11 - 357/08 Головуючий у першій інстанції Невар О.В.
ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.309 Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
ч.3 ст.15-ч.2 ст.307 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 08 серпня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Олексюка Я.М., Бешти Г.Б.
з участю прокурора Старчука В.М.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією старшого помічника прокурора Маневицького району на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 27 травня 2008 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, не одружений, не працює, не судимий ,-
засуджений за ст.307 ч.2 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна;
за ст.15 ч.3, ст.307 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі без конфіскації майна;
за ст.309 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено до відбуття 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки згідно ст.76 КК України: не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомлятиме ці органи про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтиметься для реєстрації в зазначені органи.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.
По справі вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області,
В С Т А Н О В И Л А:
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 08 лютого 2008 року біля 14 год. в м. Луцьку, у невстановлених досудовим слідством місці та особи, незаконно безоплатно придбавав речовину рослинного походження, загальною масою 65,7 гр., яка була упакована в середину двох тенісних м'ячів, та незаконно перевіз її в смт. Маневичі, де зберігав при собі в кишені куртки з метою подальшого збуту.
Крім цього, він 08 лютого 2008 року незаконно володіючи речовиною рослинного походження, загальною масою 65,7 гр., яка була упакована в середину двох тенісних м'ячів, з метою здійснення її перекиду на заборонену територію Маневицької ВК №42, що знаходиться по вул. К.Маркса, 25 в смт. Маневичі, приїхав автомобілем до вказаної установи, де біля 18 год. із північної сторони став наближатись до зовнішньої огорожі забороненої зони ВК№ 42, щоб здійснити, шляхом застосування фізичної сили тіла, перекид даної речовини, однак злочин до кінця не зумів довести з причин, що не залежали від його волі, так як не вчинив усіх дій, які вважав необхідними, оскільки при наближенні до зовнішньої огорожі забороненої зони ВК № 42 він ще до здійснення кидка був затриманий працівниками установи.
Крім цього, він приблизно 2 роки тому, на одному із смітників, що знаходяться на околиці м. Луцька, знайшов одну дикоростучу рослину коноплі з листочками, зірвав її, після чого заніс до себе додому, де таємно незаконно зберігав на горищі житлового будинку по АДРЕСА_1, без мети збуту, поки 14 лютого 2008 року вказана речовина рослинного походження, загальною масою 14,18 гр., не була виявлена та вилучена працівниками міліції в ході проведеного обшуку за місцем його постійного проживання.
Згідно висновків судових експертиз вилучені в ОСОБА_1 речовини рослинного походження, яку він намагався перекинути на територію Маневицької ВК № 42, а також речовина, яку він зберігав за місцем постійного проживання, являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс (висушена маріхуана).
В поданій на вирок апеляції старший помічник прокурора Маневицького району, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, просить вирок суду в частині призначеного йому покарання скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та призначенням йому покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, і просив постановити апеляційним судом свій новий вирок, призначивши останньому покарання без застосування ст.69, ст.75 КК України. При цьому просить призначити за ст.307 ч.2 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, ст.15 ч.3 , ст.307 ч.2 КК України - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ст.309 ч.2 КК України - 3 роки позбавлення волі та на підставі ст.70 КК України обрати остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, зазначає, що не зрозуміло ким сплачені судові витрати у справі, а в резолютивній частині вироку не прийняте рішення про вирішення цього питання. Просить вирішити питання про стягнення судових витрат у справі.
В запереченні на апеляцію захисник засудженого ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, погоджуючись з вироком суду першої інстанції просить його залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який її підтримував, міркування засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували апеляцію та просили вирок залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати в кримінальних справах дійшла висновку, що апеляція старшого помічника прокурора Маневицького району до задоволення не підлягає.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому у вину злочинів не оспорюються учасниками судового розгляду і засудженим зокрема. При вказаних у вироку обставинах він ґрунтуються на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах.
Твердження в апеляції прокурора про те, що судом не враховано ступінь суспільної небезпеки вказаного злочину, та даних, що характеризують особистість ОСОБА_1 не відповідає з'ясованим у справі обставинам та висновкам зробленим судом з наведенням у вироку відповідних мотивів.
Підстав сумніватися у правильності висновку суду колегія суддів не знаходить.
З вироку суду вбачається, що по відношенню до засудженого були підставно застосовані положення ст.69 та ст.ст.75, 76 КК України. Враховано тяжкість скоєного ним злочину. Разом з тим, правомірно були визнані пом'якшуючими обставинами - щире каяття засудженого у скоєному, а також активне сприяння розкриттю злочину. Судом мотивовано і можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, враховуючи що ОСОБА_1 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відшкодування судових витрат у справі, відсутність тяжких наслідків внаслідок вчиненого, а також те, що предметом злочинів були наркотичні засоби в невеликому розмірі.
Зважаючи на викладене, а також враховуючи кількість наркотичного засобу, який був предметом незаконного обігу, то слід визнати, що судом обґрунтовано призначене ОСОБА_1 покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Аналізуючи усі зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що дії засудженого за ч.2 ст.307 КК України кваліфіковані вірно, як умисне незаконне придбання, зберігання, перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту та за ч.3 ст.15-ч.3 ст.307 КК України як незакінчений замах на незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів у місця позбавлення волі, повторно і за ч.2 ст.309 КК України як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненого особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.307 КК України.
Посилання в апеляції на неповне врахування всіх обставин у справі не заслуговує на увагу, оскільки зазначені моменти є кваліфікуючими ознаками вказаного складу злочину і за результатами розгляду судом дано належну оцінку зазначеним обставинам.
Не заслуговує на увагу твердження в апеляції про те, що судом не вирішене питання стягнення з засудженого судових витрат у справі за проведення експертиз. З досліджених матеріалів справи вбачається, що наявна квитанція стверджує про сплату судових витрат за проведених у справі експертиз. Проплата проведена на необхідний рахунок та у встановленому розмірі, посилання ж на невідповідність прізвища платника в квитанції не має суттєвого значення в конкретному випадку. Приймаючи рішення у справі, в мотивувальній частині вироку судом наведено відповідні мотиви з цього приводу, а тому зазначене питання є вирішеним.
Як вбачається з вироку суду, при призначенні засудженому покарання судом у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України враховано: характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, позитивні характеристики, складні сімейні обставини, відсутність обтяжуючих його вину обставин та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності та повне визнання ним вини у скоєному.
Судом враховано практично всі обставини на які посилається в апеляції прокурор, а тому у відповідності до наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість призначення засудженому покарання за один із злочинів нижче нижчої межі передбаченою санкцією статті закону із звільненням його від відбування покарання з випробуванням та можливості виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.
Підстав для скасування вироку та постановлення нового, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію старшого помічника прокурора Маневицького району залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 27 травня 2008 року щодо ОСОБА_1залишити без змін.
Головуючий /-/ Опейда В.О.
Судді /-/ Олексюк Я.М. /-/ Бешта Г.Б.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Опейда В.О.