справа № 415/5212/12

№ провадження 2/415/3161/12

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2012 м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просить стягнути заборгованість по аліментам що утворилась за 2011-2012 роки.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 27.10.2007 року вона одружилася з відповідачем, але 28 жовтня 2011 року шлюб між ними був розірваний. Від подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які постійно мешкають разом з позивачкою та перебувають на повному її утриманні. Крім того рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з відповідача стягнуто аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) починаючи з 16.09.2011 року до досягнення малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку, яке набрало законної сили 06.12.2011 року, але рішення відповідач не виконує з 2012 року, в наслідок чого утворилася заборгованість 1578 (одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім) грн. 00коп., які вона просить стягнути з відповідача.

Позивач в судове засідання не з’явилася, але надала до суду заяву в якій просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без її участі.

Відповідач у судове засідання також не з’явився, але надав до суду заяву в якій не заперечував проти позовних вимог, та просив розглянути справу без його участі.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України

В судовому засіданні встановлено, що з 27.10.2007 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, але 28 жовтня 2011 року рішенням № 2-о-66/11 Петриківського районного суду Дніпропетровської області шлюб між ними був розірваний (а.с.6).

Від подружнього життя сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які постійно мешкають разом з позивачкою та перебувають на повному її утриманні.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Судом встановлено, що відповідно до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з відповідача стягнуто аліменти на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) починаючи з 16.09.2011 року до досягнення малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку, яке набрало законної сили 06.12.2011 року (а.с.7).

Вказане рішення суду сторонами в подальшому не оскаржувалось, при цьому, судом встановлено, що відповідач позов про стягнення з нього аліментів визнав повністю.

Встановлено, що на виконання вказаного вище рішення суду, Заводським районним суду м. Дніпродзержинська, 06.12.2011 року був виданий виконавчий лист (а.с. 7).

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження 31.05.2012 року було виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом закінчено у зв’язку з досягненням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку (а.с.8).

Також судом встановлено, що відповідач починаючи з 2012 року, сплатив лише одноразово 1110 грн., інших платежів в рахунок сплати аліментів на користь позивачки не сплатив, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 18.03.2012 року становить 1578 (одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім) грн..00коп..

В судовому засіданні достовірно встановлено, що матеріальним забезпеченням себе та неповнолітніми дітьми займається позивачка..

Згідно ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України, заборгованість за аліментами, присуджені в частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого провадилося їх стягнення.

Згідно ч. 3 ст. 196 СК України, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

Встановлено, що розрахунок заборгованості відповідача по аліментам нараховувалась відповідно до положення ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому вказаний розрахунок заборгованості у розмірі 1578 (одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім) грн. 00коп. є вірним.

Згідно ч. 2 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

При цьому, суд бере до уваги положення ст. 197 СК України, яка регламентує підстави та обставини за якими суд може повністю або частково звільнити боржника від сплати заборгованості по аліментам, проте, відповідачем не були зазначені такі підстави та обставини.

Згідно ч.1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що за розрахунками позивача становить 470грн.30коп., які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якої ухвалено рішення, звільнений від сплати судового збору, від стягується з відповідача на користь держави пропорційно задоволеній та відмовленій частині вимог.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивачки знайшли своє підтвердженні та обґрунтування в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 141, 194, 196, 197 Сімейного Кодексу України, ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 179, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 заборгованість по аліментам на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) починаючи з 16.09.2011 року до досягнення малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьохрічного віку в розмірі 1578 (одна тисяча п’ятсот сімдесят вісім) грн..00коп., яка утворилась станом на 18.03.2012 р. та неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, що становить 470грн.30коп., а всього 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 30коп.

Стягувати з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 109 грн.40 коп. на користь держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.