ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2012 року м. Київ К/9991/51680/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач:Вербицька О.В.
Судді: Маринчак Н.Є.
Муравйов О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 р.
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р.
у справі № 2а-456/12/2770
за позовом Малого приватного підприємства «Аюдаг»
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
Мале приватне підприємство «Аюдаг»(далі - позивач, МПП «Аюдаг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя № 0000001232 від 09.02.2012 р.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя провела документальну позапланову невиїзну перевірку МПП «Аюдаг»з питань фінансово-господарських правовідносин з ПП «Промконтракт-Сев»за листопад 2010 р., за результатами якої складено акт від 25.01.2012 р. № 284/23-211/19008978/1.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту в листопаді 2010 року на суму 3 720,00 грн. Податковий кредит за вказаний період сформований за рахунок податкових накладних постачальника ПП «Промконтракт-Сев».
Податковий орган в акті перевірки зазначав, що підставою для визнання недійсним укладеного між позивачем та ПП «Промконтракт-Сев»договору купівлі-продажу від 24.03.2006 р. № 24/3-06 стало те, що безпосереднім постачальником ПП «Промконтракт-Сев»було ТОВ «Ольберс».
Згідно Довідки від 16.03.2011 р. № 119/2301/37348284 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ольберс»за період з 27.09.2010 р. по 31.12.2010 р., отриманою відповідачем від Могильов-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ольберс»було анульоване 10.03.2011 р., у зв'язку з тим, що ТОВ «Ольберс»і його посадові особи за податковою (юридичною) адресою не знаходиться.
З підстав, викладених у вищевказаній довідці, відповідач дійшов висновку, що угоди, на підставі яких отримувався товар ПП «Промконтракт-Сев»від ТОВ «Ольберс»є нікчемними, нікчемними являються і угоди по реалізації товару на адресу покупців з огляду на те, що ці угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними і є фіктивними, а також порушують громадський порядок, суперечать інтересам держави і суспільства.
09.02.2012 р. ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя прийняла податкове повідомлення -рішення № 0000001232, яким позивачу визначила податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 650,00 грн., у тому числі 3 720,00 грн. -основний платіж, 930,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2006 р. між МПП «Аюдаг»та ПП «Промконтракт-Сев»укладений договір купівлі-продажу № 24/3-06, за умовами якого продавець (ПП «Промконтракт-Сев») зобов'язався доставити та передати у власність товар, а покупець (МПП «Аюдаг») зобов'язався прийняти та сплатити його вартість. Підтвердженням виконання умов договору є оформлені належним чином видаткова накладена, рахунок -фактура, платіжне доручення, податкова накладна.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У відповідності до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відтак, підставою для нарахування податкового кредиту є сплата позивачем податку на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, видав покупцеві, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені суми податку.
Разом з тим, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби відхилити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.04.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 р. залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач О.В. Вербицька
Судді Н.Є. Маринчак
О.В. Муравйов