ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. Станько Л.Л. Справа № 22а-6558/08
Господарський суд Львівської обл. (№ 13/393А) Рядок статзвіту № 35
Доповідач: Шавель Р.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Олендера І.Я. та Заверухи О.Б.,
при секретарі – Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка позивача - Тимовського Я.О., довіреність № 9 від 16.05.2008р.,
Вороновської Т.В., довіреність № 8 від 16.05.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пак» на постанову господарського суду Львівської обл. від 24.01.2008р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Альфа-Пак» до Державної податкової інспекції /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
o:p> /o:p>
19.12.2007р. позивач ТзОВ «Альфа-Пак» звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0002272300/0/16123 і № 0002272300/0/16124, винесені 16.07.2007р., повторні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 0002262300/1/22553 і № 0002262300/1/22554, винесені 01.10.2007р. (а.с.4-8).
Постановою господарського суду Львівської обл. від 24.01.2008р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.58-61).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ТзОВ «Альфа-Пак», який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.67-73).
Апелянт вказує, що при здійсненні продажу складу-модуля збірних-розбірних конструкцій позивач виходив із можливості його реалізації на існуючому ринку в час продажу, враховуючи при цьому баланс попиту-пропозиції, стан майна, земельні аспекти, комунікації тощо, тому продав його за справедливою ринковою ціною.
При цьому не відповідає вимогам закону твердження відповідача про необхідність у даному випадку проведення експертної оцінки відчужуваного майна; вартість, яка вказана у витягу БТІ, представляє собою інвентаризаційну вартість об’єкта, що визначається виходячи з його будівельної (балансової) вартості із урахуванням зносу.
Також за відсутності прямо передбачених у законодавстві підстав, застосування відповідачем при визначенні звичайної ціни непрямими методами при обчисленні валових доходів, валових витрат, податкових зобов’язань є неправомірним.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як слідує з матеріалів справи, протягом 31.05.2007р.-27.06.2007р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Альфа-Пак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 1181/151/23-1/32182264 від 06.07.2007р. (а.с.12-35).
Вказаним Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.4.2., п.4.3. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податкове зобов’язання по податку на додану вартість за вересень 2006 року на суму 53920 грн., а також вимог п.3.1. ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання по податку прибуток за ІІІ квартал 2006 року на суму 67400 грн.
Наведені висновки Акта перевірки стосуються укладеного позивачем договору купівлі-продажу від 07.09.2006р., на підставі якого позивачем відчужено на користь двох фізичних осіб нежитлове приміщення – склад загальною площею 1560 кв.м за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 313 “б”, при цьому продаж здійснено за ціною 139980 грн., в т.ч. ПДВ, а згідно інформації ОКП ЛОР БТІ та ЕО інвентаризаційна оцінка складу згідно витягу № 11738831 від 05.09.2006р. з реєстру прав власності на нерухоме майно становить 386253 грн. (а.с.38, 43, 44).
На підставі наведеного податковим органом винесені податкове повідомлення-рішення № 0002262300/0/16123 від 16.07.2007р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 80880 грн., в тому числі за основним платежем 53920 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 26960 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002272300/0/16124 від 16.07.2007р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств на суму 94360 грн., в тому числі за основним платежем 67400 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 26960 грн. (а.с.36, 37).
По результатам апеляційного узгодження наведених податкових зобов’язань скарги позивача були залишені без задоволення, а податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення № 0002262300/1/22553 і № 0002262300/1/22554 від 01.10.2007р. (а.с.39, 40).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні звичайної ціни в розглядуваному випадку відповідачем правомірно використано відомості про інвентаризаційну оцінку складу згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно; саме така вартість була взята нотаріусом при оформленні договору купівлі-продажу як вартість приміщення.
Під час розгляду справи позивачем не подано належного (експертного) обґрунтування застосування ціни, вказаної у договорі; не доведено факту відповідності обраної ціни продажу цінам, які склалися на ринку нерухомості на аналогічні товари.
Між тим, з такими висновками господарського суду погодитися не можна, з наступних підстав.
Відповідно до вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”:
пп.1.20.1. ст.1 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
пп.1.20.6. ст.1 - у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.
пп.1.20.8. ст.1 - обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 - з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу;
пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 - положення пп.7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
Згідно ст.189 ГК України суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб’єкта господарювання (ст.190 ГК України).
Відповідно до ст.7 Закону України “Про ціни і ціноутворення” вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів, послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно п.13 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998р. “Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності” індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов’язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).
Позиція податкового органу полягає в тому, що позивач при здійсненні продажу складу за договірною ціною 139980 грн., повинен був визначити як базу оподаткування справедливу ринкову ціну 386253 грн., яка вказана у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно. Невиконання наведених вимог призвело до заниження сум податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у розмірах, визначених у винесених податкових повідомленнях-рішеннях.
Між тим, відповідачем не було представлено суду статистичної оцінки рівня цін реалізації ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження ціни продажу вказаного об’єкта. Вказані статистичні дані не наводяться відповідачем в тексті Акта перевірки (а.с.12-34).
Окрім цього, витяг № 11738831 від 05.09.2006р. з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.38) не може слугувати підставою для визначення звичайної ціни, оскільки вартість, яка вказана у ньому, є інвентаризаційною вартістю об’єкта, що визначається виходячи з його будівельної (балансової) вартості на час будівництва (п.9 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р.).
Також господарським судом не враховано тверджень позивача про те, що, починаючи з 2002 року, склад не використовувався, розкрадався, через що його технічний стан істотно погіршився (а.с.74-76).
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно п.1.20.10 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.
Відповідно до пп.4.3.4. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Оскільки закону, який би визначав підстави, порядок і механізм донарахування податкових зобов’язань із застосуванням непрямих методів, не існує, то за відсутності прямо передбачених у законодавстві підстав, застосування відповідачем при визначенні звичайної ціни непрямими методами при обчисленні валових доходів, валових витрат, податкових зобов’язань є неправомірним.
Таким чином, підстав для застосування інших цін, крім договірних, у податкового органу не має; застосування є вартості об’єкта нерухомості, яка вказана у витязі БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно є неправомірним. Незаконним слід вважати застосування до позивача непрямих методів при обчисленні податкових донарахувань із-за відсутності відповідного закону.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про неправомірність винесених податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств. Із аналогічних підстав, та виходячи з вимог п.4.1. ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, слід вважати протиправними й податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, через що заявлений позов є підставним, а тому він підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пак» задоволити.
Постанову господарського суду Львівської обл. від 24.01.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пак» задоволити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0002262300/0/16123 від 16.07.2007р., № 0002272300/0/16124 від 16.07.2007р., повторні податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова № 0002262300/1/22554 від 01.10.2007р., № 0002272300/1/22553 від 01.10.2007р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Пак» 03 (три) грн. 40 коп. понесених судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Олендер І.Я.
Заверуха О.Б.