Справа № Провадження №11-1456/12 11/1090/7505/12 Головуючий у І інстанціїГуртовенко
Категорія42Доповідач у 2 інстанції Колокольникова
02.11.2012
УХВАЛА
Іменем України
31 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі :
Головуючого-судді - Літвіова Є.В.
суддів - Колокольнікової Н.М., Зіміної В.Б.
з участю прокурора - Скрипки І.М.
засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 29 травня 2012 року щодо,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Греково-Олександрівка Тельманівського району Донецької області, громадянина України, з базововою загально середньою освітою, військовозобов'язаного, одруженого, маючого на утримані неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_4 та вагітну дружину, працюючого в ПАТ «Будпроммонтаж»бетонником, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,
- засудженого за ч.2 ст. 286 КК України - 4 роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами - 2 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 2 роки, зобов'язано його повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально -виконавчій інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:
- НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області - 1519 гривень 56 копійок за експертні роботи та 1176 гривень 96 копійок за проведення експертизи та дослідження.
Вироком вирішено ритання щодо речових доказів.
Згідно вироку, 11 листопада 2011 року, близько 20 години 40 хвилин, водій ОСОБА_1, керував на підставі довіреності серії ВРІ НОМЕР_3 від 14 квітня 2011 року, технічно справним автомобілем марки E 2200», державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_2 Рухаючись в правій смузі руху по автодорозі Київ-Одеса, в напрямку м. Одеси, поблизу повороту на смт. Ставище в межах Ставищенського району Київської області на 128 км вказаної автодороги, водій ОСОБА_1 перестроївся в ліву смугу руху і в порушення вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху України: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 12.3 Правил дорожнього руху України: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», допустив бездіяльність, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, виявивши перешкоду на своїй смузі руху - автомобіль марки ishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_2, що здійснив вимушену зупинку за дорожньою розміткою «зебра», здійснивши перед цим наїзд на пішохода ОСОБА_3, що перетинав проїзну частину по пішохідному переходу, а тоді знаходився перед вказаним вище автомобілем на дорожньому покритті, не вжив вчасно заходів для зменшення швидкості та допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки tsubishi Lancer», перемістивши його вперед, внаслідок чого стався переїзд колесами автомобіля марки ubishi Lancer»пішохода ОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №209/д від 28 грудня 2011 року встановлено, що при проведенні судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_3, наступила внаслідок закритої травми грудей з пошкодженням легень, що призвело до шоку. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа знайдений етиловий спирт в концентрації 3,85 %, що при житті відповідає сильному ступеню алкогольного сп'яніння.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з настанням наслідків.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з випробування з іспитовим строком на 2 роки, поклавши обов'язки, передбачені п.п. 3, 4 ст. 76 КК України, оскільки суд при призначенні покарання неправильно застосував щодо ОСОБА_1 кримінальний закон - ст.ст. 75, 77 КК України та звільнив його від відбування основного та додаткового покарання, тоді коли виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України, засуджені особи звільняються від відбування лише основного покарання, признаені додаткові покарання, відповідно до ст. 77 КК України підлягають реальному виконанню, про що суд повинен зазначити у вироку.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, засудженого в дебатах та останньому слові, який просив вирок суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню виходячи зі слідуючих підстав.
Винність ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину та кваліфікація дій за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 є правильною і не оскаржується.
Призначаючи покарання засудженому, суд в достатній мірі врахував суспільну небезпечність, ступінь тяжкості злочину, вчиненого з необережності, дані, які характеризують особу засудженого, який працює, по місцю проживання та рботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина та вагітну дружину, частково відшкодував завдані збитки, раніше не судимий. До обставин, що пом»якшують покарання, суд обґрунтовано відніс щире каяття. Оставин, що обтяжуюь покарання судом не встановлено.
Отже, враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до обґрунтованого та справедливого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, із застосуванням ст. 75 КК України. Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів. Також, апелянт не оскаржує призначене пакарання на підставі ст. 75 КК України.
Доводи прокурора про те, що суд при призначенні покарання неправильно застосував щодо ОСОБА_1 кримінальний закон - ст.ст. 75, 77 КК України та звільнив його від відбування основного та додаткового покарання, не відповідають вимогам закону та є безпідставними.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України, « якщо суд прийде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення засудженого від покарання з випробуванням», тобто дана норма не містить обмежень щодо виду покарання- призначеного судом покарання чи тільки основного. Ст. 77 КК України містить лише перелік видів додаткових покарань, які можуть бути призначені судом особі у разі її звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.
Крім того, в апеляції ставиться питання про неправильне застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1 покарання, тобто ст. ст. 75,76 КК України, поряд з цим прокурор просить збільшити строк покарання, не наводячи жодних мотивів та не вказуючи, що вирок підлягає скасуванню у зв»язку з м»якістю призначеного засудженому покарання, у зв»язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості вирішити дане питання.
Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції -залишити без задоволення, вирок Ставищенського районного суду Київської області від 29 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Головуючий
Судді