ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2012 р. Справа № 2а-3088/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 40817,66 грн., -
ВСТАНОВИВ:
05.10.2012 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Івано-Франківської області (надалі -позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 40817,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за березень -червень 2012 року в сумі 17225,06 грн. (в тому числі пеня -5,51 грн.), по земельному податку за квітень -червень 2012 року в сумі 4056,47 грн. (в тому числі пеня -29,97 грн.), по податку на додану вартість за липень -грудень 2011 року та лютий -травень 2012 року в сумі 10832,75 грн. (в тому числі пеня -182,71 грн.) та податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 8703,38 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становить 40817,66 грн., яка ним не сплачена.
Представник позивача в дане судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується підписом уповноваженої особи в розписці, яка містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 49).
Відповідач в дане судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується підписом відповідача в розписці, яка містяться в матеріалах справи, причину неявки суду не повідомив (а.с. 49). Також відповідачем не подано суду заперечення проти адміністративного позову, хоча судом на його клопотання від 17.10.2012 року було відкладено розгляд справи на 24.10.2012 року для забезпечення його права на подання заперечення проти позову, однак, відповідач передбаченим законом та забезпеченим йому судом вказаним процесуальним правом не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 27.09.1996 року Виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо відповідача станом на 12.06.2012 року. Відповідач взятий на облік Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області як платник податків і зборів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, та плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.2., 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).
Відповідач згідно підпункту 162.1.3. пункту 162.1 статті 162, пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та плати за землю (в тому числі орендна плата за землю).
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Щодо зобов'язань із податку на доходи фізичних осіб судом встановлено наступне.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку на доходи фізичних осіб зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу або інших законів України.
Пунктом 177.5 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Відповідно підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).
Згідно пункту 177.1 статті 177 даного Кодексу, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідачем подано до Коломийської об'єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області декларацію та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб за 2011 рік, де відповідачем розраховано розмір вказаних зобов'язань в сумі 11733,00 грн. (а.с. 28-30). Однак, дане зобов'язання відповідачем в повному обсязі не виконано та не сплачено і на момент розгляду справи податковий борг з податку доходи з фізичних осіб за вказаний вище період становить 8703,38 грн.
Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачем подано декларації та уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень -грудень 2011 року та лютий -травень 2012 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 15614,00 грн. (а.с. 13-27). Таких зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно даної декларації становить 10650,04 грн.
Щодо заборгованості відповідача по земельному податку та орендній платі за землю, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язання, суд зазначає наступне.
Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларації з орендної плати за землю № 2592 за 2012 рік в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань на загальну суму 59697,09 грн. з щомісячною сплатою 4974,77 грн., та податкову декларації з земельного податку № 2584 за 2012 рік, в яких відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань на загальну суму 22906,92 грн. з щомісячною сплатою 1908,91 грн. (а.с. 06-12). Вказані самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по орендній платі за березень -червень 2012 року становить 17219,55 грн. та по земельному податку за квітень -червень 2012 року становить 4026,50 грн.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, та плати за землю (в тому числі орендна плата за землю) на загальну суму 40599,47 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з податку на додану вартість, з орендної плати за землю та з земельного податку станом на 17.10.2012 року судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня за вище вказані періоди, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з орендної плати за землю та з земельного податку в розмірі 182,71 грн., 5,51 грн. та 29,97 грн. відповідно (а.с. 39-46).
Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ф" за № 271 від 19.03.2012 року на суму 2836,88 грн., яка отримана відповідачем 19.03.2012 року, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на корінці податкової вимоги (а.с. 31). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом. Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.
Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.
Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, з орендної плати за землю та з земельного податку, податковими вимогами, зворотнім боком облікових карток платника податку -відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення боргу перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини .
Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 40817,66 грн. є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задоволити повністю.
Стягнути з рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 40817 (сорок тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 66 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпи/ Боршовський Т.І.
Постанова в повному обсязіскладена 24.10.2012 року.