АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-2018/2011 р. Головуючий 1 інст.: Алфьорова Т.М.

Провадження № 22-ц/2090/6213/2012 р. Доповідач: Піддубний Р.М.

Категорія -«право власності»

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2012 року. м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Малінської С.М., Даниленка В.М.,

при секретарі: Колісник Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Харківської міської Ради про виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

встановила:

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 січня 2006 року йому на праві власності належить Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Інша 1/2 частина будинку належить на підставі договору купівлі-продажу від 09 червня 2003 року відповідачці ОСОБА_2 Посилаючись на те, що між співвласниками не досягнуто згоди щодо поділу будинку, ОСОБА_3 просив на підставі ст. 364 ЦК України виділити в натурі його частку зі спільного майна та визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (ХНДІСЕ) від 12 лютого 2007 року № 866.

У зв'язку з тим, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_4 було визнано право власності на ј частину спірного будинку, останнього було залучено до участі у справі в якості відповідача.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Проведено поділ житлового будинку та господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту висновку судово-технічної експертизи ХНДІСЕ від 12 грудня 2007 року № 866, згідно з яким ОСОБА_3 виділено в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: літ. «1-3»площею 12 кв. м, приміщення «1-6»площею 17.8 кв. м, на загальну суму 12808 грн.; у прибудові «а-2»- приміщення «1-9»площею, 7.8 кв. м на суму 3592 грн., а всього по жилим приміщенням загальною площею 37,6 кв. м на суму 16400 грн., що на 193 грн. менше, ніж припадає на його ідеальну частку. По надвірним будівлям ОСОБА_3 виділено: вбиральню літ. «Г»вартістю 564 грн., огорожу № 1 вартістю 1031 грн., водопровід № 5 вартістю 1028 грн., зливну яму № 4, на загальну суму 2623 грн., що на 3216,50 грн. менше, ніж припадає на його ідеальну частку. Усього по домоволодінню ОСОБА_3 виділено майно на суму 19023 грн., що в ідеальній долі буде становити 42/100 частини, що на 3409,5 грн. менше, ніж припадає на його ідеальну частку. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виділено у житловому будинку літ. «А-1» приміщення «1-4»площею 10,4 кв. м, приміщення «1-2»площею 7,3 кв. м, приміщення «1-7»площею 8,5 кв. м., а всього майно вартістю 11260 грн., у прибудові літ. «а-2»- приміщення 1-8 кухня площею 12 кв. м, вартістю 5526 грн., разом по житловим приміщенням загальною площею 38,2 кв. м на суму 16786 грн., що на 193 грн. більше, ніж припадає на їх ідеальну частку. По надвірним будівлям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виділено: сіни літ. «а2»вартістю 3878 грн., площадку літ. «а5», сарай літ. «Е»вартістю 2950 грн., погріб літ. «Ж»вартістю 1067 грн., хвіртка № 2 вартістю 195 грн., огорожа № 3 вартістю 66 грн. на загальну суму надвірних будівель 9056 грн., що більше, ніж припадає на їх ідеальну частку. Усього по домоволодінню ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відділено майна на суму 25 842 грн., що в ідеальній долі буде становити 58/100 частини, що на 3409,50 грн. більше, ніж припадає на їх ідеальну частку. Визначено, що ОСОБА_3 необхідно улаштувати дверні прорізи між приміщеннями «1-9»та «1-3», «1-3»та «1-6», демонтувати блоки та закласти прорізі між приміщеннями «1-7»та «1-6», «1-2»та «1-3», «1-8»та «1-9», «1-2»та «1-6», для виходу з частини будинку в приміщенні «1-3»улаштувати дверний проріз з установкою подвійних дверей. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 необхідно демонтувати перегородку між приміщеннями «1-2»та «1-4», переобладнавши таким чином в одне приміщення -житлову кімнату площею 17,7 кв. м, улаштувати дверні прорізи між приміщеннями «1-7»та «1-4», приміщення «1-7»використовувати, як допоміжні. Сторонам необхідно обладнати кожну квартиру самостійними системами опалювання та електропостачання, розділено горищне приміщення відповідно до варіанту поділу будинку з обладнанням іншого входу, без виконання перегородки. Перерозподілено ідеальні частки у праві власності на жилий будинок, визнано за ОСОБА_3 право власності на 42/100 частини, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності за кожним на 58/200 частин. Визначено порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом висновку судової будівельної-технічної експертизи № 866 від 12 лютого 2007р., відповідно до якого ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 225 кв. м, у тому числі під будівлями 52 кв. м з боку пр. Тракторобудівників у м. Харкові, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 225 кв. м. з боку домоволодіння АДРЕСА_2, у тому числі під будівлями 84 кв. м. Визначено, що границя розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку на ділянки: - від ліній забудови по пр. Ужгородському, розділивши огорожу на відрізки з розмірами 7,1 м і 7,9 м, по лінії розподілу житлового будинку, потім по прямій ліній довжиною 1,2 м, далі повернув наліво під кутом 90 градусів, по прямій лінії довжиною 5,4 м, потім повернувши направо під кутом 90 градусів по прямій лінії довжиною 7 м, далі повернувши направо під кутом 90 градусів, по прямій ліній довжиною 4,2 м, потім повернувши наліво під кутом 90 градусів по прямій лінії довжиною 6 м до границі земельної ділянки, розділивши огорожу на дві ділянки розмірами 6,7 м і 8,2 м (за схемою на додатку до експертизи № 4).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності. Оскільки оскаржуване рішення ухвалено у спорі між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, воно підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, які є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 не досягли згоди про порядок поділу в натурі вказаного нерухомого майна, а тому виниклий з приводу цього цивільно-правовий спір має бути вирішений в судовому порядку відповідно до першого варіанту судової будівельно-технічної експертизи № 866 від 12 грудня 2007 року, який передбачає відступлення від ідеальних часток співвласників, але без стягнення з відповідачів компенсації в розмірі 26 192 грн., проти чого не заперечував позивач, на якого до того ж покладено обов'язок здійснення переважної більшості переобладнань та улаштування окремого входу до будинку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. В разі ж недосягнення такої домовленості спір вирішується судом.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.п. 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. N 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»з наступними змінами, поділ жилого будинку в натурі між учасниками спільної часткової власності на будинок можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 1/2 частин якого належить позивачу ОСОБА_3, а по ј частині -ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Вирішуючи спір щодо виділу в натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу ухваленого по справі рішення перший варіант розподілу домоволодіння за висновком судової будівельно-технічної експертизи № 866 від 12 лютого 2007 року, який передбачає технічну можливість поділу спірного будинку відповідно до вимог будівельних норм та правил та за яким відповідачам виділені приміщення з існуючим входом до частити будинку, що їм виділяється та приміщення кухні, в якій встановлено газове обладнання для опалення будинку.

Крім того, за обраним судом варіантом поділу на позивача покладено обов'язок здійснення переважної більшості переобладнань, зокрема: улаштування дверних прорізів між приміщеннями «1-9»та «1-3», «1-3»та «1-6», демонтаж блоків та закладення прорізів між приміщеннями «1-7»та «1-6», «1-2»та «1-3», «1-8»та «1-9», «1-2»та «1-6», а також улаштування окремого виходу з частини будинку, що йому виділяється, - дверного прорізу з установкою подвійних дверей в приміщенні «1-3», а відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зобов'язано лише демонтувати перегородку між приміщеннями «1-2»та «1-4» та улаштувати дверні прорізи між приміщеннями «1-7»та «1-4».

Більш того, в порядку поділу будинку оскаржуваним рішенням перерозподілено частки сторін у праві власності на спірний будинок, відповідно до якого за позивачем визнано право власності на 8/100 частин менше, а за відповідачами відповідно на 8/100 частин більше, ніж їм належало до поділу, але з урахуванням позиції позивача, з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не стягнуто компенсацію у зв'язку з перерозподілом часток у розмірі 26 192 грн.

Посилання представника апелянта на необхідність закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 листопада 2010 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні тотожного позову є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішені по суті, оскільки частиною 2 статті 223 ЦПК встановлено, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не можна вважати тотожними, що виключає можливість закриття провадження у справі.

Як убачається із вищевказаного рішення апеляційного суду, підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 стала відсутність даних про технічну можливість передбаченого будівельно-технічною експертизою демонтажу перегородки між приміщеннями «1-2»та «1-4». Обґрунтовуючи ж свій позов, за наслідками розгляду якого було ухвалено оскаржуване рішення, ОСОБА_3 посилався на технічний висновок ТОВ «Інститут Харківпроект»відповідно до якого технічний стан конструкцій будинку дозволяє виконати перепланування приміщень у зв'язку з поділом будинку та допускається демонтаж внутрішньої перегородки між приміщеннями «1-4»та «1-2», а також улаштування нового дверного прорізу в зовнішній стіні з приміщення 1-3.

Оскільки обставини, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та надані ним докази (підстави позову), відрізняються від підстав раніше заявленого ОСОБА_3 позову до ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_3 позови не є тотожними, у зв'язку з чим відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді