Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/13730/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14 година 55 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.
при секретарі Аврамченко С.С.
за участю
представника позивача - Сєрякової О.О. - на підставі довіреності,
представника відповідача - Абдулаєва О.С. - на підставі довіреності,
представника третьої особи - Медведєва В.Ю. - на підставі довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державне підприємство «Артемвугілля», про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
10 жовтня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, (далі - Позивач або УПФУ), звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, (далі - Відповідач або ВДВС), в якому просило суд:
- визнати незаконними дії посадових осіб ВДВС по зупиненню виконавчого документа № 2а/0570/4959 по стягненню боргу в сумі 11 984,31 грн. на користь УПФУ;
- зобов'язати посадових осіб ВДВС поновити виконавче провадження в частині стягнення боргів на користь УПУ за наявним у зведеному виконавчому провадженні виконавчим документом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/0570/13730/2012.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучене Державне підприємство «Артемвугілля», (далі - Третя особа або ДП).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року позовна заява УПФУ в частині позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб ВДВС залишена без розгляду.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що оскаржувана постанова про зупинення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки УПФУ не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», борг ДП перед УПФУ не відноситься до боргу за енергопостачання (енергоспоживання) чи до податкового боргу, спірна заборгованість виникла внаслідок несплати обов'язкових платежів по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на які не поширюється податкове законодавство та вказаний Закон.
В судовому засіданні до початку розгляду справи по суті представник Позивача надала заяву про зміну позовних вимог, в якій просила:
- скасувати постанову державного виконавця від 31 січня 2011 року про зупинення виконавчого провадження в частині примусового виконання виконавчого документа № 2а/0570/4959 від 2 липня 2012 року на суму 11 984,31 грн.;
- зобов'язати ВДВС поновити виконавче провадження за цим виконавчим документом.
В судовому засіданні представник Відповідача заявлені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що включення ДП до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», є безумовною підставою для зупинення виконавчих проваджень щодо стягнення з ДП заборгованості, що передбачено п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Представник Третьої особи в судовому засіданні зазначив, що вимоги УПФУ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на положення п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», ст.3, абз.6 п.3.7. ст.3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», надав письмові заперечення на позовну заяву.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
Державне підприємство «Артемвугілля», зареєстроване у якості юридичної, про що 19 лютого 2003 року видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 298084.
На підставі наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10 листопада 2005 року за № 568 Державне підприємство «Артемвугілля» включено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості.
Факт перебування Третьої особи в зазначеному Реєстрі підтверджується випискою з Реєстру від 26 квітня 2011 року.
На примусовому виконанні Відповідача перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ДП на користь стягувачів грошових коштів.
На підставі постанови від 31 січня 2011 року зведене виконавче провадження зупинено, окрім виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, у зв'язку з включенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості.
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду знаходилась справа адміністративної юрисдикції № 2а/0570/4959/2011 за позовною заявою УПФУ про стягнення з ДП заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 11 984,31 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року по справі № 2а/0570/4959/2011 позовні вимоги УПФУ задоволені повністю, постанова набрала законної сили, у зв'язку з чим виданий виконавчий лист.
2 липня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ДП на користь УПФУ заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 11 984,31 грн.
9 серпня 2012 року державним виконавцем винесена постанова про приєднання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959/2011 до зведеного виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення з ДП на користь стягувачів грошових коштів.
З огляду на те, що зведене виконавче провадження зупинено, зупинено примусове виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959/2011.
Про приєднання вказаного виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та про зупинення провадження виконавчих дій Позивачу стало відомо 25 вересня 2012 року у зв'язку з надходження до УПФУ постанови від 9 серпня 2012 року, що вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі до постанови.
Між сторонами не має розбіжностей щодо фактичних обставин справи.
Наявність публічно-правового спору обумовлено різним тлумаченням сторонами положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», внаслідок чого сторони дійшли протилежних висновків стосовно того, чи повноважний державний виконавець зупиняти виконавче провадження за наявності фактичних обставин, встановлених судом.
Отже для розв'язання публічно-правового спору між Позивачем і Відповідачем суду необхідно з'ясувати, чи існують обставини, з якими законодавець пов'язує виникнення у державного виконавця обов'язку або права зупинити виконавче провадження; а за наявності таких обставин - чи повинно або чи може зупинятися виконавче провадження в частині стягнення з ДП на користь УПФУ фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Вирішуючи справу по суті, суд застосовує нижченаведені правові норми.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема, від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР, (далі - Закон № 202/98-ВР), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, (далі - Закон № 606-XIV), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно з п.11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012 року № 5 та від 14 вересня 2012 року № 10, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, (ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України). Такими органами державної виконавчої служби є:
1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень.
2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.
3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.
На переконання суду, системний аналіз вищезгаданих положень Законів № 202/98-ВР та № 606-XIV, а також п.7 ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Ст.37 Закону № 606-XIV визначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.37 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».
Згідно з ч.3 ст.37 Закону № 606-XIV виконавче провадження з підстави, передбаченої п.15 ч.1 цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначений Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV, (далі - Закон № 2711-IV). Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.
Порядок участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості визначений ст.3 Закону № 2711-IV.
Абз.6 п.3.7. ст.3 Закону № 2711-IV передбачено, що на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Системне тлумачення правових норм, закріплених законами України № 606-XIV і 2711-IV, дозволяє дійти висновку про те, що включення ДП до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно з Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу», та його перебування у цьому Реєстрі має наслідком виникнення у державного виконавця обов'язку зупинити виконавче провадження, в якому ДП є боржником.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що вимога Позивача про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 31 січня 2011 року в частині виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959 задоволенню не підлягає, оскільки оскаржувана постанова прийнята Відповідачем в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законами України № 606-XIV і 2711-IV. На час прийняття спірної постанови виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959 відкрито не було, до зведеного виконавчого провадження не приєднувалося, а після його відкриття та приєднання до зведеного виконавчого провадження ніякі зміни до спірної постанови не вносились.
Водночас суд відзначає наступне.
Згідно п.1.3 ст.1 Закону № 2711-IV учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Ст.2 Закону № 2711-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Нормами цього Закону визначене поняття заборгованості, а саме, згідно п.1.4 ст.1 Закону № 2711-IV заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
З аналізу норм Закону № 2711-IV вбачається, що його дія поширюється на підприємства, які включені до Реєстру паливно-енергетичних підприємств та суб'єктів господарської діяльності щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії, а також податкового боргу.
Тобто, встановивши, що боржник є підприємством, яке включене до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, державний виконавець зобов'язаний зупинити виконавче провадження відносно такого боржника стосовно заборгованості, визначеної Законом № 2711-IV, а саме, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії або є податковим боргом.
Як встановлено судом, стягненню з ДП на користь УПФУ підлягає заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що з урахуванням положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зумовлює висновок про те, що вказана заборгованість не є заборгованістю, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії, рівно які і не є податковим боргом.
Крім того, УПФУ як стягувач у виконавчому провадженні не належить до учасників розрахунків за енергоносії, що свідчить про відсутність правових підстав для зупинення примусового виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ДП на користь УПФУ заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Заслухавши пояснення представників сторін і Третьої особи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимога УПФУ про зобов'язання ВДВС поновити виконавче провадження за вищевказаним виконавчим документом є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, у решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки Позивачем не були понесені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, суд дійшов висновку, що судові витрати присудженню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області до Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державне підприємство «Артемвугілля», про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Зобов'язати Центрально-Міський відділ Державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції поновити примусове виконання виконавчого листа № 2а/0570/4959/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 11 984,31 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 29 жовтня 2012 року.
5. Постанова складена у повному обсязі і підписана 5 листопада 2012 року.
6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.