АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «6»листопада 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Марчак В.
суддів Дембіцької О.О., Семенюка К.М.
секретаря судового засідання Трасоруба А.О.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією заступника начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С., захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 серпня 2012 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Передгірне Східно-Казахстанської області, мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, росіянин, з вищою освітою, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, працюючий директором фітнес-клубу «Лайф Стиль», раніше не судимий,
засуджений за ст. 115 ч. 1 на 8 (вісім) років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено без змін - взяття під варту. Строк відбуття покарання відраховується з 20 лютого 2012 року, тобто з часу обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, зарахувавши йому в строк відбуття покарання знаходження під вартою з 24 березня 2010 року до 20 лютого 2012 року.
Згідно вироку суду, ОСОБА_3 засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року, біля 13 год., в АДРЕСА_2, в ході словесної суперечки з гр. ОСОБА_4 через повернення грошового боргу, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою позбавлення життя, усвідомлюючи небезпечність своїх дій, за допомогою ножа, бажаючи настання смерті, діючи умисно, наніс три ножових поранення потерпілому ОСОБА_4 в життєво важливі органи, а саме: проникаючі колото-різані ушкодження правої половини грудної клітки, сліпі ушкодження ділянки спини, в результаті чого заподіяв дві рани в області спини по серединній лінії, рану на передній стінці грудної клітини на рівні 2-го межребір'я, повне розсічення 2-го ребра справа по хрящовій частині, лінійне пошкодження пристінкової та вісцеральної плеври справа, пошкодження
Справа №2490/11-521/2012р. Головуючий у І інстанції: Богдан С.І.
Категорія ст.115 ч.1 КК України Доповідач: Марчак В.Я.
верхньої долі правої легені, поверхневий вруб в тілі 7-го грудного позвонка, які у своїй сукупності знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя у момент їх виникнення та знаходяться у причинному зв'язку з фактом настання смерті.
В результаті отриманих ран в області спини по серединній лінії, рани на передній стінці грудної клітини на рівні 2-го межребір'я справа з ушкодженням верхньої долі правої легені у потерпілого ОСОБА_4 розвинулась гостра внутрішня кровотеча, внаслідок чого настала смерть.
На вказаний вирок подано апеляцію заступником начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицьким І.С. в якій він просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного та призначити ОСОБА_3 покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Також, подано апеляцію захисником ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, в якій вона просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців скасувати на підставі ст. 376, ст. 6 КПК України, а кримінальну справу провадженням закрити у зв'язку з недоведеністю участі засудженого у вчиненні злочину. Посилається на неповноту проведеного судового слідства, відсутність доказів вини ОСОБА_3 Вважає, що показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можна ставити в основу вироку, оскільки вони не були прямими очевидцями злочину та на ОСОБА_6 працівниками міліції чинився моральний тиск. Крім того, справу потрібно закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
Засудженим ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій він просить вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців скасувати у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, прохання прокурора задовольнити його апеляцію, пояснення захисника ОСОБА_1 яка підтримала свою апеляцію, засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні заявлених апеляцій.
Засуджений ОСОБА_3 в ході часткового судового слідства в суді апеляційної інстанції показав, що він дуже добре був знайомий із потерпілим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_6 Вони разом займались спортом в спортзалі біля стадіону «Буковина». Крім того, він користувався послугами ОСОБА_4 як водія, оскільки той працював таксистом. Спільно з ОСОБА_6 ОСОБА_3 орендував квартиру по АДРЕСА_3. У нього не було боргових стосунків із потерпілим ОСОБА_4 Він не вбивав ОСОБА_4, не був у нього дома в день вбивства ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вважає, що ОСОБА_6 його оговорив, оскільки на свідка ОСОБА_6 чинився психологічний тиск працівниками міліції та він міг приревнувати ОСОБА_3 до своєї колишньої дівчини, з якою у ОСОБА_3 на той час були серйозні наміри створити сім'ю. Особисто до свідка ОСОБА_6 претензій у нього немає. Вважає, що справа сфабрикована проти нього працівниками міліції.
Від працівників міліції ОСОБА_3 не переховувався. Про причину та обставини виготовлення документів: паспорта громадянина України, посвідчення водія, закордонного паспорта, виданих на ім'я «ОСОБА_15»з вклеєною фотокарткою ОСОБА_3 та зміненими особистими даними (т. 1 а.с. 230-232) підсудний показання не захотів надати суду, пояснивши це особистим питанням і немаючим відношення до справи про вбивство ОСОБА_4 Кров для проведення судово-імунологічної експертизи ОСОБА_3 відмовився здати (т. 1 а.с. 219-220), оскільки, на його погляд, в СІЗО № 15 м. Сімферополь антисанітарні умови.
Колегія суддів розцінює невизнання засудженим ОСОБА_7 своєї вини як вибраний ним метод самозахисту, з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину. Спроба ОСОБА_3 перешкоджати встановленню істини в справі та переховування від органів слідства та суду доведені дослідженими в судовому засіданні постановою про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого від 06 грудня 1996 року (т. 1 а.с. 189), постановою про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу -взяття під варту від 06 грудня 1996 року (т. 1 а.с. 190), постановами про оголошення ОСОБА_3 в розшук від 06 грудня 1996 року та 24 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 191, 196). Факт наявності в ОСОБА_3 підроблених документів на ім'я «ОСОБА_15»колегія суддів розцінює як засіб переховування від слідства та суду. Відмову ОСОБА_3 здати кров для проведення експертного дослідження колегія суддів розцінює як перешкоджання у встановленні істини по справі.
Згідно ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. Колегія суддів, враховуючи всі обставини справи, вважає, що ОСОБА_3 переховувався від органів слідства та суду, тому справа не може бути закрита за збігом строків давності.
Незважаючи на невизнання засудженим ОСОБА_3 своєї вини, його винуватість у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 с. 115 КК України повністю доведена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених місцевим судом в основу вироку доказів.
Зокрема, дослідженими в ході часткового судового слідства в суді апеляційної інстанції показаннями свідка ОСОБА_8, даними на досудовому слідстві та оголошеними в судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки даний свідок помер, вбачається, що він проживав разом з дружиною та сином по АДРЕСА_4 і його присадибна ділянка межувала з присадибною ділянкою будинку АДРЕСА_2. В будинку АДРЕСА_2 проживав потерпілий ОСОБА_4, якого було вбито в листопаді 1996 року. До сусіда часто приходив його товариш ОСОБА_3 В день убивства ОСОБА_4 син ОСОБА_5 -ОСОБА_9 (який не допитаний у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в США) бачив, як ОСОБА_4 приїхав додому на одному автомобілі з ОСОБА_3 ОСОБА_9 порався по господарству на подвір'ї і все бачив. Через деякий час ОСОБА_9 побачив як з будинку вибіг ОСОБА_4 і побіг в напрямку вулиці, тримаючись рукою за груди. За ним відразу ж вибіг ОСОБА_3 і побіг через сад в протилежну сторону в напрямку городів. В той же день приїхали працівники міліції і ОСОБА_5 стало відомо, що ОСОБА_4 порізано ножем в будинку і коли його довезли в лікарню, то він помер. (т. 1 а.с.52-59).
Відповідно до ч. 3 ст. 68 КПК України показання свідка можуть базуватися на повідомленнях інших осіб. Тому, колегія суддів вважає показання свідка ОСОБА_5 належним і достовірним доказом, передбаченим ст.ст. 65, 68 КПК України, який суд першої інстанції вірно поставив в основу обвинувачення.
Згідно дослідженого колегією суддів протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 28.05.2010 року свідок ОСОБА_5 впевнено за особливостями обличчя та зовнішності впізнав зображеного на фото № 3 ОСОБА_3 як товариша ОСОБА_4, який часто бував дома у потерпілого перед його вбивством. (т. 1, а.с. 67-68).
Дослідженням протоколу огляду місця події від 28.05.2009 року встановлено, що з подвір'я будинку АДРЕСА_4 в м. Чернівці проглядається будинок та прилегла територія домоволодіння по АДРЕСА_2. (т. 1 а.с. 61-64).
Також, колегією суддів досліджені показання свідка ОСОБА_6, який протягом досудового розслідування та судового розгляду послідовно давав показання про те, що він разом із ОСОБА_7 у листопаді 1996 року орендували квартиру по АДРЕСА_3. ОСОБА_3 дружив із ОСОБА_4, з яким спільно займалися спортом. Також, ОСОБА_3 користувався послугами ОСОБА_4, як водія, оскільки останній працював таксистом. ОСОБА_3 часто бував дома у ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно в 14 год., йому зателефонував ОСОБА_7 на квартиру і наказав терміново привезти його одяг та гроші за межі міста. ОСОБА_6 зрозумів, що у ОСОБА_3 якійсь проблеми, пов'язані із криміналом та не захотів виконувати його прохання. ОСОБА_3 спочатку почав погрожувати ОСОБА_6, а потім просити його виконати прохання. ОСОБА_6 зібрав речі ОСОБА_3 та привіз їх на тролейбусну зупинку біля мосту через річку Прут біля «Дріжджзаводу». Коли ОСОБА_6 приїхав на зустріч, то ОСОБА_7, переховуючись, завів його під міст. Там він розповів йому, що у нього через боргові відносини виник конфлікт з ОСОБА_4, з яким він тривалий час підтримував дружні стосунки. Під час конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 виникла бійка, в ході якої ОСОБА_3 ножем заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4 ОСОБА_3 був схвильований та на руках були сліди від бійки. Забравши у ОСОБА_6 речі та гроші, ОСОБА_3 пригрозив ОСОБА_6 вбивством у випадку його викриття, наголосивши, що більше ніхто, крім ОСОБА_6, не знає про його причетність до вбивства ОСОБА_4, а йому «вже все рівно одне вбивство чи два». Через два дні йому стало відомо, що ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер в поліклініці в той день, коли він зустрічався зі ОСОБА_7 Через декілька днів ОСОБА_6 затримала міліція, перевіряли його причетність до вбивства ОСОБА_11, однак через декілька годин відпустили. Приблизно через рік ОСОБА_6 зустрів ОСОБА_3 в м. Чернівці та повідомив, що його шукає міліція. ОСОБА_3 відповів, що він розмовляв з міліціонерами та проходить по справі про вбивство ОСОБА_4 як свідок. Проте, почав погрожувати ОСОБА_6 за те, що він дав проти нього показання слідству. ОСОБА_6 з метою уникнення конфлікту втік від ОСОБА_3
Про обставини самого конфлікту протягом слідства та в суді ОСОБА_6 давав однакові показання, що ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_4 ножові поранення. На допиті 21.02.2005 року ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_3 захищався від ОСОБА_4, який в процесі конфлікту напав на нього з ножем. Пізніше ОСОБА_6 вказав, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 відбулася бійка на ножах. В судовому засіданні 31.07.2012 року свідок ОСОБА_6 вказав, що він повністю підтримує свої показання, дані ним на досудовому слідстві, оскільки тоді краще пам'ятав усі події. (т.1 а.с. 34-36, 75-76, 79-93; т. 2 161-162).
Згідно дослідженого колегією суддів протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 25.11.1996 року свідок ОСОБА_6 впевнено за особливостями обличчя впізнав зображеного на фото № 5 ОСОБА_3 як свого знайомого, який йому розповів, що в 14-00 ІНФОРМАЦІЯ_2 року заподіяв ножові поранення ОСОБА_4 дома в останнього. (т. 1, а.с. 102-104).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно поставив в основу обвинувачення показання свідка ОСОБА_6, оскільки він фактично постійно давав послідовні та не змінні показання в частині повідомлення ОСОБА_3 про нанесення ним в процесі бійки ножових поранень ОСОБА_4, які підтвердив в судовому засіданні, в якому на нього не чинився психологічний тиск. Щодо віку ОСОБА_6, то він допитувався слідством та судом будучи повнолітнім, що не могло вплинути на його показання. З показань ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_3 вбив ОСОБА_4 в процесі бійки, яка виникла під час вияснення стосунків через боргові відносини.
З висновку експерта № 733 від 19.12.1996 р. вбачається, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 було виявлено дві рани в області спини по серединній лінії; рана на передній стінці грудної клітки на рівні 2-го міжребір'я справа; повне розсічення 2-го ребра справа по хрящовій частині; лінійне пошкодження пристінкової і вісцеральної плеври справа; пошкодження верхньої долі правої легені; поверхневий зруб в тілі 7-го грудного хряща. Дані пошкодження являються колото-різаними, виникли в результаті трикратної дії колючо - ріжучого предмету зброї типу ножа, незадовго до настання смерті і у своєму комплексі знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті й відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечних для життя в момент заподіяння, які потягли за собою смерть потерпілого. При проведенні експертизи не отримано достатньо доказових даних для вирішення питання про взаємне розташування потерпілого та нападаючого, а також даних, які вказують на можливу боротьбу чи самооборону ОСОБА_4, які передували його смерті. Однак, в піднігтьовому вмісті виявлені епітеліальні клітини травматичного походження, при сірологічному дослідженні виявлені антигени А і В Антиген А належить ОСОБА_4 і міг появитись від нього. Антиген В є чужерідним для нього і принесений ззовні від особи(осіб), які його вміщують. (т.1 а.с.149-153).
З протоколу допиту експерта ОСОБА_13 встановлено, що у 1996 році ним проводилася експертиза трупа ОСОБА_12, на тілі було виявлено три колото-різані рани. При проведенні експертизи не отримано достатньо даних які б вказували на можливу боротьбу та самооборону потерпілого та нападаючої особи. Відсутність можливої боротьби та самооборони може підтверджуватись відсутність на тілі трупа ОСОБА_4 інших тілесних ушкоджень у вигляді синців, ссаден, поранень (в тому числі різаних, колото-різаних) на руках (що було б характерним для захисту); великою різницею локалізацій колото-різаних ушкоджень, а саме на спині та на передній стінці грудної клітини з абсолютно протилежними напрямками раневих каналів, відносно великою силою їх нанесення. В результаті огляду ран було встановлено, що потерпілий міг деякий час самостійно пересуватися та вчиняти певні дії (т.1 а.с.155-158).
В судовому засіданні експерт ОСОБА_14 підтвердив висновок експерта наданий ним та показання на досудовому слідстві. Додатково вказав, що першими могли бути нанесені тілесні ушкодження у виді двох ножових поранень в область спини і останнє -в груди, яке було смертельне. (т. 2 а.с. 156-157).
З огляду на викладене, дослідивши докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що в процесі бійки ОСОБА_3 не міг оборонятись, й кількість, локалізація, сила та послідовність нанесення ножових ударів свідчить про прямий умисел ОСОБА_3 на вбивство ОСОБА_4
Судова колегія вважає, що районний суд дав належну оцінку вищевикладеним доказам по справі і прийшов до належного й обґрунтованого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки вищезазначені докази та показання свідків, які доводять вину засудженого ОСОБА_7 перевірені в судовому засіданні, узгоджуються між собою і не суперечать один одному, на думку колегії суддів, вони правильно були поставлені місцевим судом в основу вироку.
Міра покарання обрана ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину. Також, судом враховані обставини, що засуджений на момент вчинення злочину не був судимий, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставин, які би обтяжували покарання засудженому судом не встановлені.
Колегією суддів встановлено, що покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції обрав в межах санкції статті, передбаченої ч.1 ст. 115 КК України та вважає, що за таких обставин призначив йому необхідне, достатнє і справедливе покарання у виді реального відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому підстав для призначення більш суворого покарання судова колегія не вбачає.
Органами досудового слідства і судом досліджено всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, зібрані на підтвердження пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення докази у судовому засіданні перевірялись повно і їм дана у вироку об'єктивна оцінка відповідно до вимог ст. 67 КПК України, а тому доводи апеляцій засудженого ОСОБА_3 та його захисника про недоведеність вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КПК України є необґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що в задоволенні апеляції заступника начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С., апеляції захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_3 слід відмовити, а вирок суду залишити в силі.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 363, 365, 366, 377 КПК України, судова колегія у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 16 серпня 2012 року щодо ОСОБА_3 , засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України -залишити без змін, а апеляції заступника начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С., захисника ОСОБА_1, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_3 -без задоволення.
Головуючий В.Я. Марчак
Судді О.О. Дембіцька
К.М. Семенюк