Справа № 422/1944/12
Справа № 2/422/3146/2012
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2012 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Шавули В.С.,
при секретарі Кравцову С.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Білан А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 22 лютого 2012 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до територіальної громади м.Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно договору купівлі-продажу від 29 липня 1966 року, який нотаріально посвідчений державним нотаріусом Попругою В.І., ОСОБА_3 та ОСОБА_7 стали власниками незакінченого будівництвом житлового будинку, площею 41,9 кв.м. з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. В подальшому позивач спільно із ОСОБА_7 добудували вищевказаний будинок, який актом приймальної комісії Ленінської райради від 24.12.1969 року прийнято в експлуатацію, а рішенням виконкому Ленінської райради №68789 від 24 грудня 1969 року затверджено акт про закінчення будівництва і введено в експлуатацію індивідуальне домоволодіння. У 1967 році ОСОБА_7 переїхав на постійне місце мешкання у АДРЕСА_1, де 20 серпня 1968 року продав належну йому частину домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_3, що підтверджується простою письмовою розпискою.
Із 1968 року він постійно мешкає у домоволодінні, добросовісно та безперервно володіє і відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, сплачує земельний податок та здійснює необхідний ремонт.
Просив суд визнати за ним право власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 літ. А-1, площею 67,6 кв.м, прибудова літ.А1-1, площею 22,8 кв.м. .
Позивач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник позивача, діюча на підставі довіреності ОСОБА_1, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, діючий на підставі довіреності -Білан А.М., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 30 травня 2012 року, повний текст рішення складено 01 червня 2012 року.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, з'ясувавши обставини по справі, дослідивши їх наданими доказами вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу від 29 липня 1966 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 придбали незакінчений будівництвом жилий будинок А-шлаковий, площею 41,9 кв.м. з господарчими будівлями 73% готовності в АДРЕСА_2 (а. с. 9-10).
Рішенням Виконкому Ленінської райради депутатів трудящих м. Дніпропетровська № 68759 від 24 грудня 1966 року, затверджено акт про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння, яке належить ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 з кількістю кімнат 3 (три), жилою площею 41,9 кв.м., корисною площею 73,4 кв.м. (а.с. 11-12).
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №467 від 25 червня 1980 року перейменовано вулицю «АДРЕСА_2»на вулицю АДРЕСА_2 (а.с. 13).
Відповідно Технічного паспорта на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_2 складеного станом на 12 травня 2010р., дане домоволодіння складається з А-1 - житловий будинок, у тому числі із самовільно переобладнаними приміщеннями під А 1 -1, під А-1; Д - душ, Ж -убиральня, №1-15;1 -споруди, а також самовільно збудованих В - вальєр, Г- гараж, Е -сарай, що підлягають введенню в експлуатацію та самовільно переобладнаного підвалу під літ А-1 у цокольний поверх (а.с. 15-17).
Відповідно до Розписки, складеної 20 серпня 1968 року подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_10 продали ОСОБА_11 частину домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2 за 1 500,00 (Одна тисяча п'ятсот) рублів, гроші отримали повністю. Дана Розписка завірена Головою Тишківської сільської Ради депутатів трудящих (а.с. 40).
24 лютого 2010 року позивач звертався до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до територіальної громади Ленінського району м. Дніпропетровська про визнання договору дійсним, визнання права власності. Ухвалою суду від 26 травня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3 до територіальної громади Ленінського району м. Дніпропетровська про визнання договору дійсним, визнання права власності вважається неподаною та повернуто заявнику (справа №2-3986/10р.).
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2011 року визначено ОСОБА_4 додатковий строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в три місяці (справа №2-4587/11р.).
У відповідності до вимог ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно ст. 14 Закону України «Про основи містобудування»від 16 листопада 1992 року до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради; встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній; проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; організація охорони культурної спадщини; організація робіт, пов'язаних із створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (із змінами та доповненнями станом на 19.05.2005 року) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Також право власності на об'єкти нерухомого майна провадяться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.
У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Позивач не надав суду правовстановлюючі документи на земельну ділянку.
Також позивачем не було надано суду доказів, що підтверджують його звернення до Дніпропетровської міської ради про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, а тому неможливим їх задоволення.
На підставі викладеного та керуючись Законами України «Про основи містобудування», постановою Кабінету міністрів України «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 13.04.2011 року №461, п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», ст. ст. 15, 16, 344, 392 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до територіальної громади м.Дніпорпетровська в особі Дніпропетровської міської ради, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності за набувальною давністю, -відмовити.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 2 312 грн. 00 коп. (дві тисячі триста дванадцять грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня одержання копії рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.С. Шавула