1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2012р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Девляшевського В.А., Шалаути Г.І.
секретаря Городецької У.С.
з участю: апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
апелянта ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4
апелянта ОСОБА_5
позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про переведення прав та обов'язків покупця квартири, визнання права власності на частку квартири, поділ майна - за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 - на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
В грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулась в суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 з вимогами про перевід на неї прав та обов'язків покупця ? частини квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі -продажу квартири, посвідченого 05.12.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, здійснення заміни покупця як сторони договору на ? частину цієї квартири з ОСОБА_3 на неї, здійснення в свідоцтві про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що видане Івано-Франківським ОБТІ, заміни покупця як сторони договору на ? частину цієї квартири з ОСОБА_3 на неї.
В лютому 2011 року позивач подала доповнення до позовної заяви, яким просила провести поділ спільного майна - автомобіля CITROEN Berlingo, 2000 року випуску, кузов
_______________________________________________________________________________
.Справа №2/0907/529/2011 Головуючий у 1 інстанції - Антоняк Т.М.
Провадження №22ц/0990/2175/2012
Категорія - 41 Суддя - доповідач - Горблянський Я.Д.
НОМЕР_3, державні номерні знаки НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія АТС НОМЕР_2 від 21.12.2007 року вартістю 49329 грн., виділивши його у власність відповідача, з якого стягнути на її користь 24664 грн.50 коп., як вартість 1/2 частки автомобіля.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.09.2012 року позов задоволено частково.
Переведено на ОСОБА_6 права та обов'язки покупця ? частини квартири АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську за договором купівлі - продажу квартири, посвідченого 05.12.2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстр нотаріальної дії №659 на користь ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську та здійснено заміну покупця в договорі купівлі-продажу даної квартири на ? цієї квартири з ОСОБА_3 на ОСОБА_6
Проведено між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розподіл спільного майна - автомобіля CITROEN Berlingo, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, державні номерні знаки НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія АТС НОМЕР_2 від 22.12.2007 року вартістю 49329 грн., виділивши автомобіль у власність ОСОБА_1
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 24664 грн.50 коп. як вартість ? частки в подружньому майні.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 2000 грн. витрат на оплату правової допомоги, 300 грн. витрат на оплату послуг експерта, 1982 грн. 50 коп. витрат на оплату судового збору та 397 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В решті вимог позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, оскільки вважають, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, так як при його ухваленні судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
ОСОБА_1 зазначає, що ним спільно з позивачем 18.12.2002 року за спільні кошти подружжя на вторинному ринку була придбана двохкімнатна квартира АДРЕСА_2, яку було продано 24.11.2006 року за 13772 грн.
Вказує, що спірна квартира АДРЕСА_1, в яку вони з дружиною переїхали у червні 2006 року, не була придбана за спільні гроші подружжя.
Жодного встановленого судом факту чи обставини, які б свідчили про придбання ним спірної квартири, чи про передачу коштів на придбання цієї квартири ОСОБА_3 в рішенні суду не наведено і не може бути наведено, оскільки такі факти не відбулися, а тому не підтверджені жодними доказами.
Крім того спірний автомобіль, який судом розділено між сторонами, був проданий 22.12.2007 року під час перебування в їх шлюбі, а тому не підлягає поділу.
ОСОБА_3, крім доводів наведених попереднім апелянтом, зазначає, що гроші на спірну квартиру вона отримала від ОСОБА_8, який працює в Воркуті, що підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10
Крім того законодавством не передбачено норм, які б регулювали переведення прав та обов'язків покупця в ситуації, що виникла між сторонами.
Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_5 зазначає,що оскільки спірний автомобіль перебуває у його власності з 2007 року на підставі біржової угоди, то даний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, та не підлягає розподілу.
Просить рішення міського суду в частині виділення у власність ОСОБА_1 і стягнення з останнього на користь позивача ? частки вартості спірного автомобіля скасувати, та відмовити в задоволенні цих вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам законодавства не відповідає.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, послався на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_3, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки фактичним покупцем квартири були ОСОБА_6 та ОСОБА_1, тому що квартира була придбана за їх спільні кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2. У зв`язку із наведеним суд прийшов до висновку про обгрунтованість вимог щодо переведення прав покупця ? частини квартири та визнання права власності на ? частини квартири за позивачем.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи із наступного.
З позовної заяви вбачається, що позивач заявляє вимоги про поділ спільного майна подружжя у шлюбі, укладеного між нею та ОСОБА_1 15.06.1997 року та розірвано по рішенню суду 04.02.2008 року, що складається з квартири АДРЕСА_1 та автомобіля.
Судом встановлено, що 05.12.2006 року між ОСОБА_12, що діяв від імені ОСОБА_13 на підставі довіреності, та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого квартиру продано за 23288 грн., кошти сплачено покупцем до підписання договору (а.с.52).
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суд вважав, що фактичними покупцями квартири були позивач з чоловіком, а тому правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме на те, щоб квартиру придбала ОСОБА_3 на своє ім`я. Суд вважав, що спірна квартира придбана за кошти спільно набуті подружжям ОСОБА_3, отримані від продажу належної йому квартири АДРЕСА_2, а тому відповідно до ст.ст 69,70 СК України половина спірної квартири по праву належить позивачу, як частина майна спільно набута в шлюбі.
За положеннями ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Висновки суду про те, що ОСОБА_3 використала отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 кошти подружжя ОСОБА_3 на придбання спірної квартири не грунтуються на доказах і матеріалах справи.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 передбачено, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК)
Зважаючи на вищенаведене, достовірні та безспірні докази, які б підтверджували факт придбання квартири або частини квартири саме за кошти позивача, відсутні. Тому висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на матеріалах справи, а посилання суду на пояснення свідків не обґрунтовує удаваність дій сторін при укладенні договору купівлі - продажу.
Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 є фактичним покупцем ? частини спірної квартири, не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, приймаючи рішення про переведення прав та обов`язків покупця, суд не послалися на відповідну норму права, якою таке переведення передбачене.
Переведення прав і обов`язків покупця за договором передбачений лише положеннями ч. 4 ст. 362 ЦК України, якою встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Однак вказана норма до правовідносин, що склалися, застосована бути не може, оскільки між сторонами виникли інші за своєю правовою природою відносини.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про переведення прав та обов'язків покупця на ОСОБА_6 у договорі купівлі-продажу спірної квартири, без визнання цього договору недійсним в частині покупця, взагалі суперечить засадам цивільного законодавства.
Задовольнячи іншу частину позовних вимог щодо поділу спільного майна подружжя, а саме автомобіля CITROEN Berlingo, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, державні номерні знаки НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію ТЗ серія АТС НОМЕР_2 від 21.12.2007 року вартістю 49329 грн., та стягнувши на користь ОСОБА_6 24664 грн.50 коп. як вартість ? частки в подружньому майні, суд виходив з обґрунтованістю цієї вимоги та способу її забезпечення.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково.
Як вбачається з довідки Управління державтоінспеції УМВС України в Івано-Франківській області від 16.11.2010 року №16/28798 даний автомобіль 22.12.2007 року знятий з обліку для реалізації з видачею транзитних номерних знаків НОМЕР_4 (а.с.100).
З додатків до апеляційної скарги ОСОБА_5 а саме з довідки ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Івано-Франківська, Тисменицького та Тлумацького районів від 17.10.2012 року №181 (а.с.239) та нотаріально засвідченої копії техпаспорту (а.с.242) вбачається, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_5 на підставі біржової угоди № 5611-ІФ від 22.12.2007 року.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
За таких обставин, колегія приходить до висновку, що оскільки спірний автомобіль був відчужений під час перебування сторін у шлюбі, позову щодо недійсності даного правочину сторони не заявляли, апелянт ОСОБА_5 є добросовісним набувачем цього майна.
Відповідно до ст. 41 Конституції, ч. 1 ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Зважаючи на такі обставини, колегія суддів приходить до висновку про незаконність рішення суду в частині виділення спірного автомобіля у власність ОСОБА_1
Тому рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Оскільки даний автомобіль був придбаний та проданий ОСОБА_1 під час перебуванні у шлюбі з ОСОБА_6, а кошти використані ним для власних потреб, то судом першої інстанції правильно присуджено з останнього на користь ОСОБА_6 24664 грн.50 коп., як вартості ? частки в подружньому майні, згідно висновку експертизи щодо встановлення вартості автомобіля.
Зважаючи на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, дане рішення в частині переведення права та обов'язків покупця на ? спірної квартири з ОСОБА_14 на ОСОБА_6, визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частину даної квартири, зміни покупця як сторони договору з ОСОБА_3 на ОСОБА_6, а також виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля CITROEN Berlingo, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, державні номерні знаки НОМЕР_1, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
В решті рішення слід залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2012 року в частині переведення права та обов'язків покупця на ? спірної квартири з ОСОБА_3 на ОСОБА_6, визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частину даної квартири, зміни покупця як сторони договору з ОСОБА_3 на ОСОБА_6, а також виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля CITROEN Berlingo, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, державні номерні знаки НОМЕР_1, і стягнення судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.
В позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 в частині переведення права та обов'язків покупця на ? квартири АДРЕСА_1 в м. Івано - Франківську з ОСОБА_3 на ОСОБА_6, визнання за ОСОБА_6 право власності на ? частину даної квартири, зміни покупця як сторони договору з ОСОБА_3 на ОСОБА_6, а також виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля CITROEN Berlingo, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_3, державні номерні знаки НОМЕР_1 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 24664 грн. 50 коп., як вартість ? частки в подружньому майні, залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 246 грн. 46 коп. судового збору. 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді, 300 грн. за проведення експертизи автомобіля та 1тис. грн. за надання правової допомоги.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
В.А.Девляшевський
Г.І. Шалаута
1