Справа № 1718/591/12

Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Ведяніної Т.О.

при секретарі - Остапчуку С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання фіктивного правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір позички деревообробного обладнання, комп’ютерної та іншої техніки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 2 грудня 2010 року, як такого, що є фіктивним, оскільки він вчинений без наміру створення правових наслідків, крім цього, просить стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Із копії договору позички деревообробного обладнання, комп’ютерної та іншої техніки від 2 грудня 2010 року встановлено, що позичкодавцем ОСОБА_3 передано в тимчасове користування користувачу – ОСОБА_2 деревообробне обладнання, комп’ютерну та іншу техніку вартістю 314 000 гривень для використання у виробничих цілях. Договір підписаний сторонами – відповідачами по справі, що свідчить, відповідно до ст.638 ЦК України, про те, що вони досягли домовленності щодо всіх істотних умов договору і погодились на ці умови та посвідчений виконавчим комітетом Тинненської сільської ради Сарненського району Рівненської області.

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України – фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно із поясненнями позивача - він вважає вказаний вище договір фіктивним, тобто таким, що укладений з метою приховування майна ОСОБА_2, про що свідчить дата укладення договору, яка не співпадає із датою реєстрації договору у реєстрі нотаріальних дій, крім цього, вважає, що майно, вказане у договорі не належало на праві власності ОСОБА_3

Із копії акту опису й арешту майна вбачається, що вказану в оспорюваному договорі техніку та обладнання було арештовано працівниками відділу ДВС 20 травня 2011 року, сам договір же було укладено значно раніше – 2 грудня 2010 року, що виключає його укладення з метою приховування майна.

Пояснення позивача щодо змови відповідачів із секретарем сільської ради з метою реєстрації договору минулими числами спростовуються свідченнями секретаря Тинненської сільської ради ОСОБА_4, який в суді пояснив, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір він посвідчив у день його укладення, але через велику кількість відвідувачів не вніс його до реєстру нотаріальних дій. Наприкінці 2010 року ОСОБА_4 виявив незареєстрований договір під час проведення архівування нотаріальних дій, а тому зареєстрував вказаний договір у кінці року за іншим номером.

Відповідно до ст.60 ЦПК України – кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На виконання вимог вказаної норми позивачем не було надано доказів, які б спростовували покази свідка та змови відповідачів з секретарем Тинненської сільської ради, а тому пояснення позивача в цій частині ґрунтуються не на доказах, а на припущеннях останнього.

Належність деревообробного обладнання, комп’ютерної техніки ОСОБА_3 доведено в суді наданими представником відповідача копіями накладних № 64 та № 32, квитанціями № 21 та № 42, відповідно до яких ОСОБА_3 у 2008 році придбане вказане вище обладнання і сплачено за нього 214 200 гривень.

Таким чином, в ході судового слідства достовірно встановлено факт належності майна, вказаного в акті опису від 20 травня 2011 року ОСОБА_3, договір позички якого відповідає вимогам законодавства, майно дійсно передано ОСОБА_3 ОСОБА_2, що доводиться актом прийому-передачі деревообробного обладнання, комп’ютерної та іншої техніки від 2 грудня 2010 року, доказів на спростування цих обставин позивачем суду надано не було, а тому, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Судом не приймаються до уваги надані позивачем депутатські звернення за заявами ОСОБА_1 щодо необхідності проведення всебічної перевірки його заяв, оскільки вказані документи не доводять і не спростовують будь-яких обставин, вказаних у позовній заяві.

Крім цього, судом при ухваленні рішення не враховуються постанови про відмову в порушенні кримінальних справ від 13 квітня 2012 року та від11 січня 2012 року, оскільки вони на час слухання справи оскаржуються позивачем.

Із змісту ст.88 ЦПК України вбачається, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов ОСОБА_1 щодо визнання договору фіктивним не підлягає до задоволення, підстав для стягнення з відповідачів понесених ним судових витрат немає.

На підставі наведеного, ст.ст. 203, 215, 234, 627 ЦК України, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору позички деревообробного обладнання, комп’ютерної та іншої техніки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 2 грудня 2010 року, як такого, що є фіктивним – відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ підпис

Копія вірно

Cуддя Сарненського районного

суду ОСОБА_5