Справа № 2-1181/11

Провадження №2/1304/197/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2012 року                                         Галицький районний суд м.Львова

           в складі: головуючої судді Городецької Л.М.

при секретарі Сидорак М.А.

           з участю: адвоката ОСОБА_1І,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –Перша Львівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, визначення часток у спільній сумісній власності на квартиру, визнання факту не проживання у спірній квартирі, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа –Перша Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визначення часток у праві спільної сумісної власності на квартиру, визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку квартири,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, а саме ? частку квартири за адресою: м.Львів, вул.Куліша, 5/4, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що після смерті ОСОБА_6, рідної сестри її матері, 04.08.2010 року відкрилася спадщина у виді ? частки квартири АДРЕСА_1, яку вона успадкувала на підставі заповіту, складеного ОСОБА_6 03.12.2002 року. Зазначає, що спадщину прийняла, звернувшись у жовтні 2010 року зі заявою про прийняття спадщини до Першої Львівської державної нотаріальної контори. Оскільки відповідач, який є власником решти ? частки квартири, чинить їй перешкоди в доступі до квартири та не надає оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, що необхідно для оформлення спадщини. Просить визнати за нею право власності на спадкове майно –? частку квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємцем за заповітом.

Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просить суд визначити частки в спільній сумісній власності на спірну квартиру в таких розмірах: за ОСОБА_4 –1/5 частки, ОСОБА_7 –2/5, ОСОБА_6 –2/5; визнати факт не проживання ОСОБА_4 у вказаній квартирі; та визнати за нею, ОСОБА_3, право власності на 4/5 частки квартири за адресою: м.Львів, вул.Куліша, 5/4, як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 Уточнені позовні вимоги мотивує тим, що, згідно зі свідоцтвом про право власності на спірну квартиру квартира належала відповідачу ОСОБА_4, ОСОБА_7М –батьку відповідача та ОСОБА_6 –дружині батька відповідача. Відповідно до запису у Будинковій книзі для прописки громадян квартира була розділена за ОСОБА_4 в розмірі 10,3 кв.м., ОСОБА_7 –20,7 кв.м., ОСОБА_6 –20,7 кв.м., що свідчить про встановлену між ними домовленість. Зазначає, що після смерті ОСОБА_7 05.08.2007 року відкрилася спадщина у виді 2/5 частин квартири, спадкоємцями після смерті якого були відповідач ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Стверджує, що ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки проживала з ним на момент смерті, відповідач ОСОБА_7 спадщини не прийняв, так як на момент смерті спадкодавця не проживав з ним разом, до нотаріальної контори у встановлені законом строки з заявою про прийняття спадщини після смерті батька не звертався.

ОСОБА_4 звернувся в суд зі зустрічною позовною заявою про визнання недійсним заповіту від 03.12.2002 року, складеним на ім’я ОСОБА_3, як такого, що не відповідає вимогам закону, оскільки в момент його укладення заповідач – ОСОБА_6 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. В подальшому неодноразово уточнював зустрічний позов, остаточно просить визнати факт його проживання разом з батьком ОСОБА_7 та мачухою ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 з дня його народження, визначити за ним, ОСОБА_7, ОСОБА_6 по 1/3 частині квартири АДРЕСА_1 за кожним, визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину спірної квартири з 1/3 її частини, що належала його батьку, ОСОБА_7 Уточнені позовні вимоги мотивував тим, що проживав з батьком та його дружиною однією сім’єю, саме він займався збиранням документів для приватизації квартири, з 1980 року проживав у вказаній квартирі однією сім’єю з батьком та його дружиною, ніс витрати з утримання квартири.

Представник позивача за первісним позовом уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в остаточній уточненій позовній заяві. Просить первісний позов задоволити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у фабулі уточненої зустрічної позовної заяви. Просить в задоволенні первісного позову відмовити, задоволивши зустрічний позов в повному обсязі.

Представник третьої особи за первісним та зустрічним позовом в судове засідання не з’явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності. Відповідно до ст.169 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника третьої особи на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, думку адвоката про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

          Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру №52399 від 16.04.1997 року, виданим відділом приватизації державного житлового фонду адміністрації Шевченківського району м.Львова (а.с.17).

          Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч.1 ст.368 ЦК України).

          Згідно ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що частка кожного із співвласників квартири становила по 1/3 частки в квартирі АДРЕСА_3.

          Суд критично оцінює твердження позивача за первісним позовом про те, що запис у Будинковій книзі для прописки громадян свідчить, що квартира була розділена між ОСОБА_4 в розмірі 10,3 кв.м., ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 20,7 кв.м. кожному за домовленістю між співвласниками, оскільки такий запис не свідчить про існування домовленості, відсутні підставі для здійснення такого.

          Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були подружжям, шлюб між якими було зареєстровано 05.10.1957 року, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії І-ЯР №127762 (а.с.64). ОСОБА_4 є сином ОСОБА_7, що встановлено рішенням Галицького районного суду м.Львова від 04.04.2011 року (а.с.135). Рішення вступило в законну силу та має приюдиційне значення для суду.

          Відповідно, після смерті ОСОБА_7 05.08.2007 року його спадкоємцями за законом були дружина –ОСОБА_6 та син –ОСОБА_4

          Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного Кодексу (шести місців), він не заявив про відмову від неї. В свою чергу, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

          Як встановлено судом, і це не заперечується сторонами, на момент смерті ОСОБА_7 ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 і залишилась проживати в цій квартирі після смерті чоловіка, а тому, як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину.

          Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім’ї і прописки від 02.09.2010 року №2887, виданої ЛКП «Центральне»(а.с.53) ОСОБА_4 в квартирі зареєстрований з 30.07.1973 року.           Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 надали показання про те, що ОСОБА_4 приходив у квартиру АДРЕСА_4, провідував батька до його смерті, після смерті батька провідував і допомагав ОСОБА_6В, але фактично постійно проживав зі своєю сім’єю в с.Муроване.

          Суд критично оцінює твердження ОСОБА_4Ю про те, що він до смерті батька і після його смерті проживав в спірній квартирі, здійснював догляд за батьком та його дружиною, вів з ними спільне господарство, а після смерті залишився проживати в спірній квартирі разом з ОСОБА_6 та опікувався нею, оскільки це не підтверджено належними доказами і спростовуються іншими матеріалами справи. Зокрема, згідно з акту ЛКП «Центральне»від 26.08.2010 року разом з ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_4 проживала ОСОБА_3, яка здійснювала постійний догляд та займалась похованням (а.с.75).

          Таким чином, на момент відкриття спадщини ОСОБА_4 в квартирі не проживав, до нотаріальної контори в шестимісячний строк після відкриття спадщини зі заявою про прийняття спадщини, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не звертався, а тому суд приходить до висновку, що він спадщини після смерті свого батька ОСОБА_7 не прийняв. За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги ОСОБА_4 в частині встановлення факту його проживання однією сім’єю з батьком та мачухою ОСОБА_6

          Як вбачається з свідоцтва про смерть серії 1-СГ №221791, виданим 04.08.2010 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (а.с.2) ОСОБА_6 померла 04.08.2010 року.

          Згідно зі заповітом, посвідченим 03.12.2002 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_16, ОСОБА_4 ва Л.В. заповіла все своє майно своїй племінниці –ОСОБА_3

          Виходячи з обставин, встановлених судом, на момент смерті ОСОБА_6 належало на праві власності 2/3 частки квартири АДРЕСА_5 (1/3 частки, отриманої нею в процесі приватизації та 1/3 частки, успадкованої після смерті чоловіка ОСОБА_7М.). Таким чином, ОСОБА_3 є власником 2/3 частки квартири АДРЕСА_5, про що звернулась до Першої Львівської державної нотаріальної контори.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задоволити частково, визнавши за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2/3 спірної квартири; зустрічний позов слід задоволити частково, визначивши за ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по 1/3 частки вказаної квартири; також визнати за ОСОБА_4 права власнсті на 1/3 частини квартири №4 на вул.Куліша, 5 у м.Львові.

Керуючись ст.ст.4,10,60,61,88,169,212,215 ЦПК України, ст.ст.355, 368, 370, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 2/3 частки квартири АДРЕСА_6.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Визначити за ОСОБА_7, який помер 05 серпня 2007 року, ОСОБА_6, яка померла 04 серпня 2010 року, та ОСОБА_4 право власності по 1/3 частки квартири АДРЕСА_6, що належала їм на праві спільної сумісної власності згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру №52399 від 16.04.1997 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_6.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя