ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31.10.06                                                                                 Справа № 18/239.

За позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області м. Луганськ

до Перевальської районної лікарні державної ветеринарної медицини, м. Перевальськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Алчевська об’єднана державна податкова інспекція

про стягнення 15 357 грн. 63 коп.

Головуючий Суддя Суддя

Яресько Б.В. Пономаренко Є.Ю. Рябцева О.В.

За участю:

Від позивача

Сердюков А.П., дов. № б/н від 30.05.2006 р.; Неделенко Л.І., дов. 34-03/1315 від 30.05.2006 р.

Від відповідача

Сорока М.С., дов. б/н від 22.05.2006 р.,

Від 3-ї особи

Погорецький В.В. дов. № 15296/10 від 02.06.06 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача суму економічних санкцій відповідно до рішення Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 01.03.2006 р. № 23 на суму 15 357 грн. 63 коп.

04.07.2006 р. позивач зменшив розмір позовних вимог на суму 199 грн. 23 коп., а саме на суму економічних санкцій за безпідставне стягнення плати з власників тварин, в зв’язку з добровільною сплатою боргу відповідачем 21.03.2006 р.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII КАС України "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 N 2953-IV) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819 (далі - Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, є як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням наведеного справи за участю Держцінінспекції, пов'язані із здійсненням нею владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому Кодексу адміністративного  судочинства України.

За таких обставин, суд розглядає зазначений позов відповідно до порядку встановленому Кодексом адміністративного  судочинства України.

В зв’язку з чим справі присвоюється номер № 18/239-ад.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що позивачем була здійснена перевірка дотримання порядку встановлення, формування та застосування тарифів за послуги, що надаються установами ветеринарної медицини.

За результатами перевірки був складений акт № 00398 від 21 лютого 2006 р.

В акті зазначено про завищення відповідачем вартості бланків Форми 1,2 за період з 01.01.2005 р. по 31.08.2005 р. з 1,45 грн. до 1,74 грн. ветеринарної довідки з 0,50 грн. до 0,60 грн.

За період з 01.09.2005 р. до 01.01.2006 р. з 1,72 грн. до 2,06 грн., ветеринарної довідки з 0,63 грн. до 0,76 грн. Сума додаткової виручки у результаті завищення вартості бланків суворої звітності: ветеринарних свідоцтв та довідок склала 5052 грн. 80 коп.

Зазначене завищення вартості бланків виникло в наслідок нарахування відповідачем на вартість придбаних у приватного підприємства „Ветсервіс” бланків ветеринарних свідоцтв та довідок податку на додану вартість в розмірі 20 % оскільки продавець бланків не є платником ПДВ, та не зазначав в їх вартості ПДВ.

01.03.2006 р. позивачем було прийнято рішення № 23 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме порушення вимог п. 5 додатку № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 р. № 478, наказу Мінсільгосппроду України від 19.02.1996 р. № 51, шляхом вилучення у відповідача у дохід державного бюджету 5119 грн. 21 коп., та стягнення штрафу у сумі 10238 грн. 42 коп.

Зазначене рішення відповідачем не виконано.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд, з врахуванням зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача в доход державного бюджету суму економічних санкцій в розмірі 15158 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ціна бланків двічі збільшувалась на ПДВ, оскільки посередник приватне підприємство „Ветсервіс” одержувало зазначені бланки за ціною з врахуванням ПДВ, а відповідач при придбані бланків удруге нараховувало ПДВ за ставкою 20 %, що призвело до завищення розміру передбачених законодавством податків, що включаються в структури ціни –двічі ПДВ, що кваліфікується як порушення порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при придбанні бланків в ПП „Ветсервіс” в накладних за якими одержувались бланки була відсутня інформація про наявність в ціні ПДВ і в зв’язку з чим відповідач був зобов’язаний відповідно до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” нараховувати на ціну бланків ПДВ, одержаний податок було перераховано до державного бюджету згідно декларацій.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повідомила, суд що вважає, що відповідач був в силу положень Закону України „Про податок на додану вартість” зобов’язаний нараховувати ПДВ на ціну реалізації бланків. У разі не вчинення зазначених дій, до нього було застосовано штрафні санкції згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2006 р.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного  судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного  судочинства України доказами в адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

Відповідно до ст.. 86 Кодексу адміністративного  судочинства України суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було прийнято позивачем відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення”.

Згідно ст. 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення” вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін   та діючого порядку визначення вартості будівництва,  що  здійснюється із  залученням  коштів   Державного   бюджету   України,   бюджету Автономної Республіки Крим,  місцевих  бюджетів,  а  також  коштів державних підприємств, установ та організацій  підлягає  вилученню в  доход  відповідного  бюджету  залежно від підпорядкованості підприємства,  організації. Крім того, в позабюджетні   фонди місцевих   Рад   стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми  списуються  з рахунків підприємств і  організацій  в  банківських  установах  за рішенням  суду.

У даному випадку відповідач був зобов’язаний в силу вимог закону України „Про податок на додану вартість” нараховувати на ціну бланків ПДВ, одержаний податок було перераховано до державного бюджету згідно декларацій.

За таких обставин, відсутня вина відповідача в зазначених діях, і відповідно рішення позивача № 23 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, було прийнято без врахування всіх обставин.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України не вирішується.

Керуючись ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 06.11.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з  дня  складення  постанови в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                            Б.В. Яресько

Суддя                                                                       О.В. Рябцева

Суддя                                                                      Є.Ю. Пономаренко

Помічник судді                                                            Н.П.Хомченко