Справа №22ц -671/08 Головуючий в 1 інстанції: Івасюта Л.В.
Категорія: 41 Доповідач: Завидовська - Марчук О.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«6» серпня 2008 року. м. Луцьк.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Завидовської - Марчук О.Г.,
суддів - Данилюк В.А., Веремчук Л.М
при секретарі - Тарасюк Ю.А.
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_4,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5,
прокурора Ткачука С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання права власності на будинковолодіння та на частину будинковолодіння і визнання недійсним договору дарування житлового будинку за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову чи з направленням справи на новий розгляд або частково змінити рішення суду.
Оскаржуваним рішенням Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2008 року позов задоволено, ухвалено визнати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя належало будинковолодіння АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, як на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_6 Ухвалено визнати недійсним договір дарування житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, укладений 24.12.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який засвідчувався приватним нотаріусом ОСОБА_7 Сторони за договором привести в попередній стан. Зобов»язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 будинковолодіння АДРЕСА_1.
В даному судовому засіданні відповідачі та представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, кожен зокрема, апеляційну скаргу частково підтримали із наведених у ній підстав, просили рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення або змінити рішення суду.
Позивач та її представник, кожен зокрема, апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
Прокурор, заперечуючи скаргу, просив рішення в частині визнання права власності на будинковолодіння за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання за позивачкою права власності на 1/6 будинковолодіння залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Судом встановлено, що під час шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, на ½ частину якого після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яку прийняли сторони по справі, як спадкоємці першої черги, вступивши в управління спадковим майном. І, крім цього, як вбачається із матеріалів справи, частково прийняли спадщину, звернувшись із заявами в нотаріальну контору.
09.12.2004 року ОСОБА_3 оформила право власності на все будинковолодіння на своє ім»я, а 24.12.2004 року подарувала його сину - ОСОБА_2
Встановлені обставини справи підтверджуються наявними в справі належними письмовими доказами (а.с. а.с. 19,46) та поясненнями сторін.
При таких обставинах справи та відповідно до вимог ст. ст. 22, 28 Кодексу про шлюб і сім»ю України і ст. ст. 529, 549 ЦК України (в ред. 1963 року), які діяли на час будівництва житлового будинку та надвірних споруд, відкриття спадщини на частину будинковолодіння, суд дійшов правильного висновку про визнання права власності на все будинковолодіння за подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та про визнання за позивачкою права власності на 1/6 частину будинковолодіння.
Разом з тим, визнавши вцілому недійсним договір дарування спірного житлового будинку разом з господарськими будівлями, укладений 24.12.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував, що 1/6 частини спірного будинковолодіння належить на праві власності ОСОБА_1, а тому відповідно до ст. 217 ЦК України суд повинен був визнати цей договір дарування недійсним лише в частині будинковолодіння, що належало позивачу на час укладення цього договору.
За таких обставин справи і відповідно до зазначеної норми закону колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним вцілому оспорюваного договору дарування в зв»язку з порушенням судом норм матеріального права.
Враховуючи ту обставину, що 5/6 частин будинковолодіння відповідно до зазначеного договору дарування знаходиться у власності ОСОБА_2 і в цій частині договір сторонами не оспорюється , то колегія суддів не вважає за необхідне визнавати його недійсним і в частині дарування 1/6 частини будинковолодіння, належного ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті батька.
Керуючись ст. ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 30 травня 2008 року в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку разом з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, укладений 24.12.2004 року між ОСОБА_3та ОСОБА_2змінити.
Визнати частково недійсним договір дарування, укладений 24.12.2004 року між ОСОБА_3і ОСОБА_2в частині дарування 1/6 будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, належної ОСОБА_1та виключити з рішення суду зобов»»язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3будинковолодіння.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді:
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.Г. Завидовська - Марчук