаходиться у зоні зелених насаджень загального користування, крім того, земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі р. Дніпро.

Проте цей протест відхилено рішенням Херсонської міської ради від 27.04.2012р. № 638, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень міських ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Статтею 39 Земельного кодексу України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальні вимоги щодо змісту генерального плану, а також повноваження щодо його реалізації визначаються ст. 17 вказаного Закону і деталізуються ДБН Б.1-3-97 «СМБД. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів».

Згідно із ст. 21 Закону України «Про основи містобудування» визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб здійснюється відповідно до затвердженої містобудівної документації місцевих правил забудови з урахуванням планів земельно-господарського устрою.

Статтею 17 цього Закону визначено, що містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація, зокрема, є основою для: вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

З матеріалів справи видно, що земельна ділянка, яку бажають отримати в оренду треті особи і щодо якої їм надано дозвіл на складання проектної документації із землеустрою, знаходиться в зоні зелених насаджень загального користування.

Наведена обставина підтверджена наданим відповідачем викопіюванням з Генерального плану міста Херсона.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Таким чином, земельним законодавством встановлено пряму заборону передавати у приватну власність землі загального користування населених пунктів.

В той же час, заборони надавати землі загального користування в оренду фізичним особам чинне законодавство не містить.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 Земельного кодексу України.

Так, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що оскаржене рішення прийнято за наслідком розгляду заяв громадян, в тому числі і третіх осіб про надання земельної ділянки в оренду, з урахуванням рекомендацій постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин.

На думку суду, один лише факт невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам Генерального плану м Херсона, не може бути підставою для визнання нечинним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, за умови, що надання цієї земельної ділянки в оренду третім особам не суперечить вимогам земельного законодавства.

Стосовно доводів прокурора про те, що земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі р. Дніпро, а тому відповідно до ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України не може бути надана в оренду, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 60 Земельного кодексу України передбачено виділення у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності земельних ділянок під прибережні захисні смуги, а також визначено ширину таких прибережних захисних смуг. При цьому зазначено, що розмір та межі прибережної захисної смуги в межах населених пунктів встановлюються за проектами землеустрою з урахуванням містобудівної документації.

Стаття 87 Водного кодексу України передбачає встановлення водоохоронних зон для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги, а також визначено їх розміри. При цьому у межах існуючих населених пунктів встановлення прибережних захисних смуг передбачено з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Як зазначено у ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, у яких забороняється, у тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Відповідно до п. 1 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №486 від 08.05.96 року, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

Пунктом 5 вказаного Порядку встановлено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Позивачем не надано беззаперечних і належних доказів розроблення і затвердження проекту водоохоронної зони р. Дніпро в м. Херсоні та встановленої в її межах прибережної захисної смуги, а також знаходження земельної ділянки в такій зоні.

Таким чином, доводи позивача про невідповідність оскарженого рішення вимогам ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України суд вважає помилковими.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог прокурора м. Херсона, оскільки позивачем в установленому КАС України порядку не доведено неправомірність оскарженого рішення відповідача.

При цьому суд враховує, що прокурор у своєму протесті від 16.03.2012р. № 108/1407вих12 ставив перед відповідачем питання про скасування в цілому пункту 1 рішення Херсонської міської ради від 24.02.2012р. № 568.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним.

Однак пунктом 1 опротестованого і згодом оскарженого до суду рішення було вирішено питання про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, окрім третіх осіб, більш ніж 132 особам.

Будь-яких доводів про незаконність пункту 1 рішення Херсонської міської ради від 24.02.2012р. № 568 в повному обсязі прокурор у протесті не навів.

У позові прокурор, мотивуючи позовні вимоги відхиленням відповідачем вищевказаного протесту, просить скасувати пункт 1 рішення Херсонської міської ради від 24.02.2012р. № 568, але вже в частині визначення площі земельної ділянки (0,2 га АДРЕСА_1), яка додатково відводиться в оренду громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В ході судового розгляду така розбіжність у правовій оцінці оскарженого рішення позивачем не усунута.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову прокурору м. Херсона у задоволенні даного позову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 жовтня 2012 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 6.2.1