ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3581/2012

10 жовтня 2012 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромсантехмонтаж"

про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромсантехмонтаж" про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, за листопад - грудень 2011 року у сумі 10196,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалою від 12.09.2012 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 24.09.2012 року, відкладено на 01.10.2012 року, 08.10.2012 року в зв'язку з неявкою сторін.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час сторони до суду не з'явились.

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в клопотанні просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, але вони повернулись до суду з позначкою підприємства зв'язку про відсутність адресата за адресою відправлення (за закінченням терміну зберігання).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003 № 755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно із статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.

Згідно з частиною четвертою статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

В силу положень частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, у зв'язку з чим в силу положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши представлені позивачем документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

За таких обставин, в силу положень частини четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою від 10.10.2012 року постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Дослідивши представлені позивачем документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромсантехмонтаж" є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області.

Позивачем відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на підставі пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2), згідно з вимогами частини другої Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період січень - серпень 2012 року, ОСОБА_8 за період листопад - грудень 2011 року у сумі 10196,06 грн.

Вказані пенсіонери працювали на підприємстві відповідача і отримали право на пенсію на пільгових умовах, перебувають на пенсійному обліку у відповідача.

На день судового розгляду відповідач не надавсуду доказів сплати заборгованості з відшкодування місячної суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, за листопад - грудень 2011 року у сумі 10196,06 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010року № 2464-VI"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010року № 2464-VI"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею25 Закону України від 08.07.2010року № 2464-VI"Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявність у відповідача заборгованості за внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.

На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив, жодних заперечень проти заявлених позовних вимог суду не надав.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепромсантехмонтаж" на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, за період листопад - грудень 2011 року у сумі 10196,06 грн. (десять тисяч сто дев'яносто шість тисяч гривень 06 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.