Справа № Провадження №22-ц-4267/12 22-ц/1090/5656/12 Головуючий у І інстанціїВолчко А.Я

Категорія4Доповідач у 2 інстанції Даценко

01.11.2012

УХВАЛА

Іменем України

11 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Даценко Л.М., Іванової І.В.,

при секретарі Мироненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановила:

У травні 2012 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 квітня 1993 року їхня баба ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, все своє майно заповіла ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їхньому батьку, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Із листа № 1592 від 12.12.2007 року Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до Вишневої державної нотаріальної контори не звертались, заяв про прийняття та видачу свідоцтв про право на спадщину не подавали, відомостей про фактичний вступ ними в управління та володіння спадковим майном немає, спадкова справа не заведена.

07 серпня 2000 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Бурлаковою Н.К. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, де спадкоємцями є позивачі. Спадковим майном за цим свідоцтвом є 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1.

В установлений законом шестимісячний термін вони не звертались до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини другої половини зазначеного житлового будинку по причині складних умов праці, які, зокрема передбачають складний графік роботи та відрядження обох позивачів.

Позивачі разом ведуть спільне господарство, сплачують комунальні та інші платежі, в т.ч. й податок на землю. На сьогоднішній день вони продовжують доглядати та утримувати вказаний житловий будинок з надвірними спорудами. Добросовісно та безперервно володіють та відкрито користуються даним будинком та земельною ділянкою, постійно роблять в ньому капітальний ремонт, оскільки інколи разом із дітьми приїжджають на відпочинок. Тому вважають, що відповідно до вимог ст. 344 ЦК України набули право власності на це майно за набувальною давністю.

Просили визнати за ними, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах право власності на Ѕ житлового будинку АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 на зазначене рішення подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове про визнання права власності за позивачами на житловий будинок за набувальною давністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності позивачами їхніх позовних вимог щодо визнання за ними права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю згідно правил ст. 344 ЦК України.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

За змістом ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Встановлено, що згідно заповіту від 24 квітня 1993 року ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, все своє майно заповіла ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожному.

З листа № 1592 від 12.12.2007 року Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до Вишневої державної нотаріальної контори не звертались, заяв про прийняття та видачу свідоцтв про право на спадщину не подавали, відомостей про фактичний вступ ними в управління та володіння спадковим майном немає, спадкова справа не заведена.

Встановлено, що ОСОБА_6 помер 09 листопада 1999 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 07.08.2000 року Вишневою державною нотаріальною конторою Київської області спадкоємцями майна ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є в рівних частках кожний: дочка - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_2 Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, належної померлому на підставі договору дарування, посвідченого Першою Київською обласною державною нот конторою 21.02.78 року за № 601, зареєстрованого в Києво-Святошинському БТІ 04.05.2000 року № 617.

Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 22.12.1995 року, Ѕ частина вищезазначеного будинку належить на праві приватної власності ОСОБА_4, яка згідно заповіту від 24.04.1993 року заповідала все своє майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння чужим майном має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна. Разом з тим, успадкувавши Ѕ частину спірного житлового будинку після смерті свого батька, яка йому належала на підставі договору дарування, позивачі знали, що інша Ѕ частина даного будинку належала на праві власності ОСОБА_4, яка заповідала все своє майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Як убачається з письмової відповіді Вишневої міської державної нотаріальної контори від 12.12.2007 року № 1592 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 із заявами про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину не зверталися, відомостей про вступ ними в управління та володіння спадковим майном немає, спадкова справа не заведена.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що всупереч ст. 60 ЦПК України позивачі не надали доказів тим обставинам, що вони добросовісно заволоділи чужим майном і продовжують відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на майно за набувальною давністю не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено наявності сукупності умов для набуття права власності за набувальною давністю, що передбачено положеннями ст. 344 ЦК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді