ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
31.10.12 Справа № 5021/1125/12.
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Буринь
про стягнення 11 079 грн. 76 коп., -
СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність від 03.10.2012 р.)
від відповідача: не з'явився
При секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 11 079 грн. 76 коп. заборгованості, з яких: 6 992 грн. 80 коп. основного боргу, відповідно до договору поставки № 24, укладеного між сторонами 26.01.2010 р.; 4 020 грн. 86 коп. пені; 66 грн. 10 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
31.10.2012 року представником позивача були подані письмові пояснення, відповідно до яких позивач зазначає, що при укладені договору була допущена помилка (описка) в даті договору, яку сторони не помітили, справжньою датою договору слід вважати саме 26 січня 2011 року.
Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції по справі не подав. Ухвала про порушення провадження у справі від 31.07.2012 р. та ухвали суду про відкладення судового розгляду від 14.08.2012 р., від 28.08.2012 р., від 25.09.2012 р., від 04.10.2012 р., від 15.10.2012 р. направлялися відповідачу за його юридичною адресою рекомендованими листами, про що свідчать поштові повідомлення (а.с. 35, 39, 61, 88,101).
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконня останнім вимог частини першої статті 64 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:
26 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 24, згідно якого Постачальник (Позивач) зобов'язувався передати Покупцю (відповідачу) товар (одяг ТМ «CLIFF»), а Покупець зобов'язувався прийняти його та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 1.2. Договору ассортимент, кількість, номенклатура, ціна, вартість товару за Договором визначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 13).
Відповідно до письмових пояснень позивача від 15.10.2012 року, асортимент та кількість товару відповідач самостійно обирав на сайті www.cliff-clothes.com. Після того, як відповідач визначався щодо цих обставин він по телефону здійснював відповідне замовлення позивачу на постачання йому товару. Таке замовлення сторони за договором розцінювали як Заявку покупця на придбання товару відповідної кількості та асортименту. А тому, видаткова накладна, яка оформлювалася позивачем, є письмовою формою вираження домовленості щодо поставки відповідної партії товару згідно усної домовленості з відповідачем ( а.с.84).
Згідно з п. 1.3. Договору товар передавався постачальником на реалізацію, а Покупець набував права власності на нього після повної оплати його вартості (а.с.13).
Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він протягом 2011 року передав Покупцеві товар на підставі видаткових накладних на загальну суму 14 367 грн. 80 коп., зокрема:
- відповідно до видаткової накладної № 2-00000111 від 31.01.2011 р. одяг загальною вартістю 2145 грн. 00 коп. без ПДВ;
- відповідно до видаткової накладної № 2-00000194 від 22.02.2011 року одяг на загальну вартість 1908 грн. 00 коп., без ПДВ.
- відповідно до Видаткової накладної № 2- 00000697 від 11.05.2011 року одяг загальною вартістю 3 930 грн. 00 коп., без ПДВ.
- відповідно до видаткової накладної № 2-00000741 від 17.05.2011 року одяг загальною вартістю 3552 грн. 80 коп., без ПДВ,
- відповідно до видаткової накладної № 2-00001009 від 24.06.2011 р. одяг загальною вартістю 960, 00 грн., без ПДВ.
- відповідно до видаткової накладної № 2-00001470 від 28.09.2011 р. одяг загальною вартістю 1872 грн. 00 коп., без ПДВ.
Однак, як вбачається з матеріалів справи видаткова накладна № 2-00000194 від 22.02.2011 року та видаткова накладна № 2-00001470 від 28.09.2011 р. обома сторонами не підписані, лише позивачем (постачальником), а тому посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на факт поставки на підставі саме зазначених накладних, суд не може прийняти до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після закінчення. При цьому відповідно до ч. 8 даної статті відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Позивачем в позовній заяві підтверджується факт непідписання зазначених накладних відповідачем (а.с. 6).
Однак, позивач вважає, що видаткові накладні, які були безпідставно не підписані Відповідачем - ФОП ОСОБА_2, за аналогією права мають силу юридичного документа, що підтверджує факт постачання Товару за Договором під скасувальну умову визнання цих накладних недійсними судом.
Намагання позивача застосувати в даній ситуації аналогії закону чи аналогію права, є недоцільним та помилковим, оскільки оформлення первинних бухгалтерських документів, зокрема видаткових накладних, регулюються безпосередньо Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи означене, суд не приймає до уваги та не розглядає видаткову накладну № 2-00000194 від 22.02.2011 року та видаткову накладну № 2-00001470 від 28.09.2011 р. , за підписом лише позивача, оскільки вони не мають юридичної сили і не підтверджують факт поставки товару.
Відповідно до письмових пояснень позивача від 31.10.2012 року та відповідно до п.3.4. Договору товар за видатковими накладними № 2-00000111 від 31.01.2011 р. одяг загальною вартістю 2145 грн. 00 коп. без ПДВ; № 2- 00000697 від 11.05.2011 року одяг загальною вартістю 3 930 грн. 00 коп., без ПДВ; № 2-00000741 від 17.05.2011 року одяг загальною вартістю 3552 грн. 80 коп., без ПДВ; № 2-00001009 від 24.06.2011 р. одяг загальною вартістю 960, 00 грн., без ПДВ з боку відповідача був отриманий, уповноваженою особою - ОСОБА_4, який діючи на підставі довіреності підписав видаткові накладні (а.с. 14, 84).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2. Договору № 24 передбачено, що розрахунки між Постачальником та Покупцем за товар здійснюються залежно від його реалізації та умов акційних пропозицій кожні 14 днів з дати постачання товару. ( а.с.14).
З матеріалів справи, зокрема банківських виписок та прибуткових касових ордерів, вбачається, шо відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар, зокрема, 22.02.2011 року на суму 351 грн. 00 коп., 05.04.2011 року на суму 620 грн. 00 коп., 17.05.2011 року - 485 грн. 00 коп., 24.06.2011 року- 900 грн. 00 коп., 29.07.2011 року на суму 288 грн. 00 коп, всього на загальну суму 2 644 грн. 00 коп. (а.с. 22-25)
Окрім цього, відповідно до накладної на повернення № 2-00000292 від 13.05.2011 року на суму 2 124 грн. 00 коп, накладної на повернення № № 2-00000414 від 24.06.2011 року на суму 501 грн. 00 коп, накладної на повернення № № 2-00000566 від 23.09.2011 року на суму 1626 грн. 00 коп, накладної на повернення № № 2-00000073 від 21.02.2012 року на суму 408 грн. 00 коп., відповідачем повернуто нереалізованого товара на загальну суму 4731 грн. 00 коп. (а.с.26-29).
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені накладні на повернення підписані лише особою, яка отримала товар - позивачем ОСОБА_1 Факт повернення товару на суму 4 731 грн. 00 коп. підтвердив також представник позивача в судовому засіданні.
Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача перед позивачем боргу в сумі 3 212 грн. 80 коп., останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України позовні вимоги щодо стягнення 3 212 грн. 80 коп. заборгованості за поставлений товар.
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 3780 грн. 00 коп., суд відмовляє за їх необгрунтованістю.
Відповідно до п. 4.4. договору, у випадку несвоєчасної оплати за товар Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 4020 грн. 86 коп. за період з 07.03.2012 року по 29.06.2012року (а.с.10-12).
Позивачем нарахована пеня без врахування положень закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тобто не враховано, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з постановою правління Національного Банку України "Про регулювання грошово-кредитного ринку" від 21.03.2012 року № 102, з 23 березня 2012 року установлено облікову ставку НБУ в розмірі 7,5 %.
Окрім того, частина 6 статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата за поставлений товар мала настати протягом 14 днів з дати останньої оплати товару (повернення товару), тобто з 21.02.2011 року, строк оплати за товар сплинув 06.03.2011 року. Позивачем вірно зазначений період нарахування пені з 07.03.2012 р. по 29.06.2012 року.
Господарським судом здійснений перерахунок пені, сума якої, згідно з розрахунком суду, складає 152 грн. 13 коп. за період з 07.03.2012 року по 29.06.2012 року (з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ).
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 152 грн. 13 коп. в межах розміру, визначеного Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3868 грн. 73 коп., за межами подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, визначеного Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд відмовляє за їх безпідставністю.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 66 грн. 10 коп.
Враховуючи, що господарським судом сума основного боргу визнана частково в розмірі 3212 грн. 80 коп. позивачем невірно розраховано суму 3% річних.
Господарським судом здійснений перерахунок 3% річних, сума яких, згідно з розрахунком суду, складає 30 грн. 37 коп. за період з 07.03.2012 року по 29.06.2012 року виходячи з суми заборгованості 3212 грн. 80 коп.
Враховуючи наведене, господарський суд вважає правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 30 грн. 37 коп. - 3% річних.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 3 212 грн. 80 коп. основного боргу за поставлений товар, 152 грн. 13 коп. пені, 30 грн. 37 коп. 3% річних.
В частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3780 грн. 00 коп., пені в сумі 3868 грн. 73 коп. та 3% річних в сумі 35 грн. 73 коп. суд відмовляє на підставах зазначених вище.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 493 грн. 22 коп.
Керуючись ст. ст. 526, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 3212 грн. 80 коп. основного боргу, 152 грн. 13 коп. пені, 30 грн. 37 коп. 3% річних, 493 грн. 22 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.11.2012 року
СУДДЯ (підпис) Ю. А. ДЖЕПА