Справа №2-1069 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 жовтня 2007 року                                                                  Рівненський     районний     суд

Рівненської області в особі:

судді Красовського О. при секретарі Хрусюк Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне (заочний розгляд) справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,  -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. В обгрунтування позовних вимог зазначає,  що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем.  Від шлюбу мають дитину. У зв'язку з тим,  що подружжя має різні характери,  різні погляди на життя,  не мають бажання надалі проживати разом; фактично вони проживають окремо тривалий час,  позивачка просить суд розірвати шлюб.

Відповідач не з'явився в судове засідання. Про час справи відповідач був повідомлений належним чином.

Суд вважає,  що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів. Позивачка не заперечує проти такого вирішення справи. Суд вважає,  що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 10 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні права щодо подання доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,  крім випадків,  встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі,  виникає спір.

Відповідно до статті 61 ЦПК України,  обставини,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

Відповідно до  ст.  110 Сімейного кодексу України,  позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до  ст.  112 Сімейного кодексу України,  суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя,  дійсні причини позову про розірвання шлюбу,  бере до уваги наявність малолітньої дитини,  та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу,  якщо буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їх дитини,  що мають істотне значення.

Як встановлено в судовому засіданні,  сторони не проживають як сім'я протягом тривалого часу. Сторони не ведуть спільне господарство,  не підтримують подружні стосунки.

Тому суд дійшов висновку,  що сім'я існує формально,  подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки,  що має істотне значення.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України,  стороні,  на користь якої ухвалено рішення,  суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Документально підтвердженими витратами є квитанції про сплату судових витрат на суму 16 грн. 00 коп.

Керуючись  ст.  10,  ч.1  ст.  11,   ст.  ст.  60,  88,  212,  214,  215,  224,  225,  226 ЦПК України;  ст.  ст.  110,  112 СК України,  суд,  -

вирішив:

Позов задоволити повністю. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  зареєстрований 24.10.04 року відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції,  актовий запис № 1539.

Дитину залишити на вихованні з мамою.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану стягнути держмито в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян з чоловіка,  звільнивши від сплати мита дружину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 грн. 00 коп. - судові витрати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача,  яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення,  якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржуване судове рішення. Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження,  але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк,  то рішення набирає законну силу.