ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий по 1-ій інст. С.Швед Справа № 22а-1574/08
Господарський суд Закарпатської обл. (№ 16/218) Рядок статзвіту № 40
Доповідач: Шавель Р.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2008 року м.Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - судді Шавеля Р.М.,
суддів Пліша М.А. та Заверухи О.Б.,
при секретарі – Романишин О.Р.,
з участю осіб, які взяли участь у справі:
пред-ка позивача - Митровція В.І., довіреність від 06.07.2007р.,
пред-ків відповідача - Рипкович М.П., довіреність № 20/9/10 від 15.05.2008р.,
Рущака І.В., довіреність № 19/9/10 від 15.05.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 04.09.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Перевал» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ та Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл., з участю прокуратури Закарпатської обл., про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-
в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>
o:p> /o:p>
09.07.2007р. позивач ТзОВ «Перевал» звернувся до господарського суду з позовом (а.с.2-6), в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнень (а.с.76), просить визнати протиправною бездіяльність Свалявської МДПІ щодо неподання до Відділення Державного казначейства у Воловецькому районі Закарпатської обл. висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 435234 грн.; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. на користь ТзОВ «Перевал» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 435234 грн., зобов’язавши Свалявську МДПІ скласти та подати до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. відповідні Висновок про суму відшкодування податку на додану вартість та Реєстр сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню щодо даного суб’єкта підприємницької діяльності; стягнути із Свалявської МДПІ витрати на оплату праці адвоката в сумі 4500 грн.: стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.
Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 04.09.2007р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму в розмірі 781 грн., з якої 733 грн. бюджетна заборгованість та 08 грн. судові витрати (а.с.81-85).
Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову господарського суду оскаржив позивач ТзОВ «Перевал», який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задоволити (а.с.89-93).
Апелянт вказує, що зміст позовних вимог ґрунтувався на тій обставині, що податковим органом самостійно підтверджено наявність у позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 435234 грн., однак дане відшкодування фактично не було проведено. При цьому позивачем зверталась увага суду лише на те, що в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» Свалявською МДПІ не було складено і подано до органу державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету розрахунковий рахунок ТзОВ «Перевал» податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 435234 грн.
Також в оскаржуваній постанові судом без посилання на норми права визначений відмінний від передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість» механізм відшкодування податку, сплаченого при імпорті товарів, а саме: при імпорті товарів сплачений ПДВ закладається у податковий кредит, який спрямовується на погашення податкових зобов’язань платника податку при наступній реалізації товарів (послуг).
Таким чином, підприємство правомірно розрахувало суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, а судом здійснено невірне тлумачення норм матеріального права (а.с.89-93).
Заслухавши суддю-доповідача по справі, пояснення представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представників відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, розрахунку суми бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача за жовтень 2006 року, складає 453309 грн. (а.с.26-35).
Протягом 06-26.12.2006р. Свалявською МДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Перевал» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2006 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 1-2300/20458698 від 10.01.2007р. (а.с.8-25).
Наведеним Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пп.7.7.2, п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на суму 18075 грн.; перевіркою також підтверджено заявлену ТзОВ «Перевал» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 435234 грн.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим обліком позивача та даними податкової перевірки підтверджено ту обставину, що із заявлених до відшкодування сум у жовтні 2006 року у розмірі 435234 грн. позивачем фактично сплачено постачальникам товарів (послуг) по операціях на внутрішньому ринку за попередній податковий період (вереснь 2006 року) суму ПДВ в розмірі 773 грн., через що у відповідності до вимог пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позовні вимоги можуть бути задоволені лише в цій частині.
Інша частина позовних вимог не підлягає до задовлення, оскільки такі не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права платника податків на відшкодування ПДВ, визначеного законом.
Також згідно вимог Закону України «Про податок на додану варітсть» механізм сплаченого ПДВ при імпорті товарів (послуг) є відмінним від механізму відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ в ціні товарів постачальникам при їх придбання на внутрішньому ринку. У наведеній ситуації сплачений ПДВ закладається у податковий кредит, який спрямовується на погашення податкових зобов’язань платника податку при наступній реалізації товарів (послуг). Отримуючи від покупців суму вартості товарів з ПДВ, позивач компенсує собі сплачений при розмитненні ПДВ за рахунок податкового кредиту по ньому, оскільки включені до ціни реалізації суми ПДВ фактично позивачем до бюджету не сплачувались, тобто є відсутнім факт надмірної сплати ПДВ до бюджету.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.
Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»:
пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
пп.7.3.6. п.7.3. ст.7 - датою виникнення податкових зобов’язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов’язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
пп.4.3. п.4 - для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
пп.7.5.2. п.7.5. ст.7 - датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов’язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.
Крім того, відповідно до пп.1.20.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.
Із змісту вищевикладених норм законодавства колегія суддів приходить до висновку про те, що сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податків за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З врахуванням наведеного, а також із врахуванням змісту листів ДПА України № 7049/7/16-1517-26 від 06.04.2007р. та № 8991/7/16-1517 від 04.05.2007р., листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 4164 від 08.06.2007р., слідує, що сума податку на додану вартість, сплачена при розмитненні імпортованих товарів повинна включатися до складу податкового кредиту в розмірі, вказаному у вантажній митній декларації.
Вказаної позиції щодо визначення бюджетного відшкодування дотримується й ДПА України, яка у листі № 2741/7/16-1517 від 14.02.2006р. «Про податок на додану вартість» визначила, що при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, платник податку може нарахувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 Декларації) ті суми податку, які фактично сплачені у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (у тому числі авансом), включаючи суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг), у тому числі й суми податку на додану вартість, які були сплачені грошовими коштами у такому попередньому податковому періоді в якості оплати податкового векселя, виданого при імпорті товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що за жовтень 2006 року підприємством з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» правильно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 435234 грн., з яких 434461 грн. податку сплачено на митниці та 773 грн. податку сплачено постачальникам товарів (послуг) на внутрішньому ринку (а.с.26-35).
Крім цього, податковим органом при проведенні перевірки ТзОВ «Перевал» підтверджено правомірність та відповідність вимогам податкового законодавства дій щодо розрахунку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 435234 грн. за жовтень 2006 року (а.с.8-25).
В частині вимог про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органів державного казначейства висновку про відшкодування податку на додану вартість, то колегія суддів виходить із змісту ч.2 пп.7.7.5 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог якої податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Натомість, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом не було складено і подано до органів державного казначейства висновку про відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок позивача суму податку за жовтень 2006 року в розмірі 435234 грн.
Згідно п.1.3. ст.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України, Державного казначейства України № 209/72 від 02.07.1997р., суми не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, є бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про те, що внаслідок бездіяльності Свалявської МДПІ підприємству в установлені строки не було повернуто бюджетну заборгованість за жовтень 2006 року в сумі 435234 грн., підтверджену за результатами проведеної перевірки.
Покликання податкового органу на скеровані ним запити, неотримання на них відповідей колегія суддів до уваги не приймає, оскільки нормами наказу ДПА України № 350 від 18.08.2005р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» проведення зустрічних перевірок визначено як обов'язок податкових органів.
Однак, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок. Призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
В частині вимог позивача щодо зобов’язання Свалявської МДПІ скласти та подати до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. відповідні Висновок про суму відшкодування податку на додану вартість та Реєстр сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню щодо даного суб’єкта підприємницької діяльності, колегія суддів виходить з того, що такі вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права платника податків на відшкодування ПДВ, визначеного законом.
У контексті правових приписів пп.7.7.8. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» матеріально-правовим способом захисту порушеного права платника податків на відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ є звернення до суду з позовом про стягнення коштів з державного бюджету, а не зобов’язання скласти та подати до органів державного казначейства відповідні Висновок про суму відшкодування податку на додану вартість та Реєстр сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню.
Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині вимог про визнання протиправної бездіяльності Свалявської МДПІ та стягнення суми бюджетної заборгованості позов слід задоволити; решта позовних вимог не підлягають до задоволення.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню.
Поряд з цим, згідно вимог ст.94 КАС України на користь позивача підлягають стягненню з державного бюджету понесені судові витрати в розмірі 2550 (дві тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви та апеляційної скарги.
В порядку ст.90 КАС України понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн. колегія суддів покладає на позивача.
Керуючись ст.195, ч.3 ст.160, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» задоволити частково.
Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 04.09.2007р.скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції щодо неподання до Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. висновку про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Перевал» податку на додану вартість за жовтень 2006 року в сумі 435234 грн.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській обл. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року в розмірі 435234 (чотириста тридцять п’ять тисяч двісті тридцять чотири) грн.
В решті позовних вимог – відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевал» понесені судові витрати в розмірі 2550 (дві тисяч п’ятсот п’ятдесят) грн. сплаченого судового збору.
В порядку ст.90 КАС України понесені витрати на правову допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п’ятсот) грн. покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Перевал».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий: Шавель Р.М.
Судді: Пліш М.А.
Заверуха О.Б.