Справа № 422/2600/12
справа № 2/422/3386/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2012 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Шавули В.С.,
при секретарі Кравцову С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на самовільні споруди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 21 березня 2012 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на самовільні споруди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що на праві приватної власності їй належить 70/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що вона отримала у спадщину на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Позивачка зазначила, що рішенням виконкому Дніпропетровської районної ради депутатів та на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 27 лютого 1956 року батьку позивачки -ОСОБА_2, була відведена земельна ділянка АДРЕСА_2 площею 1030 кв.м. під будівництво домоволодіння. Назва провулку АДРЕСА_2 була змінена на провулок АДРЕСА_1. Всі будівлі домоволодіння, окрім сараїв О, П, Р та навісу Н побудовані в період 1959 року та 2003-2007 роки та узаконені належним чином.
Позивачка просила суд визнати за нею право власності на самовільні споруди: сараї О, П, Р та навіс Н, побудовані в 2010 році в домоволодінні АДРЕСА_1 без введення в експлуатацію.
Позивачка в судове засідання не з'явилась. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином. До суду надала заяву, в якій просила суд розглядати справу без її присутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Представник відповідача -Ленінської районної в м. Дніпропетровську ради, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Представник КП «ДМБТІ»Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд, з'ясувавши обставини по справі, дослідивши їх наданими доказами вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно є власником домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1; домоволодіння складається з одного житлового будинку та господарчих будівель і споруд (свідоцтво про право власності видане замість свідоцтва про спадщину від 21.03.2002р.) на підставі Рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради (а. с. 11).
ОСОБА_3 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, прийнято рішення про реєстрацію права власності 16 серпня 2007 року (а.с. 12).
Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Свідоцтвом про укладення шлюбу, зареєстрованого 20 липня 1974 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтверджено той факт, що прізвище після укладення шлюбу дружині/чоловіку присвоєно «ОСОБА_1»(а.с. 14,16).
Також суд встановив, що Рішенням №119 Виконавчого комітету Дніпропетровської районної Ради депутатів трудящих від 21 лютого 1956 року «Про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки»ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, вирішено надати право індивідуального будівництва на земельній ділянці під АДРЕСА_2 площею 1030 кв.м. (а. с. 15).
У відповідності з технічним паспортом Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічне інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради від 04 березня 2011 року в домоволодінні АДРЕСА_1 самочинно збудовано сараї літ. О, П, Р, навіс літ. Н, які підлягають введенню в експлуатацію та узаконенню (а. с. 5-9).
На підставі ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
У відповідності до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю»визначено процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Згідно ст. 14 Закону України «Про основи містобудування»від 16 листопада 1992 року до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради; встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; забезпечення в установленому законодавством порядку розробки і подання на затвердження відповідних рад місцевих містобудівних програм, генеральних планів, детальних планів, планів червоних ліній; проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; організація охорони культурної спадщини; організація робіт, пов'язаних із створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; забезпечення в установленому законом порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації під час планування та забудови відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності експлуатації будинків і споруд незалежно від форми власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»від 19 червня 2003 року до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать здійснення державного контролю за використанням та охороню земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановлення порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель та ін.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (із змінами та доповненнями станом на 19.05.2005 року) реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Також право власності на об'єкти нерухомого майна провадяться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.
У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у праві.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Також позивачем не було надано суду доказів, що підтверджують її звернення до Дніпропетровської міської ради про видачу свідоцтва про право власності на самовільно збудоване нерухоме майно; не надано доказів, які підтверджували б відповідність самовільних забудов державним стандартам, будівельним нормам та правилам, нормативним актам пожежної безпеки та санітарному законодавству.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, а тому неможливим їх задоволення.
На підставі викладеного та керуючись Законами України «Про основи містобудування», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю», ст. ст. 15, 16, 331, 376, 392 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 14, 60, 212-215 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, третя особа: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на самовільні споруди, -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя В.С. Шавула