У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді Пошви Б.М.,
суддів Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.І.,
за участю прокурора Ковзеля П.О.,
розглянувши в судовому засіданні 27 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2006 року,
якою кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за п.п.1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
повернуто прокурору Чернігівської області на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства,
встановила:
Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що 5 лютого 2004 року, після вживання спиртних напоїв у АДРЕСА_1 в м. Чернігові, на ґрунті особистих неприязних відносин та діючи за попередньою змовою між собою, з метою вбивства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, завдали останньому чисельні удари ногами та руками в різні частини тіла, заподіявши закриту травму грудної клітки з множинними переломами ребер, множинні синці та садна грудної клітки, закриту тупу травму живота, синці та садна голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких настала його смерть.
Продовжуючи свій злочинний намір на позбавлення життя двох осіб, діючи спільно, засуджені завдали чисельні удари ногами, руками та ніжкою від столу в різні частини тіла ОСОБА_3 і заподіяли тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, внаслідок чого настала її смерть.
Повертаючи справу на додаткове розслідування за клопотанням захисника ОСОБА_5, суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред'явлено не конкретні обвинувачення, без зазначення у постанові про притягнення як обвинуваченого так і в обвинувальному висновку, всупереч вимогам ст.ст. 132, 223 КПК України, які саме дії і відносно кого із потерпілих вчинили ОСОБА_1 і ОСОБА_2, не вказано наслідки, що настали від цих дій, тобто без формулювання об'єктивної сторони злочину, чим істотно порушено їх право на захист (т. 5 а.с. 40-41, 45-46).
Крім того, як убачається з ухвали суду, пред'явлене обвинувачення не ґрунтується на зібраних матеріалах справи. Зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються в тому, що вони завдали удари ОСОБА_4 та ОСОБА_3 5 лютого 2004 року у квартирі АДРЕСА_1 в м. Чернігові, однак із протоколу огляду місця події та рапорту працівника міліції вбачається, що труп ОСОБА_4, як невідомого чоловіка, було виявлено 6 лютого 2004 року о 1 год. поблизу буд. АДРЕСА_2, тобто поблизу міського відділу УМВС, який знаходиться на АДРЕСА_3.
Суд зазначив в ухвалі, що органам досудового слідства необхідно перевірити алібі обвинувачених щодо їх непричетності до інкримінованого злочину, а також твердження останніх про застосування до них недозволених методів ведення слідства.
Для цього суд вважав за необхідне зобов'язати органи досудового слідства перевірити показання свідка ОСОБА_6 - працівника міліції, встановивши інших працівників міліції, які з ним були на місці події 5.02.2004 року, спілкувалися з ОСОБА_4, з метою з'ясувати причини доставки його в міський відділ міліції, можливість заподіяння йому там тілесних ушкоджень та виконати інші слідчі дії.
У касаційному поданні прокурор вважає, що суд повернув справу на додаткове розслідування в порушення вимог ст. 281 КПК України, тобто без з'ясування обставин про можливість усунення неповноти, неправильності досудового слідства в судовому засіданні та безпідставно вказав на необхідність проведення ряду слідчих дій; висновки суду про неконкретність пред'явленого обвинувачення, суперечать даним попереднього розгляду справи судом, де в постанові суду від 13.01.2006 року зазначено, що обвинувальний висновок відповідає вимогам ст. 223 КПК України
Крім того, стверджує про порушення судом вимог ст. 258 КПК України, якою передбачено положення про незмінність складу суду під час розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. № 2 “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування” (далі- Постанова) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Повертаючи справу про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на додаткове розслідування з питань неповноти та неправильності досудового слідства, суд не з'ясував можливості усунення зазначених обставин під час судового розгляду.
Зокрема, висновки суду про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред'явлено неконкретні обвинувачення, тобто всупереч вимогам ст.ст. 132, 223 КПК України, суперечать даним попереднього розгляду справи судом, де в постанові від 13.01.2006 року зазначено, що обвинувальний висновок відповідає вимогам ст. 223 КПК України (т. 5 а.с. 92).
Безпідставним є також твердження суду про те, що органами прокуратури перевірка заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про застосування до них недозволених методів слідства проведена формально.
Посилання в ухвалі суду на те, що під час перегляду відеозапису відтворення обстановки та обставин події було встановлено, що на обличчі ОСОБА_2 є тілесні ушкодження, зокрема, «розбита нижня губа та припухла щока», є припущенням, оскільки перегляд відеозапису проводився без участі судово-медичного експерта, який би міг зробити відповідний висновок щодо характеру тілесного ушкодження та давності його спричинення.
При цьому не взято до уваги судом також і пояснення самого ОСОБА_2 про обставини отримання зазначених ушкоджень, зокрема, у суді, де він показав, що ушкодження губи отримав 6-7 лютого 2004 року у міському відділі міліції, коли до нього працівники міліції хотіли застосувати фізичну силу, але він ухилився і сам вдарився об стіл; на досудовому слідстві під час очної ставки зі ОСОБА_1 27.04.2004 року про те, що «я себе обмовив, оскільки не хотів, щоб до мене застосували заходи фізичного впливу» (т. 1 а.с. 224), інші показання його та учасників бійки в квартирі ОСОБА_4, у тому числі свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Оскільки з даних висновку комісійної судово-медичної експертизи вбачається, що виявлені на трупі ОСОБА_4 тілесні ушкодження та наявний у нього перед смертю ступінь алкогольного сп'яніння (2,5%) не виключає можливості того, що 5.02.2004 року в проміжок часу між 17 та 23 годинами він міг пересуватись та спілкуватись, а жодне з тілесних ушкоджень не віднесено за часом спричинення після 20 години того дня (т. 2 а.с.38-48; т. 3 а.с.94-98), тому суд, за участю судово-медичного експерта, міг з'ясувати у судовому засіданні наявність чи відсутність тілесних ушкоджень, які на його думку містяться на відеозаписі відтворення обстановки та обставин події і за потреби призначити додаткову експертизу.
Безпідставним є також твердження суду про необхідність перевірки показань свідка ОСОБА_6 шляхом проведення слідчих дій. Виходячи з його показань, суд мав можливість викликати в судове засідання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і допитати їх, без повернення справи на додаткове розслідування.
У суді свідок ОСОБА_11 та представник потерпілого ОСОБА_12 показали, що в другій кімнаті ІНФОРМАЦІЯ_3, в яку ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відтягли ОСОБА_4 після того як він знепритомнів, жодних меблів, зокрема, дивана чи ліжка, не було, а тому підстав для повернення справи на додаткове розслідування для встановлення зазначеної обставини, немає. (т. 5 а.с. 256-259; 303-305).
Крім того, під час розгляду даної справи судом допущено істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства - вимог ст. 258 КПК України, якою встановлена незмінність складу суду при розгляді справи.
Так 30.01.2006 року, розглядаючи справу складом суду: головуючої - судді Трейтяк О.П., судді Сердюка О.Г. та трьох народних засідателів Галенко Т.О., Меркулової Т.І. та Мудрицького В.І., запасний народний засідатель не викликався (т. 5 а.с.170-172).
04.04.2006 року з поважної причини відбулася заміна народного засідателя Галенко Т.О. на Калініну О.В. і цього ж дня суд у новому складі продовжив розгляд даної справи. Факт вибуття і заміни народного засідателя у протоколі судового засідання не відображено (т. 4 а.с. 299-303).
Таким чином, колегія суддів вважає, що повертаючи справу на додаткове розслідування, суд не дотримався роз'яснень, даних у згаданій Постанові, тобто без виконання передбачених законом можливостей для усунення неповноти або неправильності досудового слідства в судовому засіданні, а тому касаційне подання прокурора слід задовольнити, ухвалу суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд зі стадії судового слідства, під час якого зазначені протиріччя необхідно усунути і постановити законне рішення.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2006 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за п.п. 1, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на додаткове розслідування - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляду у цей же суд, але в іншому складі суддів.
Судді:
Пошва Б.М. Нікітін Ю.І.. Кліменко М.Р