ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року м. Київ К-2697/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2007 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 року

у справі № 2-а-647/07

за позовом Дочірнього підприємства «СЕСА-ТРЕЙД «Донецьк»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Дочірнє підприємство «СЕСА-ТРЕЙД «Донецьк» (далі -позивач, ДП «СЕСА-ТРЕЙД «Донецьк») звернулось у червні 2007 року до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька (далі -відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька) про визнання: частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0000992340/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 5875 гривень та штрафних санкцій нарахованих у зв'язку з таким донарахуванням в розмірі 2350 гривень та в частині нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з заниженням валового доходу в сумі 493 гривні, всього в сумі 8718 гривень; повністю нечинним податкового повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0001002340/0 за основним платежем в сумі 2182 гривні та про застосування штрафних санкцій в сумі 1091 гривня; нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2007 року № 0001012340/0.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 року, позов задоволено: визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0000992340/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 5875 гривень та штрафних санкцій нарахованих у зв'язку з таким донарахуванням в розмірі 2350 гривень та в частині нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з заниженням валового доходу в сумі 493 гривні, всього в сумі 8718 гривень; визнано повністю нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0001002340/0 за основним платежем: податок на додану вартість в сумі 2182 гривні та про застосування штрафних санкцій в сумі 1091 гривня, всього на суму 3273,00 гривні; визнано нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2007 року № 0001012340/0.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій ДПІ у Кіровському районі м. Донецька 23.05.2007 року за результатами виїзної планової комплексної документальної перевірки ДП «СЕСА-ТРЕЙД «Донецьк»за період з 21.04.2004 року по 31.12.2006 року був складаний акт № 1842/23-3/32926948. Перевіркою не встановлено відсутність податкового обліку. Перевіркою встановлені порушення: п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством занижено валовий дохід у розмірі 8365,00 гривень, у тому числі за 2004 рік у розмірі 7100,00 гривень, за 2 квартал 700,00 гривень, за 3 квартал 3150,00 гривень, за 4 квартал 3250,00 гривень, за 2006 рік у розмірі 1265,00 гривень, в результаті чого було занижено податок на прибуток у розмірі 7966,00 гривень, у тому числі за 2004 рік на суму 1775,00 гривень, за 2006 рік на суму 6191,00 гривня; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством занижено податок на додану вартість за липень 2005 року в розмірі 2182,00 гривні; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.3.3 «е»п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати працівників, які одночасно зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності, за результатами перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 1040,20 гривень.

На підставі наведеного вище відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: від 01.06.2007 року № 0001002340/0, № 0000992340/0, № 0001012340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0000992340/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ДП «СЕСА-ТРЕЙД «Донецьк»:

Між ДП «СЕСА-ТРЕЙД «Донецьк»та СПД ОСОБА_4 01.06.2006 року було укладено договір про надання послуг, згідно якого СПД ОСОБА_4 брав на себе зобов'язання надати підприємству позивачу маркетингові послуги в торговій мережі в м. Донецьку та Донецькій області. Під маркетинговими послугами малось на увазі: вивчення попиту на товар, аналіз динаміки попиту; дослідження кон'юнктури ринку сильно газованих безалкогольних напоїв на території; впровадження, розвиток та/або аналіз перспективних видів торгових операцій; аналіз порядку взаємодії замовника з покупцями, постачальниками, методів продаж; заведення інформації про замовника та товару, що ним поставляється в базу даних виконавця.

Відповідно до акту здачі-прийняття (надання послуг), підписаного сторонами, та скріпленого печаткою 30.06.2006 року зазначені послуги були надані позивачу, а також СПД ОСОБА_4 було зроблено звіти: Звіт «маркетингові послуги: дослідження кон'юнктури ринку сильно газованих безалкогольних напоїв ТМ «МАСТЕР ФРУТ», «ФЛОРИЯ», «СУЗИР'Я», Звіт «Маркетингові послуги: вивчення попиту на Товар»(напої ТМ «МАСТЕР ФРУТ», «ФЛОРИЯ», «СУЗИР'Я»), Звіт «Маркетингові послуги: аналіз динаміки попиту на Товар»(напої ТМ «МАСТЕР ФРУТ», «ФЛОРИЯ», «СУЗИР'Я»), Звіт «Маркетингові послуги: аналіз перспективних видів торгових операцій», які підтверджують надання маркетингових послуг та використання їх у господарській діяльності позивача.

Згідно пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно пп. 11.2.3 ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті -також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

На підставі свідоцтва про сплату єдиного податку СПД ОСОБА_4 є платником єдиного податку.

Отже, отримання позивачем маркетингових послуг на підставі договору, який є чинним та відповідає вимогам закону, надає право платнику податків на віднесення вартості таких послуг до валових витрат.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що посилання відповідача на відсутності факту дослідженості зв'язку між маркетинговими послугами та господарською діяльністю позивача є помилковим, оскільки згідно Довідки зі статистики та даними ЄДРПОУ позивач здійснює торгівельну діяльність, тому надання маркетингових послуг, безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю.

Також, відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначеним Законом встановлено перелік витрат, які не підлягають включенню до складу валових, маркетингові послуги до встановленого переліку не відносяться.

Таким чином, у відповідача відсутні законні підстави для застосування штрафних санкцій за правомірне включення позивачем вартості маркетингових послуг до складу валових витрат.

Також, в зазначеному оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем неправильно нараховане суму штрафних санкцій за правопорушення, факт здійснення якого позивачем не оскаржується, а саме зниження позивачем валових доходів у 2 кварталі 2004 року, 3 кварталі 2004 року, 4 кварталі 2004 року та 4 кварталі 2006 року.

Згідно п. 17.1.3. ст.17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно додатково нараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які зазначили, що застосування відповідачем, при нарахуванні штрафних санкцій Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України є неправомірним, оскільки Закон України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»має по відношенню до Інструкції вищу силу, тому що є спеціальним законом, який регулює порядок нарахування та сплати штрафних фінансових санкцій, а Інструкція є підзаконним нормативним актів, яка була прийнята на підставі у тому числі і зазначеного Закону.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0000992340/0 підлягає частковому скасуванню в частині донарахування податку на прибуток у сумі 5875 гривень та штрафних санкцій нарахованих у зв'язку з таким донарахуванням в poзмірі 2350 гривень та в частині нарахованих штрафних санкцій у зв'язку з занижениям валового доходу в сумі 493 гривні, всього на суму 8718 гривень.

Актом перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Донецька було встановлено безпідставне завищення податкового кредиту у липні 2005 року в розмірі 2182 гривні, яку встановлено шляхом порівняння записів книзі придбання та рядку 17 Декларації з податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту винесено податкового повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0001002340/0 про застосування штрафних санкцій.

Згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку i складання податкових накладних надається виключно особам, що зареєстровані як платники податку.

Позивач є платником податку на додану вартість з 05.05.2004 року.

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит званого періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою зазначеним Законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їx імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних зacoбів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їx імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списания коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (poбіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в paзi розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна видається платником податку, що здійснює поставку товарів (послуг), за вимогою особи, що їх отримує, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, підставою для включения сум податку на додану вартість, сплачених при придбані товарів (послуг) є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно п. 7.2.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

- транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Позивачем при проведені перевірки були надані податкові накладні та касові чеки на всю суму податкового кредиту, вказаного в Декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року.

Судами правильно встановлено, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що Книга обліку придбання товарів (poбіт, послуг), на дані якої посилається відповідач в Акті перевірки втратила чинність згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року, який набув чинності 28.07.2005 року. На час подання Декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року зазначена декларація заповнювалась на підставі податкових накладних та даних реєстру податкових накладних, який був введений замість Книг обліку придбання товарів (робіт, послуг), а не на підставі Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), як вказує відповідач.

Позивачем помилково було не враховано в реєстрі податкових накладних три податкові накладні при наявності їх оригіналу, але це не є підставою згідно п. 3.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення i подання»для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій про те, що податкове повідомлення-рішення від 01.06.2007 року № 0001002340/0 про застосування штрафних санкцій не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підлягає скасуванню рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.06.2007 року № 0001012340/0 щодо відсутності на підприємстві у авансовому звіті підзвітної особи первинні платіжні документи, що необхідні для підтвердження сплати покупцям готівкових коштів, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.11. Положения про ведения касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі -під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України, видача відповідній ocoбi готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми, та звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п. 7.47 зазначеного Положения для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових i видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснення покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних poбіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання poбіт, товарно-транспортні накладні тощо).

Отже, зазначеним Положениям встановлено вимогу звітування за раніше отримані під звіт грошові кошти та вказано, що товарний чек є документом, який підтверджує витрати готівки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач, керуючись Положенням прийняв від підзвітної особи, за раніше отримані під звіт суми, такий первинний платіжний документ як товарний чек, для підтвердження сплати покупцем готівкових коштів за зазначену суму, а саме наступні документи, форма та зміст яких відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 214, 215, 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька -відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2008 року у справі № 2-а-647/07 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько