05.11.2012 Справа № 2605/7012/12
Унікальний № 2605/7012/12
Справа № 2/2605/3073/12
РІШЕННЯ
Іменем України
30 жовтня 2012 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді Римара Є.П.,
при секретарі Лозівській Н.О.,
в присутності позивача ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої злочином, стягнення моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
В квітні 2012 року Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відповідача ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, посилаючись на те, що з 2 000 р. її батько ОСОБА_7 проживав без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6
Шлюб між її батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було розірвано 23.05.2002 р.
06.10.2006 р. вона, ОСОБА_3, уклала шлюб та взяла прізвище «ОСОБА_3».
На підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2002 р., ОСОБА_7 належала на праві спільної власності ? частина квартири АДРЕСА_1. Іншими співвласниками вказаної квартири були ОСОБА_3 в розмірі ? частини та ОСОБА_8 в розмірі ? частини.
12 листопада 2003 р., відповідно до договору купівлі -продажу квартири, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 було продано вказану квартиру за 213 200 грн., що на момент продажу відповідало сумі в еквіваленті 40 000 доларів США. За продаж квартири ОСОБА_7 отримав 53 000 грн., що на момент продажу відповідало 10 000 доларів США.
Через деякий час після цього ОСОБА_7 за кошти, отримані від продажу належної йому частини вказаної квартири придбав автомобіль марки «ВАЗ -2106»червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1. В подальшому ОСОБА_7 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль та видано державний реєстраційний знак НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, а всі його документи знаходились у ОСОБА_6
16.03.2009 р. ОСОБА_6 у Київському міському відділі реєстрації смерті зареєструвала смерть ОСОБА_7 та отримала свідоцтво про смерть.
Заповіту ОСОБА_7 не залишив.
Вона, ОСОБА_3, є спадкоємцем першої черги за законом.
Далі, зазначає, Позивач, після смерті ОСОБА_7 у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем марки «ВАЗ -2106»червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, право на володіння яким перейшло до неї, ОСОБА_3
Далі ОСОБА_6, з метою підробки генеральної довіреності серії ВЕК № 096 185 звернулася до невстановленої особи, а потім з використанням підробленого доручення та допомогою невстановленої особи ввела в оману приватного нотаріуса, використала отримані документи для зняття вказаного автомобіля з реєстрації та подальшого його продажу на підставі біржової угоди.
Позивач таким чином вважає, що матеріальна шкода, завдана їй неправомірними діями ОСОБА_6 становить 20 725 грн. та крім того, спричинено такими діями моральну шкоду у вигляді душевних страждань, яку вона оцінює в 20 000 грн. Оскільки, завдана шкода у добровільному порядку та під час розгляду кримінальної справи не відшкодована, просила стягнути її з Відповідача в примусовому порядку.
Представник Відповідача позов не визнав в повному обсязі, та не заперечуючи неправомірності зняття з реєстрації ОСОБА_6 спірного автомобіля, пояснив суду, що ОСОБА_6 при житті ОСОБА_7 були понесені такі витрати на лікування та поховання померлого батька Позивача, які є співмірними з вимогами, заявленими Позивачем, а відповідно вважав заявлені вимоги безпідставними та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши Позивача, її представника, представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суд вважає, що позов в даному судовому засіданні задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
12 листопада 2003 р., відповідно до договору купівлі -продажу квартири, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_3 було продано квартиру АДРЕСА_1 за 213 200 грн. За продаж квартири ОСОБА_7 отримав 53 000 грн., що на момент продажу відповідало 10 000 доларів США (а/с 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, про що Відділом реєстрації смерті м. Києва буро зроблено актовий запис за № 5194 (а/с 11).
Судом безспірно, на підставі дослідженої в судовому засіданні Постанови Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 р. по справі №1-1379/2011 р. встановлено, що органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона 23 квітня 2009 р., приблизно о 12-й годині, в підземному переході метро «Політехнічний інститут», що в м. Києві, з метою підробки документу, що видається приватним нотаріусом, а саме генеральної довіреності серії ВЕК № 096185 на автомобіль «ВАЗ -2106»червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, та подальшого його використання, вступила в попередню змову з невстановленою слідством особою, якій для цього ОСОБА_6 передала посвідчення водія та технічний паспорт на вказаний автомобіль на ім'я ОСОБА_7
Не встановлена слідством особа у приватного нотаріуса, ввівши останнього в оману, видала себе за померлого ОСОБА_7 та надавши реєстраційні документи на спірний автомобіль, отримала генеральну довіреність, на підставі якої ОСОБА_6 07 липня 2009 р. в Звенігородському відділенні РЕ УДАЇ МВС України в Черкаській обл., достовірно знаючи, що генеральна довіреність серії ВЕК № 096185 від 23 квітня 2009 р. на автомобіль «ВАЗ -2106»червоного кольору, номер кузова НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2, що була видана від імені ОСОБА_7, є підробленою, використала її для зняття вказаного автомобіля з реєстраційного обліку для подальшої реалізації.
З цією метою, 20 квітня 2010 р., в м. Києві на вул. Туполєва, 19, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_7, на підставі підробленої генеральної довіреності уклала біржову угоду продажу вказаного автомобіля, який на праві спадщини мав перейти до дочки ОСОБА_7 - ОСОБА_3
Органами досудового слідства дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 289 ч.1 КК України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 р. по справі №1-1379/2011 р. провадження по справі щодо ОСОБА_6 було закрито, а останню звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 358 ч.2, 358 ч.3, 289 ч.1 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2011 р.» від 08 липня 2011 р. (а/с 8-10).
Будь-яких фактичних даних щодо оскарження або скасування вказаного судового рішення в судовому засіданні не встановлено.
Дані обставини сторонами у справі не заперечувалися. Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, а також внаслідок протиправних дій щодо її майна.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується фізичній особі одноразово, грішми особою, яка завдала шкоду за наявності її вини.
На підставі наведеного вище, враховуючи закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_6 з нереабілітуючих підстав на підставі акту Амністії, суд приходить до висновку про те, що діями ОСОБА_6 громадянці ОСОБА_3 заподіяно шкоду.
Статтею 57 ЦПК України, визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
У той же час, ст. 59 цього ж кодексу встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а сторонам по справі надано право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень.
Статтею 60 ЦПК України на сторони по справі покладено обов'язки доказування і подання доказів, у відповідності до яких, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Ці докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню за таких умов підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. І таке доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 61 згадуваного кодексу встановлені підстави звільнення від доказування, до яких Закон відносить обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, визнані судом загальновідомими; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, підсумовуючи все наведене вище, та, беручи до уваги, що Позивачем, її представником, суду не надано жодного фактичного доказу, зокрема судового рішення, висновку експерта, біржової угоди тощо, або інших відомостей, якими за законом мають бути підтверджений розмір заподіяної ОСОБА_3 матеріальної шкоди, суд, не заперечуючи право Позивача на справедливу сатисфакцію, приходить до висновку про те, що стороною Позивача в даному судовому засіданні не доведено своїх правових вимог, а відповідно в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Приймаючи таке рішення за справою, суд, крім того, бере до уваги, що відомостей щодо розміру заподіяної Позивачу матеріальної шкоди не містить також і Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 28 грудня 2011 р. по справі №1-1379/2011 р., а також враховує, що будь-яких складностей отримання стороною Позивача, зокрема ОСОБА_3, яка є потерпілою по справі, порушеної щодо ОСОБА_6, належних та допустимих доказів з даного приводу в судовому засіданні не встановлено.
На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166-1168, 1177, 1192 ЦК України, ст.ст. 61, 88 ЦПК України, суд керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208-218 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої злочином, стягнення моральної шкоди -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Римар Є.П.