Справа № 1304/3825/12 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/1390/5236/12 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.
Категорія: 79
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Штефаніци Ю.Г.
суддів: Кота І.Н., Крайник Н.П.,
за участі судового секретаря: Дідуся О.Р.,
позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 -ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Личаківський відділ Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, який вважає це рішення незаконним, таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що судом повно і всебічно не з'ясовані обставини справи, не враховано відсутність на законодавчому рівні належного механізму позасудового врегулювання стягнення на обтяжуване майно, шляхом вчинення виконавчого напису. На думку апелянта судом невірно застосовані положення ст.34 Закону України «Про нотаріат», ст.426 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню (а.с.118-120).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3А на обґрунтування апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
У відповідності до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судом встановлено, що 05 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_4 гроші в сумі 25 000 грн. строком до 30 грудня 2010 року, без нарахування відсотків. У випадку невиконання умов договору щодо повернення коштів у встановлений термін сторони домовились, що ОСОБА_4 вправі пред'явити цей договір до стягнення. (а.с.7)
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 3 лютого 2011 року приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу був вчинений виконавчий напис за реєстровим №625 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованість по позиці в сумі 25000 грн.
Не погодившись з вчиненим нотаріальним написом, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Личаківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, ОСОБА_7, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання цього виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, зобов'язати Личаківський ВДВС ЛМУЮ зупинити стягнення за виконавчим написом та відкликати виконавчий лист. В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги, просила визнати відділ ВДВС третьою особою, виключити із числа відповідачів ОСОБА_7 та повернути ОСОБА_2 від ОСОБА_4 стягнуту на її вимогу за виконавчим написом нотаріуса суму 1157 грн.
В позовних вимогах ОСОБА_2 покликалась на те, що фактично грошей у борг за цим договором від ОСОБА_4 не отримувала, такий договір було підписано нею під впливом обману, а виконавчий напис учинено без наявності підтверджуючих документів щодо безспірності боргу.
При вирішення даного спору суд першої інстанції відхилив доводи позивача про те, що виконавчий напис було учинено при відсутності достатніх даних щодо безспірності боргу за договором позики, оскільки остання 22 січня 2011 року отримала вимогу ОСОБА_4 про усунення порушень договору щодо повернення боргу. Однак протягом 30-ти днів не подала жодних заперечень та не вчинила будь-яких інших дій, які б вказували на непогодження з даною вимогою як і не оспорила цей договір у встановленому порядку, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.
Однак з такими висновками і рішенням суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають нормам матеріального права.
Зокрема, відповідно до ст.283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (далі інструкція) вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Положення ст.284 Інструкції передбачають, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою.
Відповідно до ст.1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1172 від 29 червня 1999 року, при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими угодами для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам справи та наявним у ній доказам з урахуванням цих правових норм.
Зокрема суд не звернув увагу на те, що згідно наявних в матеріалах справи та наданих сторонами доказів вбачається, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 про невиконання ОСОБА_2 умов договору позики грошей була отримана відповідачем 22 січня 2011 року (а.с.89-90).
Однак, в порушення положень ст.283 Інструкції нотаріус вчинив виконавчий напис до спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.
Не дотримано цього строку і не дивлячись на те, що ОСОБА_4 раніше звернулась з письмовою вимогою безпосередньо до ОСОБА_2, яку остання отримала 11 січня 2011 року (а.с.143,144).
Окрім того, при вчинення нотаріального виконавчого напису щодо стягнення суми боргу, нотаріус в супереч положенням ст.286 Інструкції належно не перевірив факт безспірності боргових зобов'язань відповідача та наявність всіх документів, які б підтверджували таку безспірність.
З врахуванням того, що відповідач категорично заперечує сам факт отримання суми позики у ОСОБА_4, в матеріалах справи відсутні достовірні докази, що відповідач вчасно отримала письмову вимогу щодо повернення боргу та до моменту вчинення виконавчого напису не змогла подати свої заперечення щодо висунутих вимог у встановлений законом термін, а також беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції повідомлення Головного управління МВС України у Львівській області про те, що за фактом виготовлення підроблених документів, в тому числі договору позики від 05.03. 2010 року про позику ОСОБА_2 у ОСОБА_4 коштів у сумі 25000 грн., порушено кримінальну справу за ч.2 ст.366 КК України, колегія судів приходить до висновку що у нотаріуса ОСОБА_6 не було достатніх правових та фактичних підстав для вчинення виконавчого напису від 03.02.2012 року за реєстровим №625, що оспорюється позивачем ОСОБА_2, а тому такий не підлягає виконанню у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарни на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Таким чином, вирішуючи даний спір, колегія суддів , виходячи з положень ч.3 ст.303 та ч.1 ст.307 ЦПК України, приходить до висновку, що оскаржуване рішення не може залишатись в силі, та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2 щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Однак це не позбавляє права позикодавця звернутись до суду з відповідним позовом про стягнення боргу за договором позики.
Що стосується позову ОСОБА_2 про зобов'язання Личаківський ВДВС ЛМУЮ зупинити стягнення за виконавчим написом та відкликати виконавчий лист то в даному випадку такі вимоги згідно положень ст.15 ЦПК України, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України слід закрити.
Керуючись ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,3 ч.1 ст.309, ст. 313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2. -ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_6 від 03.02.2012 року за реєстровим №625. Провадження у справі в частині вимог зобов'язати Личаківський ВДВС ЛМУЮ зупинити стягнення за виконавчим написом та відкликати виконавчий лист - закрити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Головуючий: Штефаніца Ю.Г
Судді: Кіт І.Н..
Крайник Н.П.