Головуючий у I інстанції: Олійник Ю.П. Справа № 22-а-3222/08
Господарський суд Хмельницької області ряд. стат. звіту № 41
№ 9/16/149-НА
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді – Онишкевича Т.В.,
суддів – Улицького В.З., Багрія В.М.,
при секретарі – Гідеї К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України на постанову господарського суду Хмельницької області від 23 листопада 2007 року у справі № 9/16/149-НА за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес” до департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог товариство з обмеженою відповідальністю “Олександрія БЛіГ” про визнання неправомірним і скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гермес” (далі – ТОВ “Гермес”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним рішення департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України № 000130 від 31.01.2007 року про застосування до позивача фінансових санкцій на суму 98243,16 грн. за порушення ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Оскаржуваною постановою господарського суду Хмельницької області від 23 листопада 2007 року у справі № 9/16/149-НА позов було задоволено. При вирішенні даного публічно-правового спору суд першої інстанції виходив із того, що застосування фінансових санкцій можливе за наявності винних дій. Відповідачем не доведено вини позивача у незаконному зберіганні алкогольних напоїв з марками акцизного збору невстановленого зразка, а також необґрунтовано у порушення вимог ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено розмір застосованих фінансових санкцій у розмірі 98243,16 грн., хоча на адресу позивача від ТОВ “Олександрія БЛіГ” відповідно до наявних первинних документів було здійснено поставку горілчаних виробів на суму 96195,84 грн. Крім того, відповідно до довідок про дослідження НДЕКЦ при УМВСУ у Хмельницькій області № 254 від 12.10.2006 року та № 255 від 12.10.2006 року визначено лише 17 марок акцизного збору, які наклеєні на горілчані вироби і не відповідають встановленому зразку.
Відповідач Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у поданій апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду скасувати та залишити позовну заяву без розгляду. У обґрунтування своїх вимог покликається на те, що судом безпідставно зроблено висновок про необхідність доказування вини правопорушника, оскільки підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій є виключно правопорушення, якого припустився суб’єкт господарювання, у даному випадку зберігання алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору. Відсутність вини суб’єкта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування адміністративно-господарських санкцій. Тому оспорюване рішення від 31.01.2007 року № 000130 про накладення на позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі 98243,16 грн. за порушення вимог ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” відповідно до абзацу 13 частини 2 вказаного Закону є правомірним.
У поданих апеляційному суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач вимоги апелянта заперечив, вважає їх безпідставними, виходячи з положень ст. 71 КАС України щодо обов’язку доказування. Протоколи вилучення від 11.10.2006 року та від 17.10.2006 року, зазначені у оспорюваному рішенні підставами для застосування фінансових санкцій, взагалі не містять інформації, що марки акцизного збору на лікеро-горілчаних виробах не відповідають встановленому зразку. Надані відповідачем копії довідок про дослідження НДЕКЦ при УМВСУ у Хмельницькій області від 12.10.2006 року за № 254 та від 12.10.2006 року за № 255 не є висновком експерта, а отже не є допустимим доказом. Крім того, вони містять дані про невідповідність встановленому зразку лише 17 марок акцизного збору. Факт невідповідності всіх марок акцизного збору на лікеро-горілчаних виробах на суму 98243,16 грн. нічим не підтверджений. Тому відповідач міг застосувати фінансову санкцію лише на суму вартості 17 пляшок горілки, які містили марки акцизного збору невстановленого зразка, або 1700 грн. Твердження апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування таких є голослівними.
Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги за апеляційною скаргою підтримав повністю, давши пояснення, аналогічні до викладеного у самій скарзі.
Представник позивача під час розгляду справи апеляційним судом вимоги апелянта заперечив, давши пояснення відповідно до письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Представник третьої особи ТОВ “Олександрія БЛіГ” на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Статтею 238 Господарського кодексу Україниза порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності передбачено застосування до суб’єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до вимог абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України“Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору — 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Положеннями частини 4 вказаної статті Закону передбачено, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, оспорювані позивачем фінансові санкції є адміністративно-господарськими.
Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 790.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку до суб’єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
На підставі наведеного колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що відсутність вини суб’єкта господарювання не може бути підставою для звільнення його від застосування оспорюваних адміністративно-господарських санкцій.
З урахуванням того, що постановою від 10.11.2006 року слідчого СВ ПМ ДПА у Хмельницькій області було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо працівників ТОВ “Гермес” за фактом незаконного виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту незаконно виготовлених горілчаних виробів, а також за фактом незаконного виготовлення, підроблення, використання або збуту незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору, а інших доказів у підтвердження вини позивача відповідачем суду не надано, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність вини позивача у незаконному зберіганні алкогольних напоїв з марками акцизного збору невстановленого зразка.
Окрім того, колегія суддів погоджується з покликаннями позивача на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про зберігання ТОВ “Гермес” алкогольних напоїв з марками акцизного збору невстановленого зразка на суму 98243,16грн., що дає підстави вважати необґрунтованим оспорюване рішення відповідача № 000130 від 31.01.2007 року про застосування до позивача фінансових санкцій в частині визначення суми таких у 98243,16 грн.
Відтак колегія суддів приходить до переконання, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, який при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 23 листопада 2007 року у справі № 9/16/149-НА – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді В.З.Улицький
В.М.Багрій