Головуючий у 1-ій інст. Грязнов В.В. Рядок статзвіту №67 Господарський суд Рівненської обл.№11/232 Справа №22а-888/08 Доповідач: Кушнерик М.П.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2008р. колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – судді: КУШНЕРИКА М.П.
суддів: ПЛІША М.А., ЗАВЕРУХИ О.Б.
при секретарі: СЮТИК Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за апеляційною скаргою Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Рівненської області від 27 липня 2007р. у справі за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод”, третя особа: Рівненський районний центр зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування інвалідів, -
в с т а н о в и л а :
Постановою господарського суду Рівненської області від 27.07.2007р. Рівненському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено в задоволенні позову до ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод”, третя особа: Рівненський районний центр зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування інвалідів.
Постанова мотивована тим, що у 2006 році відповідачем створено 17 місць для працевлаштування інвалідів, однак, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, інвалідів для працевлаштування не направляли. Відмова в такому працевлаштуванні також відсутня.
Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів оскаржило дану постанову з підстав порушенням норм матеріального і процесуального права, неповно з’ясовано обставини, не доведено обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Так, вважає, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. У випадку невиконання зазначеної норми закону, як зазначено у ст.20 Закону – де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, відповідно до «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, підприємство зобов’язане щороку сплачувати Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Вважають, що судом не взято до уваги ст.19 зазначеного Закону (в редакції від 31.05.2005р.), якою передбачено, що підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього ж Закону. Виконання нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Також, не взято до уваги ч.1 ст.18 згаданого Закону (в редакції від 23.02.2006р.), якою передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до поданого відповідачем звіту №10-ПІ за 2006 рік, останнім створено 10 робочих місць, замість сімнадцяти.
В порушення ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач не подавав щомісячно інформацію про наявність вакансій з вакансіями про інвалідів (форма №3-ПН)
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із звітом ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод” про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма №10ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2006 р. складала 415 осіб, чисельність інвалідів, які повинні працювати на підприємстві – 17 осіб, з них працюючих – 10. Фонд оплати праці штатних працівників становив 3 672500грн.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і з таким погоджується колегія суддів, що відповідно до ст.18 та 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств (об’єднань), установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності працюючим, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. Працевлаштування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Наявність обов’язкових для відповідача атестованих 17 робочих місць для інвалідів стверджується матеріалами справи і не оспорюється позивачем.
А, відтак, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги дане рішення не спростовують, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
Керуючись ст.160 ч.3, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Рівненської області від 27 липня 2007р. у справі за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ “Любомирський вапняно-силікатний завод”, третя особа: Рівненський районний центр зайнятості про стягнення санкцій та пені за не працевлаштування інвалідів, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця, починаючи з 10.06.08р.
Головуючий: М.П.КУШНЕРИК
Судді: М.А.ПЛІШ
О.Б.ЗАВЕРУХА