ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/10338/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
при секретаріБринза О.В.
за участю представників:
від позивача - від відповідача - Прокофьев С.В. (дов. у справі); не з'явився (належно повідом.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Павлоградський завод автоматичних до управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської про визнання нечинними рішень №1507 та 1508 від 07.08.2012р.
ВСТАНОВИВ:
02 липня 2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» (далі ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»») до управління пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області (далі УПФ України в м. Павлоград), в якому позивач просить скасувати рішення управління пенсійного фонду України в м. Павлоград про застосування фінансових санкцій до ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»», а саме: рішення №1507 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 07.08.2012 року, рішення №1508 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 07.08.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 липня 2006 року у відношенні позивача господарським судом Дніпропетровської області було порушено справу про банкрутство №Б 24/194-06 та введено мораторій, тому, вважає позивач, відповідач, в порушення вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскаржуваними рішеннями безпідставно застосував до позивача фінансові санкції та нарахував пеню за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків в період дії мораторію.
Ухвалою суду від 31.08.2010 року позовну заяву ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»» залишено без руху.
24.09.2012 року позивачем усунено недоліки викладенні в ухвалі та надано копію позовної заяви та додатки до неї.
Ухвалою суду від 28.09.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а/0470/10338/12 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.10.2012 року.
10.10.2012 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення обґрунтовані тим, що за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рішеннями УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області від 07.08.2012 року №1507, 1508 до позивача правомірно застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню. Щодо посилань позивача на введення відносно товариства мораторію щодо задоволення вимог кредиторів, відповідач зазначає, що застосування до зобов'язань, що виникли і строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство, заходів відповідальності за порушення зобов'язань є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
10.10.2012 року до суду надійшло клопотання УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області, в якому зазначено, що позов не визнають та просять провести розгляд справи без участі їхнього представника.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.
Заслухавши присутнього представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
07.08.2012 рішеннями УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області №1507 та №1508 до ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»» на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано штраф у розмірі 4187,80 грн. та нараховано пеню у розмірі 229,27 грн. (за період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року), штраф у розмірі 4155,57 грн. та нараховано пеню у розмірі 661,26 грн. (за період з 21.05.2012 року по 07.06.2012 року) за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»» звернулось до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.08.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464- VІ) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464- VІ платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464- VІ передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464- VІ платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464- VІ).
Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464- VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно з ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Частиною 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464- VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464- VІ).
Як вбачається з оскаржуваних рішень та розрахунків фінансової санкції та пені УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області застосувало до ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»» штраф у розмірі 10 % своєчасно не сплаченої суми єдиного внеску за період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року на загальну суму 4187,80 грн. та за період з 21.05.2012 року по 07.06.2012 року на загальну суму 4155,57 грн.
Також, в оскаржуваниху рішеннях УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області було нараховано позивачу пеню на суму 229,27 грн. за період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року, 661,26 грн. за період з 21.05.2012 року по 07.06.2012 року.
Доводи позивача про неможливість застосування до підприємства штрафних санкцій та нарахування пені у зв'язку із мораторієм на задоволення вимог кредиторів суд вважає безпідставним, адже відповідно до статей 1, 12 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-ХІІ) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.
З огляду на наведене вище, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2006 відносно ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»» порушено справу №Б24/194-06 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Однак, враховуючи те, що строк виконання зобов'язань зі сплати єдиного внеску настав у позивача після 21 липня 2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, то дія мораторію на виконання цих поточних зобов'язань (за період з 20.04.2012 року по 26.04.2012 року, за період з 21.05.2012 року по 07.06.2012 року) не розповсюджується.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Долучені до справи докази в повній мірі підтверджують правомірність дій відповідача щодо прийняття рішень від 07.08.2012 року №1507, 1508 та законності і обґрунтованості застосованих санкцій до ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»», а тому правові підстави для скасування вказаних рішень у суду відсутні.
З огляду на це, у задоволенні адміністративного позову ПАТ «Завод «ПАЛМАШ»» слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» до управління пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання нечинним рішень №1507 та 1508 від 07.08.2012 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 19 жовтня 2012 року
Суддя С.В. Ніколайчук