Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/12806/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача 1 - Островерхової О.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача 2 - Дехтеренко К.В. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку, Управління Державної казначейської служби в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

26 вересня 2012 року ОСОБА_1, (далі - Позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку, (далі - Відповідач 1 або УПФУ), Управління Державної казначейської служби в м. Харцизьку Донецької області, (далі - Відповідач 2 або УДКСУ), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії УПФУ щодо відмови у поверненні Позивачу 4 375,00 грн., сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля;

- стягнути з Державного бюджету України через Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку на користь Позивача 4 375,00 грн., сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що в квітні 2011 року він придбав автомобіль марки Skoda Octavia вартістю 175 000,00 грн. 22 квітня 2011 року під час реєстрації автомобіля в органах ДАІ був змушений сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості транспортного засобу в сумі 4 375,00 грн. 2 серпня 2012 року Позивач звернувся до УПФУ з заявою про повернення йому безпідставно сплачених грошових коштів, проте листом від 13 серпня 2012 року Відповідач 1 у поверненні коштів відмовив.

У якості правової підстави для звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 посилався на п. 7 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вказав, що він не належить до платників збору з операцій з відчуження автомобіля, тому вважає, що відмова УПФУ в поверненні грошових коштів є неправомірною, а сплачені ним кошти підлягають поверненню.

В судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, просила відмовити у їх задоволенні.

Правова позиція УПФУ у спірних правовідносинах ґрунтується на тому, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, за правилами якого Позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля, не суперечить п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а конкретизує і уточнює механізм та порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.12 вказаного Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації сіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, шляхом, в тому числі і купівлі легкових автомобілів у торгівельних організацій.

Згідно з положеннями п.7 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» йдеться про правочини відчуження, перелік яких наведений в Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Крім того, Відповідач 1 зазначає, що згідно з п.14 Порядку органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги Відповідач 2 вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до положень ст.ст.43, 45, 78 Бюджетного кодексу України, Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року органи Державної казначейської служби України повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, якими відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16 лютого 2011 року «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, відповідно до переліку коштів бюджету» визначено перелік коштів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Вказаною постановою за Пенсійним фондом України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету по коду бюджетної класифікації.

Представник Відповідача 2 зазначила, що станом на 31 жовтня 2012 року від УПФУ подання про повернення коштів Позивачу не надходило, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

12 квітня 2011 року ОСОБА_1 придбав легковий автомобіль марки «Skoda Octavia» вартістю 175 000,00 грн., що встановлено на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2011 року, (а.с.9-11), рахунку та акту прийому-передачі, (а.с.12-13).

22 квітня 2011 року ОСОБА_1 сплатив на користь збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості транспортного засобу, а саме 4 375,00 грн., що підтверджується квитанцією № 11679.812.6, (а.с.15).

22 квітня 2011 року зазначений автомобіль зареєстрований за Позивачем, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, (а.с.13).

2 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ з заявою, в якій просив повернути йому безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідь на звернення Позивача Відповідач 1 відмовив у поверненні коштів з підстав, аналогічних тим, що викладені в запереченнях проти адміністративного позову, що вбачається зі змісту листа від 13 серпня 2012 року № 17370/02, (а.с.14).

Між сторонами не має розбіжностей щодо фактичних обставин справи. Наявність публічно-правового спору обумовлена різним тлумаченням сторонами правових норм, що регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого вони дійшли протилежних висновків стосовно наявності у Позивача обов'язку сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з придбанням автомобіля.

До спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведені правові норми містяться в ст.19 Конституції України.

Згідно з приписами ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, що передбачено п.1 ч.2 ст.92 Конституції України.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, (далі - Закон № 400/97-ВР), який на час виникнення спірних правовідносин діяв в редакції від 28 січня 2011 року.

Платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначені ст.1 Закону № 400/97-ВР.

Згідно з п.7 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Наведена норма свідчить, що обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження ними автомобілів.

Відповідно до п.6 ч.2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п.7 ст.1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

П.8 ст.4 Закону №400/97-ВР встановлено, що ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених п.7 ст.1 цього Закону, встановлена у розмірі 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного п.6 ст.2 цього Закону.

Таким чином, ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених п.7 ст.1 вказаного Закону, становить 3% від вартості автомобіля.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України. Платники збору, визначені п.7 ст.1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України. Зазначені положення містяться в ч.ч.1,3 ст.3 Закону №400/97-ВР.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, (далі - Порядок № 1740).

Відповідно до п.1 Порядку № 1740 останній регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Зі змісту п.12 Порядку № 1740 вбачається, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

П.13 Порядку № 1740 визначено, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених п.12 цього Порядку, сплачується у розмірі трьох відсотків вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Відповідно до п.15 Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

П.14 Порядку № 1740 встановлює, що органи державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

Згідно з положеннями п.п.7, 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після придбання. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції, забороняється. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз правових норм, що містяться в Законі № 400/97-ВР та в Порядку № 1740, дозволяє дійти висновку, що положення підзаконного нормативно-правового акта суперечать положенням закону, оскільки по-іншому визначають порядок справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів.

Так, Порядок № 1740 покладає обов'язок по сплаті збору на особу, яка придбала автомобіль, в той час коли згідно з Законом № 400/97-ВР платником цього збору є особа, яка відчужує автомобіль.

Відповідно до ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

П.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, виходячи з принципу законності та приймаючи до уваги роз'яснення Пленуму Верхового Суду України, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові норми, що містяться в п.7 ст.1 Закону № 400/97-ВР.

Таким чином, Позивач як особа, яка придбала автомобіль, а не здійснила його відчуження, не належить до платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розумінні п.7 ст.1 Закону № 400/97-ВР, а тому не зобов'язаний сплачувати вказаний збір.

З приводу наявності правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суд відзначає наступне.

Ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України встановлює, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 226, в редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 181, (далі - Порядок № 226), і визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Відповідно до п.3 Порядку № 226 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28 листопада 2000 року № 119, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Державного казначейства України, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, що не мають рахунків у банках, може здійснюватись у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, вказані у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, що визначено п.5 Порядку № 226.

Відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, до основних завдань Пенсійного фонду України, крім іншого, належить забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» від 16 лютого 2011 року № 106 визначено, що за Пенсійним фондом України закріплений контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за наступними кодами бюджетної класифікації - 24140000, 24140200, 24140300, 24140500, 24140600.

Згідно з п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 106 органам, що контролюють справляння надходжень бюджету доручено забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, п.п.1 п.16 якого встановлено, що для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів.

Зі змісту наведених норм слідує, що повернення надмірно або помилково зарахованих коштів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з Державного бюджету України здійснюється органами Державної казначейської служби України за поданням органу Пенсійного фонду України.

З огляду на те, що УПФУ не виконало вимоги чинного законодавства, а саме не направило до відповідного органу казначейської служби України подання, а також відмовило Позивачу у застосуванні заходів щодо повернення примусово сплаченого ним збору - дії Відповідача 1 щодо відмови в поверненні ОСОБА_1 примусово сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є неправомірними, а сплачена Позивачем сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4 375,00 грн. підлягає поверненню йому за рахунок коштів Державного бюджету України.

Заслухавши пояснення Позивача та представників Відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 107,30 грн., про що свідчить відповідна квитанція, (а.с.2), отже ці витрати ОСОБА_1 підлягають присудженню останньому з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку, Управління державної казначейської служби України в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Харцизьку щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 4 375,00 грн., сплачених у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі-продажу автомобіля.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму сплаченого ним збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4 375 (чотири тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 1 листопада 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 5 листопада 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.