Справа 0813/610/2012            Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року                                                              смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Солодовнікова Р.С.,

при секретарі Костенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про повернення боргу за договором позики в сумі 6000 грн.,

в с т а н о в и в:

31 травня 2012 року до Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про повернення боргу за договором позики в сумі 6000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 7 липня 2011 року до нього звернувся ОСОБА_2 щоб зайняти 6000 гривень для оформлення документів на житловий будинок в Куйбишево, який йому дістався у спадок від батька. Між сторонами була домовленість, що після оформлення документів на будинок, ОСОБА_1 купить його. На підтвердження цього була складена розписка особисто ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 дав йому в борг 6000 гривень при свідках ОСОБА_3,та ОСОБА_4А„ які засвідчили своїми підписами розписку. Граничний термін повернення боргу було зазначено кінець місяця листопада 2011 року. Після настання терміну повернення коштів відповідач добровільно відмовився повернути борг взагалі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_5 повністю підтримали позовні вимоги, по тих підставах, що викладені в позовній заяві і пояснили , що позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути борг, однак відповідач в добровільному порядку не бажає повертати борг, крім того не підготував у повному обсязі документи на будинок, що унеможливлює його покупку. Просять суд стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 6000 грн., а також судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 на початку розгляду справи борг в сумі 6000 грн. визнав, однак в ході розгляду справи змінив свою позицію, почав стверджувати, що отримана ним сума в розмірі 6000 гривень є завдатком на купівлю-продаж його будинку, про що він домовлявся з ОСОБА_1 Суму в розмірі 6000 грн. відповідач не повинен повертати, оскільки позивач відмовився купувати будинок. Докази укладання договору завдатку у нього відсутні.

Суд, вислухав пояснення сторін у справі, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

07 липня 2011 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 6000 грн.

На підтвердження укладення боргового зобов’язання відповідач надав позивачу письмову розписку, зазначивши, що ОСОБА_2 взяв позику у ОСОБА_1 в сумі 6000 гривень, та зобов’язується віддати до кінця листопада 2011 року (а.с.4). Оригінал розписки було оглянуто у судовому засіданні.

В судовому засідання встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не заперечує факт отримання грошей від позивача ОСОБА_1

Аналізуючи зміст розписки від 07.07.2011 року, пояснення сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики на підставі положень ст.ст. 1046-1050 ЦК України.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як пояснили, що позивач збирався купити будинок у відповідача, та між сторонами обговорювалось питання завдатку. У подальшому, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6000 грн, та написав йому розписку про те, що зазначені гроші взяв у борг строком до листопада 2011 року. Свідки поставили свої підписи на розписці. Договір завдатку не укладався.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до правил статті 59 ЦПК України про допустимість доказів обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 60 ЦПК України передбачає , що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особам, які беруть участь у справі.

Пояснення відповідача та свідків в тому, що вказані грошові кошти ОСОБА_1 отримав як завдаток за будинок, спростовуються наданими позивачем розпискою, яка підтверджує правовідносини сторін як позичальника і боржника за договором позики, іншого договору у письмовій формі між ними не було укладено.

Посилаючись на дані обставини відповідач, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надав суду доказів про укладення між ним та позивачем договору завдатку. Такі докази в матеріалах справи відсутні. З цих підстав суд не може прийняти до уваги доводи відповідача та покази свідків.

Залишення завдатку особі застосовується лише в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавались.

Вищезазначені кошти також не можуть бути визнані авансовими, так як відповідачем було власноручно написано розписку про їх отримання, що є підтвердженням укладення договору позики між сторонами. Інших угод сторони не укладали.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем належними та допустимими засобами доказування, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини щодо укладання завдатку відповідно до ст.ст.570-571 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які виникають із договору позики.           

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт отримання грошових коштів підтверджений відповідною розпискою, та не заперечується відповідачем.

Відповідач уклав договори позики із позивачем, взяв цим на себе грошові зобов’язання, які належним чином не виконав, чим прострочив зобов’язання, а тому повинен нести відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сума заборгованості становить 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок), яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає позов законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до положень ст.ст.79,88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача усі понесені судові витрати по справі: 214,60 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви.

Керуючись ст.ст.10,11,79,88,209,212-215 ЦПК України,ст.ст.218,509,526,1046-1050 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у сумі 6000 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок) та 214,60 грн. (двісті чотирнадцять гривень 60 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня оголошення рішення.

Суддя                                          Р.С.Солодовніков