ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2012 р. Справа № 2a-1241/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Шумея М.В.,
секретаря Третяк В. Р,
за участю: представника позивача Синеджук С.І.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Івано-Франківську справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 9223,93 грн. ,-
ВСТАНОВИВ:
Івано-Франківський міський центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся в суд із адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 9223,93 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно реєстраційної картки відділу Єдиної державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_2 являлась керівником ТзОВ «Веста Трейд», в той час як відповідач перебувала в Івано-Франківському міському центрі зайнятості на обліку, як безробітна особа. Внаслідок вищенаведеного відповідач незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 9223,93 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у адміністративному позові та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, суду пояснила, що посилання позивача на реєстраційну картку про відомості про юридичну особу ТзОВ «Веста-Трейд», що містяться в Єдиному державному реєстрі заповненої 20.12.2004 року, де відповідача визначено керівником ТзОВ «Веста-Трейд»не може бути взято до уваги на підтвердження зайнятості за період з 2004 року по 2009 рік, оскільки рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.02.2010 року визнано недійсними вищевказані відомості.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок безробіття.
Судом встановлено, що 14.05.2009 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення»та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
21.05.2009 року ОСОБА_2 надано статус безробітнього з виплатою допомоги по безробіттю.
27.11.2009 року Івано-Франківським міським центром зайнятості було винесено Наказ № 89 щодо відшкодування коштів у сумі 9223,93 грн. виплачених як допомога по безробіттю за період перебування на обліку в Івано-Франківському міському центрі зайнятості з 13.06.2009 року по 26.11.2009 року.
Рішення прийнято відповідно до п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та на підставі акту № 244 Івано-Франківського міського центру зайнятості від 27.11.2009 року розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу відділу державної реєстрації виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, якими встановлено, що з 20.12.2004 року ОСОБА_2 являється керівником ТзОВ «Веста Трейд».
Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Відповідно статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності -шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Закон України «Про зайнятість населення»визначає правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Відповідно частини 1 статті 2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно пункту 1 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 60/62 від 13.02.2009 року (далі -Порядок) цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пункту 2 Порядку, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.
Відповідно пункту 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі -центри зайнятості).
Згідно пункту 2 Порядку за результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
Пунктом 6 Порядку встановлено, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Пунктом 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Однак висновки представника позивача про те, що в період з 13.06.2009 року по 26.11.2009 року ОСОБА_2. відносилась до зайнятого населення відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Зокрема рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.02.2010 року (справа № 2-2743/2010) визнано недійсними відомості щодо ОСОБА_2, як керівника «Веста Трейд», які внесені до Єдиного державного реєстру на підставі реєстраційної картки Ф № 1.6 від 20.12.2004 року. При розгляді даної справи суд встановив, що відповідач звільнена з ТзОВ «Веста Трейд»з 31.03.2004 року та жодних доходів в ТзОВ «Веста Трейд»не отримувала, оскільки товариство господарською діяльністю не займалося.
Вищевказане рішення Івано-Франківського міського суду набрало законної сили 05.03.2010 року.
У відповідності до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судом не можуть бути взяті до уваги посилання представника позивача на реєстраційні картки як підству доведення, що ОСОБА_2 працювала керівником ТзОВ «Веста-Трейд»в період, за який отримувала допомогу по безробіттю, оскільки дана інформація спростована Івано-Франківським міським судом у рішенні від 22.02.2010 року.
Івано-Франківським міським судом було встановлено, що згідно Наказу ТзОВ «Веста-Трейд»№ 5 від 31.03.2004 року та витягу з трудової книжки ОСОБА_2 звільнена з посади директора згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України з 31.03.2004 року, а з 01.04.2004 року прийнята на посаду секретар-референта в ТзОВ «ТТК», звідки звільнена в зв'язку з скороченням штату 12.05.2009 року.
Жодних документальних підтверджень про те, що ОСОБА_2 не відносилася до зайнятого населення в розумінні статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»позивачем суду не було представлено.
У відповідності до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником позивача в судовому засіданні жодним чином не було доведено про правомірність прийняття рішення про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 9223,93 грн.
У зв'язку з цим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст.254 КАС України.
Суддя: Шумей М.В.
Постанова складена в повному обсязі 10.09.2012 року.