Справа № 1-36/11

Провадження № 1/2302/7/2012

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року Городищенський районний суд

Черкаської області

          В складі :

головуючого судді                                                                        Савенко О. М.

при секретарях судових засідань                                          ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3

з участю:

прокурора                                                             Зубенко С.А.

адвоката ОСОБА_4

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Городище Черкаської області розгляд кримінальної справи про обвинувачення:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, працюючого майстром лісу в Черкаському лісовому господарстві Закревське лісництво, раніше не судимого, -

в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_5, 02 серпня 2009 року близько 11 години 00 хвилин, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п. 12.4 ОСОБА_6 дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю 69 км./год., по вул. Шевченка с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, зі сторони м. Городище в напрямку с. Старосілля, де дозволена швидкість не більше 60 км./год., в порушення п.п. 2.3 «б» та 12.3 ОСОБА_6 дорожнього руху України під час руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, у вигляді пішохода який вибігав на його смугу руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу, аж до повної його зупинки та в результаті чого, перебуваючи на перехресті з вул. Челюскіна, вчинив наїзд на неповнолітнього пішохода ОСОБА_7, який перебігав проїздну частину вулиці, зліва - направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння з переходом на основу черепу, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки, крововиливів в речовину головного мозку, забійних ран лобної ділянки голови, крововиливу верхньої повіки лівого ока, середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я, у вигляді крововиливів в зв'язки та тканину легень біля коренів, легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, у вигляді саден кінцівок, підборіддя та нижньої губи, крововиливів лівої гомілки, від яких 03.08.2009р. помер в медичному закладі.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5, як під час досудового слідства так і при розгляді справи в суді вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав повністю та пояснив наступне. У 2002 році, отримавши посвідчення водія, відкрив категорії «А» та «В» і має непереривний водійський стаж, який фактично розпочався з 2003 року. По дорученню має право керувати автомобілем «ВАЗ - 2101», державний номерний знак НОМЕР_2, синього кольору. Має страховий поліс відповідальності третіх осіб у страховій компанії «Провідна». 02 серпня 2009 року близько 11 години 00 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ - 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 рухався по правій смузі руху, відносно його напрямку, зі сторони м.Городище по автодорозі сполученням м. Городище - с. Мліїв Городищенського району Черкаської області. В цей день алкогольних напоїв, психотропних речовин, наркотичних та лікарських засобів не вживав, почував себе добре. У салоні автомобіля знаходилась пасажир ОСОБА_8, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, тому, що біля водія. Дорога має крутий поворот вліво, після чого йде прямий відрізок дороги. Коли проїжджав крутий поворот на зустріч йому, по зустрічній смузі руху, рухався трактор «Т-150», а за ним рухався мотоцикл типу «МТ» з коляскою, на якому був тільки водій і два КАМАЗи. Виїзджаючи з повороту, його автомобіль з ними розминувся і при цьому вони закривали йому видимість лівого узбіччя. Швидкість зустрічного транспорту складала близько 40 км./год.. Розминувшись з транспортними засобами, виявив дитину яка перебігала проїздну частину дороги, зліва - направо, відносно напрямку його руху, не по пішохідному переходу, дивлячись в інший бік від його автомобіля. Коли він виявив дитину із-за зустрічного транспорту, вона знаходилась близько по середині зустрічної смуги руху, і бігла. Побачивши її застосував екстрене гальмування та повернув кермо праворуч, з метою уникнути наїзду на пішохода. Коли автомобіль своєю передньою частиною випередив дитину, що перебігала дорогу, з метою уникнути наїзду, віджав педаль гальмівної системи, після чого почув звук удару, зі сторони задньої лівої дверки автомобіля. Почувши звук, знову застосував екстрене гальмування та зупинився. Коли вийшов з машини побачив, що на лівому узбіччі, знаходяться ще двоє дітей та доросла жінка, не встигнувши підійти до дитини, побачив, як ОСОБА_9 взяла на руки дитину і понесла в бік вулиці Челюскіна с.Мліїв. На момент ДТП автомобіль перебував у справному стані, не завантажений, був присутній один пасажир, швидкість складала близько 60 км./год..

Первинний контакт відбувся задньою лівою частиною автомобіля з передньою частиною тіла потерпілого. Погодні умови були наступні: світла пора доби, сонячно, без опадів, дорожнє покриття в сухому стані. Під час ДТП тілесних ушкоджень не отримав, в медичних закладах не лікувався. Вважає, що висновок експертів є не правильним щодо первинного контакту потерпілого з автомобілем, тому що первинний контакт відбувся з задньою лівою частиною автомобіля. Не згідний з подряпинами на передньому лівому крилі його автомобіля, оскільки на огляді місця події їх не було. Також не згідний з висновком експерта автотехніка в частині того, що швидкість його автомобіля складала 69 км./год., оскільки вона складала 60 км./год.. Відстань в момент виникнення небезпеки була не правильно взята експертами до розрахунку та становить 25-32 м.. Допомоги сім»ї потерпілого у витратах на лікування, на поховання не надавав, остільки вважає, що такі дії вказували б на наявність вини у його діях. З батьками неповнолітнього хлопчика не зустрічався, та не обговорював варіантів можливого примирення, остільки мав тривалий час погіршений психоемоційний стан здоров»я. Вважає, що пред»явлене йому обвинувачення є недоведеним, і слід його виправдати.

Адвокат підсудного ОСОБА_4 позицію захисту про невинуватість підзахисного в скоєнні ним злочину мотивував не визнанням своєї вини останнім та результатами досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи, які здобуті як на стадії досудового слідства, так і в процесі розгляду справи в суді і просив суд постановити виправдувальний вирок у справі.

З врахуванням того, що підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину не визнав зовсім, суд вважає, що його вина у вчиненні злочину за ч.2 ст.286 КК України, доведена повністю і підтверджується наступними доказами у справі, що є обов»язковим елементом справедливого судового розгляду згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:

- показаннями потерпілого ОСОБА_10, про те, що проживаючи за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з дружиною - ОСОБА_9 та сином – ОСОБА_11, раніше з ними проживав і ще один його син - ОСОБА_7, якому було майже 7 років на момент смерті. 02 серпня 2009 року близько 11 години 00 хвилин перебував вдома на кухні, та готував їсти дітям. Дружина в той момент пішла за сином, який пас корову, на іншій стороні вулиці Шевченка в с. Мліїв. Через 5 хвилин почув звук гальм та крик дружини, які лунали з вулиці. Вибігши на подвір'я, побачив, як до двору підбігає дружина ОСОБА_9, а на руках в неї ОСОБА_7, який був без свідомості, з розбитою головою. ОСОБА_9 кричала щоб він викликав швидку медичну допомогу. На запитання що сталось дружина розповіла, що сина збила машина. Він терміново викликав ДАІ та швидку медичну допомогу. Сина ОСОБА_7 доставили до Городищенської районної лікарні, де перебуваючи в реанімаційному відділенні, помер на наступний ранок. Самої дорожньо - транспортної пригоди він не бачив. Підсудний жодного разу не звернувся до них з дружиною із вибаченнями, не надав ніякої допомоги у витратах, які були непередбачувані як і для лікування так і на поховання неповнолітнього сина;

- свідченнями свідка ОСОБА_8, про те, що 02 серпня 2009 року близько 11 години 00 хвилин вона знаходилась в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні, в автомобілі НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5. Вони рухались по автодорозі сполученням м. Городище - с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, зі сторони м. Городише в напрямку с. Старосілля, по території с. Мліїв по правій смузі руху, відносно їх напрямку, зі швидкістю близько 60 км./год., остільки вона випадково подивилася на спідометр автомобіля і запам»ятала цю обставину. Дорога, якою вони рухалися має заокруглення, після чого йде прямий відрізок дороги. Коли вони проїзджали заокруглення, то на зустріч їм, по зустрічній смузі руху, рухався трактор, а за ним рухався мотоцикл з коляскою на якому був тільки водій та два КАМАЗи. Коли вони виїзджали із заокруглення, вони з ними розминулись, під час чого їм була закрита обзорність лівого узбіччя. Швидкість зустрічного транспорту, точно сказати не може як і зазначити номерних знаків чи інших їх особливостей. Розминувшись з транспортними засобами, вони бачили із підсуднім як на узбіччі дороги стояла жінка з дітьми, а потім побачила дитину, яка перебігала проїздну частину дороги зліва - направо, відносно напрямку їх руху, не по пішохідному переходу, дивлячись в інший бік, від автомобіля. Дитина знаходилась на лівому узбіччі, відносно їх руху, і бігла. Побачивши її ОСОБА_5 наче застосував екстрене гальмування та повернув кермо праворуч, з метою уникнути наїзду на пішохода, але точно цих обставин не пам»ятає. Коли автомобіль, своєю передньою частиною випередив, дитину, що перебігала дорогу, з метою уникнути наїзду, ОСОБА_5 наче віджав педаль гальмівної системи, після чого вона почула звук удару зі сторони задньої лівого крила автомобіля. Почувши звук удару ОСОБА_5 наче знову застосував екстрене гальмування і вони зупинились. Коли вийшли з автомобіля, то вона побачила, що на лівому узбіччі знаходяться ще двоє дітей та доросла жінка. Вони не встигли підійти до дитини, як ОСОБА_9 взяла її на руки і понесла її в бік вулиці. На момент ДТП автомобіль перебував у справному стані, не завантажений, в якості пасажира була вона. Первинний контакт відбувся задньою лівою частиною автомобіля з передньою частиною тіла потерпілого. Була світла пора доби, сонячно, без опадів, дорожнє покриття в сухому стані. Під час ДТП тілесних ушкоджень не отримала, в медичних закладах не лікувалася;

- свідченнями свідка ОСОБА_9, про те, що 02 серпня 2009 року близько11години 00 хвилин вона була вдома разом з чоловіком. Їх син ОСОБА_7, та діти знайомих, сестрички ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пасли корову. В цей час син ОСОБА_7 прибіг додому та сказав, що вони хочуть їсти, на що вона відповіла, що вони разом з ОСОБА_14 Анатолієвною, мамою дівчаток, зараз прийдуть їх підмінити, а вони підуть їсти. Після цього ОСОБА_7 побіг назад. Через пару хвилин вона та ОСОБА_14 пішли замінити дітей. Перейшовши на іншу сторону вул. Шевченка в с. Мліїв, та піднявшись на невелику гору, де знаходилась корова, сказали дітям щоб йшли їсти. ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зійшли з гори та стали перед проїздною частиною вул. Шевченка, обличчям до вул. Челюскіна на узбіччі та пропускали два трактори, які рухались зі сторони с. Старосілля в напрямку м.Городище. Коли трактори від'їхали близько 80-100 метрів від них, Хан дюк Л.В. в цей момент повернулась до них обличчям, на гору, а ОСОБА_7 та Хан дюк В.В., стояли перед проїзною частиною дороги, тримаючись за руки. Після чого ОСОБА_7 вирвав свою руху з руки Хан дюк В.В., та почав перебігати вул. Шевченка на іншу сторону. Коли він добіг до роздільної смуги, яка йде по центру вулиці, і зробив ще близько двох кроків, може більше, за смугу, він зупинився і дивився вправу сторону на автомобіль вітчизняного виробництва «ВАЗ-2101», номерного знаку не запам'ятала, який рухався по вул. Шевченка зі сторони м.Городище в напрямку с. Старосілля з великою швидкістю. Автомобіль почав гальмувати, потім знову поїхав, скоїв наїзд, а саме своєю передньою частиною вдарив у правий бік ОСОБА_7, в результаті чого він перелетів через кришу автомобіля, вдарився об задню частину даху, після чого впав на дорогу. Після цього автомобіль почав знову гальмувати. 3 моменту, коли ОСОБА_7 зупинився на проїздній частині вул.Шевченка та до моменту коли його збила машина, він простояв близько двох секунд. Після цього вона підбігла до сина, взяла його на руки та віднесла додому, звідки відвезли до лікарні. На момент

ДТП була світла пора доби, сонячно, без опадів, дорожнє покриття в сухому стані. На момент ДТП ОСОБА_7 був одягнутий в кофті з рукавами червоно жовтого кольору, шорти темного кольору, та резинові шльопанці. Стверджує, що швидкість автомобіля підсудного не могла бути 60 км., остільки сама є водієм і бачила яким чином на швидкості рухався автомобіль і можливості зупинити його раптово шляхом екстреного гальмування не було. Розбіжність у поясненнях даних на місці події та досудовому слідстві, пояснює перебуванням у сильному душевному хвилюванні;

- свідченнями неповнолітнього свідка ОСОБА_15, яка була допитана в присутності законного представника батька ОСОБА_13 про те, що вона проживає в м.Черкаси разом з батьком ОСОБА_13, матір'ю ОСОБА_14 та сестрою ОСОБА_12. 02 серпня 2009 року їх сім»я перебувала в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, у бабусі. Близько 10 години 00 хвилин вона з ОСОБА_7, пішла пасти корову, та пасли її поблизу перехрестя вул. Шевченка та вул. Челюскіна в с. Мліїв, на горі. Близько 11 години 30 хвилин до них прийшли мама ОСОБА_14 з сестрою ОСОБА_12 та мати ОСОБА_7 - ОСОБА_9, які їх хотіли замінити, щоб вони пішли поїли, а самі пасли б корову. Вони з ОСОБА_7 та її сестра ОСОБА_12, зійшли з гори та стали на узбіччі перед проїзджою частиною вул. Шевченка, обличчям до вул. Челюскіна, та пропускали два трактори, які рухались зі сторони с. Старосілля в напрямку м. Городище. Мотоцикла, який би рухався та КАМАЗів не було. Коли трактори від'їхали близько 80-100 метрів від них, ОСОБА_12 в цей момент повернулась в сторону матері, до гори, ОСОБА_7 в неї запитав, чи можна щоб він перебіг дорогу, в цей момент вона тримала його за руку. Вона відповіла, що не можна і що вони разом перейдуть дорогу. Однак ОСОБА_7 її не послухав вирвав свою руку з її руки та почав перебігати вул.Шевченка на іншу сторону. Коли ОСОБА_7 перебігав дорогу, то автомобіля не було і появився автомобіль наче з –під землі, уже тоді коли хлопчик добіг до суцільної смуги на дорозі, яка йде по центру дороги, і зробив ще два кроки за смугу. ОСОБА_7 зупинився і дивився вправу сторону на автомобіль вітчизняного виробництва «Жигуль», зеленого кольору, який ніби невідомо звідки з»явився та рухався по вул.Шевченка зі сторони м. Городище в напрямку с.Старосілля, з великою швидкістю, із-за повороту на дорозі. Номерного знаку автомобіля не запам'ятала. Автомобіль ударив ОСОБА_7 передньою лівою фарою, збив його, а саме своєю передньою частиною вдарив у правий бік ОСОБА_7, в результаті чого він перелетів через кришу автомобіля, вдарився об задню частину даху та впав на спину зверху на дорогу. Після чого автомобіль почав знову гальмувати. Потім вона закричала та разом з сестрою побігла до матері. 3 моменту, коли ОСОБА_7 зупинився на проїздній частині вул. Шевченка, та до моменту коли його збила машина, він простояв близько двох секунд. На момент ДТП ОСОБА_7 був одягнутий в кофту з рукавами червоно-жовтого кольору, шорти темного кольору, та шльопанці. Погодні умови були наступні: світла пора доби, сонячно, без опадів, дорожнє покриття в сухому стані. Підсудній коли вийшов з автомобіля взявся руками за голову і мовчав;

- свідченнями свідка ОСОБА_14, про те, що вона проживає в м.Черкаси разом з чоловіком - ОСОБА_13 та двома доньками - Лєрою та Вікторією. 02 серпня 2009 року вона разом з дітьми знаходилась в с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, у своєї свекрухи. Близько 10 години 20 хвилин з донькою, ОСОБА_12 прийшла до ОСОБА_9, за місцем її проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, поблизу з перехрестям вул. Шевченка. Будинок знаходиться по вул. Челюскіна. Діти пасли корову. В цей час ОСОБА_7 прибіг додому та сказав, що вони хочуть їсти, на що ОСОБА_9 йому сказала, що вони зараз прийдуть, а вони підуть їсти, після чого останній побіг назад. Через пару хвилин вони пішли замінити дітей. Перейшовши на іншу сторону вул. Шевченка в с. Мліїв, та піднявшись на невелику гору, де знаходилась корова, сказали дітям щоб вони йшли їсти. Діти пішли до проїзджої частини дороги. В цей час вона знаходилась до дороги спиною та, що саме відбувалось вказати не може. Вона почула крик доньки ОСОБА_13 після чого крик ОСОБА_9. Коли повернулась обличчям до дороги, то побачила як ОСОБА_7 падає на асфальт, а по вул. Шевченка, зі сторони м. Городища в напрямку с. Старосілля, гальмує, тобто залишає сліди від коліс чорного кольору на проїзній частині дороги, автомобіль ВАЗ-2101, зеленого кольору, номерного знаку не пам'ятає. Після цього автомобіль зупинився. ОСОБА_9 підбігла до ОСОБА_7, взяла його на руки та віднесла додому, після чого його відвезли до лікарні. На момент ДТП погодні умови були наступні: світла пора доби, сонячно, без опадів, дорожнє покриття в сухому стані. Самої дорожньо-транспортної пригоди, а саме як стався наїзд та звідки виїхав транспортний засіб вказати не може, оскільки стояла до дороги спиною, а коли повернулась то бачила як ОСОБА_7 падає на асфальт;

- свідченнями свідка ОСОБА_16, про те, що він працює слідчим СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області та проводив розслідування кримінальної справи, яка перебуває в провадженні суду. Слідчі дії проводилися ним відповідно до норм КПК України. Як слідчий, приймав рішення. По справі було призначено судово-медичну, комплексну судово-медичну та транспортно-трасологічну експертизи. На виконання експертиз були поставлені питання, які дублювали одне одного. Для дослідження надавалися всі матеріали кримінальної справи. Речовим доказом по справі було визнано автомобіль. Під час відтворення обстановки та обставин події встановлено, що швидкість автомобіля, яким керував ОСОБА_5 була вищою ніж та, яка необхідна була при його русі в межах населеного пункту. ОСОБА_5 пояснив, що на місці події були трактори, та під час огляду було встановлено, що він з ними розминувся, проте під час проведення очної ставки, свідки вказали, що тракторів не було як і КАМАЗів та мотоцикла. Під час відтворення обстановки та обставин події за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_13, було встановлено, що найближче до місця події була саме вона. ОСОБА_13 показувала все, як було та з якою швидкістю рухався ОСОБА_7, під час ДТП. З метою перевірки було встановлено місце наїзду та контакту ОСОБА_7 з автомобілем. ОСОБА_5 вину свою не визнавав, був не послідовний у поясненнях. Перевірялися різні версії щодо обставин за яких відбувся наїзд на ОСОБА_7, з врахуванням всіх можливих версій свідка ОСОБА_8 та підсудного ОСОБА_17 і потерпілих та свідків, але об»єктивно обґрунтована версія щодо перевищення швидкості руху автомобіля у населеному пункті, порушення ОСОБА_6 дорожнього руху підсуднім та як наслідок смерть. Слідчі дії проводилися з уважністю, з врахуванням того, що свідку ОСОБА_13 11 років. Видимість встановили по показах свідка ОСОБА_8. Також було встановлено, що видимість була більшою і покази підсудного були не спроможними, щось спростувати. На відтворенні всі свідки вказали, що на місці ДТП інших транспортних засобів не було. При призначенні комплексної експертизи, врахував те, що що потерпілого ОСОБА_7 підкинуло з низу на верх та перекинуло через транспортний засіб. Це було закручування, то як, висновок, удар був. В чому і виникла потреба, щоб експертизу провели удвох і експерт технік та судмедексперт. Призначав по справі комісійну експертизу, але версія обвинуваченого не мала підтвердження;

- свідченнями свідка ОСОБА_18, що він працює слідчим СВ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області та виїздив 2 серпня 2009 року на місце ДТП разом з оперативною групою. Йому було відомо, що дитина переходила дорогу і її збив автомобіль. На місці було складено схему ДТП та протокол в якому викладені всі обставини, які були на місці події. Першою була складена схема, яка йде додатком до протоколу. Всі матеріали складалися в присутності понятих. Були проведені заміри. При огляді бачив ушкодження на автомобілі, які візуально не було видно. Детальніший огляд робив інший слідчий. На схемі під №4 зазначено ймовірне місце зіткнення автомобіля та потерпілого. Його зазначив врахувавши все, в тому числі і плями рідини по гальмівному шляху. Підсудний нічого не заперечував, запитань у нього не було, він був допитаний;

- поясненнями допитаного в якості експерта ОСОБА_19, експерта Черкаського обласного бюро медичних експертиз з кваліфікацією судово-медичного експерта, який має 3 клас,9 ранг, стаж роботи за фахом 15 років, який проводив на підставі постанови про призначення комплексної судово-медичної та транспортно трасологічної експертизи, винесеної 22.12.2009 року ВР ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області ОСОБА_16 комплексну судово-медичну та транспортно-трасологічну експертизу, про те, що 27.01.2010 року разом з експертом ОСОБА_20 оглянув на території Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області автомобіль. Також було надано статиста для того, щоб промоделювати за яких обставин потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження. По параметрах статист відповідав параметрам потерпілого. Під час огляду проводив фіксування, робив фотознімки та вів чорнові записи. Освітлення було добре, тому можливість зробити огляд досконало була. Експерте обстеження трупа проводилося. Йому було надано акт та попереджено про кримінальну відповідальність. Під час огляду, що був контакт потерпілого ОСОБА_7 з транспортним засобом, сумнівів не виникало. Провівши моделювання, вивчивши контактування при дослідженні трупа, встановив, що, щоб отримати такі ушкодження потерпілий ОСОБА_10 повинен був контактувати лише лівою передньою частиною автомобіля, оскільки При цьому виді наїзду не має значення яким було положення дитини. Які б не бралися приклади, методи, такі тілесні ушкодження все одно будуть з контактом з передньою частиною автомобіля. Саме при такому контакті утворюються специфічні тілесні ушкодження. Був пошкоджений бампер та інші критерії по висоті розташування контактуючої частини автомобіля. Самі частини автомобіля отримали ушкодження. Те, що дитина впала сама, виключено, тому що в матеріалах справи є дані, що рухався автомобіль, а особа здійснювала перехід проїжджої частини. Під час моделювання було встановлено, що за рахунок кінетичної енергії буде запрокинення тіла. Також встановлено контакт потерпілого ОСОБА_10 з передньою лівою частиною автомобіля. Те, що дзеркало заднього виду залишилось не порушеним, то воно має властивість згинатися і ставати на місце. Конструктивна особливість його така, що воно могло повернутися в першочергове положення. Контакт потерпілого ОСОБА_10 нагадував зіткнення з нерухомим предметом, але в даному випадку його повинно було перекинути через об»єкт. Ушкодження на тілі виникли під дією твердого предмета, проте всі частини автомобіля володіють твердою властивістю. Потерпілий ОСОБА_10 був в стані руху і якби він стояв, то вони б не перетнулися. Всі ушкодження отримані під час зіткнення з транспортним засобом;

- поясненнями допитаного в якості експерта ОСОБА_20, експерта НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області з кваліфікацією судового експерта з правом проведення експертиз по обставинам та механізму ДТП, технічного стану транспортних засобів, стаж роботи за фахом 11років, який проводив на підставі постанови про призначення комплексної судово-медичної та транспортно трасологічної експертизи, винесеної 22.12.2009 року ВР ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області ОСОБА_16 комплексну судово-медичну та транспортно-трасологічну експертизу, про те, що для проведення експертизи йому було достатньо даних в постанові слідчого та в матеріалах справи. В роботі використовував методику, Інструкцію «Про порядок призначення експертиз» Мін»юсту України 144/5 2004 року та ч.1, ч.2 збірника «Транспортно-трасологічні дослідження». Для технічного розрахунку застосував мінімальний розрахунок швидкості – 69 км/год для визначення часу руху пішохода до моменту зіткнення. За основу брав вихідні дані у постанові про призначення експертизи та працював із матеріалами кримінальної справи, схемою дорожньої пригоди. При огляді автомобіля нотував записи, робив фотознімки, оглядав, чи є зовнішні ушкодження;

- свідченнями свідка ОСОБА_21, що він по справі є понятий, як і його батько – ОСОБА_22, який помер в кінці серпня 2011 року. 2 серпня 2009 року в с.Мліїв по вул..Шевченка Городищенського району почув відчайдушний крик, на який миттю прибіг і побачив, що на проїжджій частині дороги стоїть машина, а дитину готуються везти до лікарні. Підсудний був при цьому присутній, він стояв біля машини. Як вибігав, то бачив, як рухався трактор, уже після ДТП. Чи підходив підсудний до батьків ОСОБА_7, не пам»ятає. Якою частиною тіла дитина вдарилася об автомобіль не звернув уваги, але звернув увагу, що ззаду, на лівому крилі, біля багажника була маленька вм’ятина, а на задніх лівих дверцятах сліди, схожі на кров. На передній частині автомобіля серйозних помітних пошкоджень не було. Під час слідчих дій проводилися обов»язкові обміри, складалися протокол і схема, які він підписував. Чи достовірні були свідчення відтворення подій ДТП свідком ОСОБА_8В,. щодо руху побічних транспортних засобів, не пам»ятає, але пам»ятає, що підсудний акцентував увагу при відтворенні обставин події відносно інтервалу руху тракторів в напрямку з с. Мліїв до м. Городище та на те, що бачив людей, які стояли на узбіччі, в тому числі малих дітей, які рухалися по проїжджій частини дороги та як гальмував. Чув пояснення підсудного, що відчув, як дитина вдарилася в заднє ліве крило. Рух автомобіля КАМАЗ та мотоцикла не бачив. Автомобіль підсудного рухався зі швидкістю 70 км/год. Це він чув, як пояснював сам підсудний. Також підсудний не заперечував свою причетність до ДТП;

- свідченнями свідка ОСОБА_23, про те, що він працює інспектором ВДАІ Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області та складав протокол від 02.08.2009 року огляду транспортного засобу «ВАЗ 2101» дн 73803 МА, що належить ОСОБА_24 та яким керував та скоїв 02.08.2009 року ДТП в с.Мліїв по вул.Шевченка Городищенського району ОСОБА_5. Ним було виявлено, що на задньому лівому крилі у верхній передній частині маються на лакофарбовому покритті пошкодження у вигляді нашарування темного кольору та проведено оглядово зовнішній стан транспортного засобу, не вдаючись в технічні деталі, оскільки він не є спеціалістом. Транспортний засіб був доставлений з місця події на територію тимчасового тримання Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області. Саме переміщення транспортного засобу він не бачив, але йому відомо, що черговий відділення Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області зробив зовнішній огляд транспортного засобу. Огляд транспортного засобу складався з метою відтворення в протоколі факту механічних пошкоджень, які мали місце при контакті транспортного засобу із потерпілим ОСОБА_10А;

- постановою про порушення кримінальної справи від 19.08.2009 року по факту порушення правил безпеки

дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, за ознаками

складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.1том 1);

-          протоколом огляду місця події від 02.08.2009 року (а.с.7-8 том1);

-          схемою пригоди перехрестя вул.Шевченка та вул.Челюскіна в с.Мліїв Городищенського району (а.с.9 том 1);

-          фототаблицею до протоколу огляду місця події від 02.08.2009 року (а.с.10-11 том 1);

-          протоколом огляду транспортного засобу від 02.08.2009 року (а.с.12 том1);

-          повідомленням про нещасний випадок невиробничого характеру №119 від 02.08.2009 року (а.с.13 том1);

-          протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп»ягніння №226 від 02.06.2009 року відповідно до змісту якого ОСОБА_5 перебував у тверезому стані (а.с.15 том1);

-          протоколом огляду місця події від 03.08.2009 року (а.с.23-24 том 1);

-          фототаблицею протоколу огляду місця події від 03.08.2009 року (а.с.25 том1);

-          актом судово-медичного дослідження (обстеження) №123 від 03.08.2009 року про те, що смерть ОСОБА_7 настала від набряку головного мозку, який розвинувся внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток черепу, крововиливів під оболонки головного мозку, крововиливів в речовину головного мозку, про що свідчать дані судово-медичного дослідження трупу, результати лабораторних методів дослідження, записи в медичній карті №3558/1232 стаціонарного хворого Городищенського РТМО на ім.»я ОСОБА_7, де згідно записів смерть останнього настала 03.08.2009 року о 04 год 20 хв.. На трупі ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння з переходом на основу черепу, крововиливів та тверду та м»які мозкові оболонки крововиливів в речовину головного мозку, крововиливів в зв»язки та тканину легень біля коренів, забійних ран лобної ділянки голови, саден кінцівок, підборіддя та нижньої губи, крововиливів верхньої повіки лівого ока, лівої гомілки, які утворилися від дії тупих твердих предметів чи при ударі об такі і мають прижиттєве походження. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння з переходом на основу черепу, крововиливів під тверду та м»які мозкові оболонки, крововиливів в речовину головного мозку, забійних ран лобної ділянки голови, крововиливу верхньої повіки лівого ока відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в зв»язки та тканину легень біля коренів, як правило, спричиняють тривалий розлад здоров»я і по цьому критерію відносно живих осіб мають ознаки ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді саден кінцівок, підборіддя та нижньої губи, крововиливів лівої гомілки мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень по критерію короткочасності розладу здоров»я (а.с.27-29 том1);

-          план-схемою ДТП складеною власноручно до протоколу допиту від 03.09.2009 року (а.с.38 том1);

-          свідоцтвом про смерть ОСОБА_10А.(а.с.47 том1);

-          свідоцтвом про народження ОСОБА_10А.(а.с.48 том1);

-          довідкою про причину смерті ОСОБА_10А.(а.с.49 том1);

-          висновком експерта №123/9 від 09.09.2009 року про те, що на трупі ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння з переходом на основу черепу, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки, крововиливів в речовину головного мозку, крововиливів в зв'язки та тканину легень біля коренів, забій лобної ділянки голови, саден кінцівок, підборіддя та нижньої губи, крововиливів верхньої повіки лівого ока, лівої гомілки, які утворилися від дії тупих твердих предметів чи при ударі об такі, могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних в постанові. Тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми перелому кісток склепіння з переходом на основу черепу, крововиливів під тверду м'які мозкові оболонки, крововиливів в речовину головного мозку, забійних ран лобної ділянки голови, крововиливу верхньої повіки лівого ока відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в зв»язки та тканину легень біля коренів, як правило спричиняють тривалий розлад здоров»я і по цьому критерію відносно живих осіб мають ознаки ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості. Тілесні ушкодження у вигляді саден кінцівок, підборіддя та нижньої губи крововиливів лівої гомілки мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень по критерію короткочасності розладу здоров'я. Смерть ОСОБА_7 настала від набряку головного мозку, який розвинувся внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток черепу, крововиливів під оболонки головного мозку, крововиливів в речовину головного мозку, про що .зичать дані судово-медичного дослідження трупу, результати лабораторних методів дослідження, та згідно записів в медичній карті № 1232 стаціонарного хворого Городищенського РТМО на ім'я ОСОБА_7 смерть останнього настала 03.08.09 року о 4 год 20 хв.. Між тілесними ушкодженнями у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння з переходом на основу черепу, крововиливів під тверду та м'які мозкові оболонки, крововиливів в речовину головного мозку, забійних ран лобної ділянки голови, крововиливу верхньої повіки лівого ока та настанням смерті мається прямий причинний зв'язок. (а.с.57-58 том1);

- протоколом огляду предметів від 09.09.2009 року з таблицею зображень до протоколу огляду предметів від

09.09.2009 року (а.с.72,73-78 том1);

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_5 від 09.09.2009 року (а.с.80-81 том1);

-          план-схемою до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_5 від 09.09.2009 року (а.с.82 том1);

-          таблицею зображень до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю підозрюваного ОСОБА_5 від 09.09.2009 року (а.с.83 том1);

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_8 від 09.09.2009 року (а.с.84 том 1);

-          план-схемою до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_8 від 09.09.2009 року (а.с.85 том1);

-          таблицею зображень до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_8 від 09.09.2009 року (а.с.86-87 том1);

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю неповнолітнього свідка ОСОБА_13 в присутності батька ОСОБА_13 та педагога ОСОБА_25 від 09.09.2009 року (а.с.88 том1);

-          план-схемою до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю неповнолітнього свідка ОСОБА_13 в присутності батька ОСОБА_13 та педагога ОСОБА_25 від 09.09.2009 року (а.с.89 том1);

-          таблицею зображень до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю неповнолітнього свідка ОСОБА_13 в присутності батька ОСОБА_13 та педагога ОСОБА_25 від 09.09.2009 року (а.с.90-91 том 1);

-          протоколом відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_9 від 09.09.2009 року (а.с.92 том1);

-          план-схемою до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_9 від 09.09.2009 року (а.с.93 том1);

-          таблицею зображень до протоколу відтворення обстановки і обставин події з участю свідка ОСОБА_9 від 09.09.2009 року (а.с.94 том1);

-          протоколом очної ставки між підозрюваним ОСОБА_5 та ОСОБА_13 від 12.11.2009 року (а.с.109-112 том1);

-          протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 від 12.11.2009 року (а.с.113-115 том.1);

-          протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_13 від 12.11.2009 року (а.с.116-118 том1);

-          протоколом очної ставки між підозрюваним ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_9 від 12.11.2009 року (а.с.119-121 том1);

- висновком судово-цитологічної експертизи, виконаної експертом – цитологом ОСОБА_26, стаж роботи за фахом 11 років, має 4 кваліфікаційний клас, №7 від 22.12.2009 року про те, що при судово-медичній експертизі шматку речовини чорного кольору з прошарком прозорої плівки виявлено кров, видову приналежність якої встановити не можливо із-за підпорогового вмісту білка в ній. Епітеліальні клітини людини не виявлено(а.с.151-152 том1);

-          постановою про невизнання предмету речовим доказом від 12.01.2010 року (а.с.154 том1);

-          даними висновків експертів від 08.02.2010 року за №4/15-05-к з таблицею зображень про те, що оглядом автомобіля НОМЕР_3 встановлено, що ліва частина бамперу має незначну деформацію, нижня частина якого зміщена з верху до низу. На передньому лівому крилі автомобіля маються незначні пошкодження лакофарбового покриття у вигляді подряпин. На кромці верхнього перегину облицювання задніх лівих дверей автомобіля мається нашарування речовини світлого кольору, аналогічне нашарування мається на кромці верхнього перегину заднього лівого крила. Інших пошкоджень автомобіля, при візуальному огляді не виявлено. При огляді автомобіля НОМЕР_3 встановлено, що конструктивна особливість встановлених на автомобіль бокових дзеркал немає надійного (нерухомого) з»єднання між корпусом та кронштейном. При дії на корпус дзеркала він вільно відхиляється як в крайні переднє та заднє неконструктивні положення так і вільно вертається в своє конструктивне положення. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 виявлено наступні тілесні ушкодження6 черепно-мозкова травма у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під тверду та м»які мозкові оболонки, крововиливів в речовину головного мозку крововиливів в м»які покрови черепа, забитої рани лобної ділянки голови зліва, саден підборіддя та нижньої губи, крововиливів верхньої повіки лівого ока; крововиливи зв»язки та тканину легень біля коренів; садно правого плеча по задній поверхні; садно правого плечового суглобу по задній поверхні; садно по задній поверхні правого передпліччя; два садна по зовнішній поверхні правого колінного суглобу; два садна по передній поверхні лівого колінного суглобу; синці лівої гомілки. Враховуючи характер та властивості тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_7 (розташування саден та синців, властивості рани на лобі), дані отримані під час експертного огляду автомобіля та натурного моделювання при проведенні експертизи (висота кришки капоту, висота кришки багажнику, цілість декоративної накладки капоту та переднього вітрового скла, властивості лівого дзеркала заднього виду), а також відомі обставини справи (напрямок руху автомобіля, його зміна), експерти вважають, що пішохід ОСОБА_7 в момент первинного контакту з автомобілем перебував у стані руху, у вертикальному або наближеному до нього положенні, та був обернений передньою поверхнею тіла до передньої лівої бокової поверхні автомобіля (а.с.159-172 том1);

-          даними висновку експерта від 16.02.2010 року за №4/35 про те, що швидкість руху автомобіля НОМЕР_4 на момент початку гальмування складала близько 69 км/год та перевищувала максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті 60 км/год. В дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП; водій автомобі «ВАЗ-2101» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_5, повинен був діяти у відповідності вимог пп. 12.3.; 12.4. ОСОБА_6 дорожнього руху України. Із технічної точки зору, покази ОСОБА_8 в частині розташування автомобіля НОМЕР_5 відносно місця наїзду, є технічно не ґрунтованими, і не можуть використовуватися при подальших дослідженнях.У момент виникнення небезпеки для руху, який вказаний у постанові слідчого, водій автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_5 мав технічу можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, в умовах місця пригоди, при русі з максимально дозволеною швидкістю руху автомобіля НОМЕР_5 населеному пункті — 60 км/год. Враховуючи дослідження проведені по обставинам ДТП, що зазначені в постанові слідчого, в дорожній обстановці, яка склалася на момент ДТП в причинному зв'язку з наступом даної ДТП, з технічної точки зору, знаходилося перевищення максимально дозволеної швидкості руху в населеному пункті 60 км/год, автомобілем НОМЕР_5, тобто невідповідність дій водія ОСОБА_5 вимогам п. 12.4. ОСОБА_6 дорожнього руху України (а.с.194-197 том1);

- даними огляду речового доказу ВАЗ-2101 державний номерний знак НОМЕР_2, який зберігається на

майданчику тимчасового тримання транспортних засобів при Городищенському РВ УМВС України в

Черкаській області, який був оглянутий судом за місцезнаходженням 18.07.2012 року та результати якого

містяться в протоколі судового засідання (том2).

Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, вважає, що пред’явлене обвинувачення підсудному ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч.2 ст.286 КК України доказане повністю. Оскільки підсудний, своїми діями під час керування транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху,.що спричинили смерть потерпілого, то його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

З врахуванням того, що підсудний ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив про невизнання своєї вини у вчиненні злочину, то судом було ретельно досліджено докази, які мають значення для з»ясування змісту і спрямованості умислу винного, визначення характеру порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, наявності причинного зв»язку між діянням і наслідками, що настали і що є обов»язковою ознакою об»єктивної сторони вчиненого підсуднім злочину, зокрема, встановлено у порушенні яких ОСОБА_6 безпеки руху та експлуатації транспорту визнається винним ОСОБА_5, у чому конкретно виявилося порушення, встановлено причинний зв»язок між порушенням ОСОБА_6 безпеки руху і наслідками, що настали і при цьому звернуто увагу на ту обставину, що причинний зв»язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водіями та наслідками, що настали, а між порушеннями ОСОБА_6 дорожнього руху та експлуатації транспорту і наслідками, що настали. Крім того, судом враховано кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

У суду сформувалася тверда думка про винність підсудного, в порушенні, як водієм ОСОБА_6 безпеки руху, що спричинили смерть потерпілого. Протягом тривалого судового розгляду, суд, намагався, максимально з»ясувати та ретельно перевірити і встановити у чому саме полягає порушення підсуднім ОСОБА_6 безпеки руху та їх наслідків з врахуванням всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди та приходить до висновку, що у вину підсудному слід інкримінувати порушення: - п.12.4 ПДР в частині перевищення допустимої швидкості руху на 9 км./год, а саме при встановлених 60 км./год. швидкість складала 69 км./год.; п.2.3 «б» ПДР в частині не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагував на її зміну, не вчинив негайних заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки під час руху пішохода, який вибігав на смугу руху; п.12.3 ПДР в частині вчинив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_7, який перебігав проїзджу частину дороги з ліва на право щодо руху автомобіля.

Враховуючи активну позицію підсудного щодо невизнання вини, суд, бере до уваги наступні докази у справі, які спростовують, як стверджує він сам та його адвокат, недоведеність вини:

-          обстановку, що склалася перед пригодою в частині місцезнаходження учасників дорожньо-транспортної пригоди, а саме потерпілий ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_13 стояли на узбіччі дороги та чекали проїзду транспортних засобів, рух через дорогу потерпілий ОСОБА_7 розпочав при відсутності транспортних засобів на дорозі і лише коли він дійшов до суцільної смуги на ділянці дороги, наче з–під землі, як свідчить свідок ОСОБА_13 (а.с.134 том2) з»явилася машина; свідченнями свідка ОСОБА_8 (а.с.131 том 2) про те, що дитина бігла з лівої сторони дороги і добігла до своєї половини, це було по середині зустрічної смуги дороги.

-          ділянка дороги на якій сталося ДТП зі сторони м.Городище по ходу руху автомобіля підсудного, є автодорога сполученням м. Городище - с. Мліїв Городищенського району Черкаської області і має заокруглення, що вимагало від підсудного додаткової уваги і підтверджується самими покази підсудного ОСОБА_5 (а.с.107 том 2) де він вказує, що виїзджав автомобілем із-за крутого повороту; свідчення свідка ОСОБА_8В.(а.с.131том 2) про те, що дитину вона побачила як виїхали із-за повороту; свідченнями свідка ОСОБА_9 (а.с.108 том 2) про те, що із-за повороту на великій швидкості виїхала машина; свідченнями свідка ОСОБА_13 (а.с.133 том 2) про те, що трактори повернули за поворот, їх вже не було;

-          обґрунтовано встановлено рух інших транспортних засобів на зустрічній смузі руху, а саме тракторів, та не доведено перешкоди в обзорності та повноті оглядовості ділянки дороги через рух двох КАМАЗів і мотоцикла – на це вказують свідок ОСОБА_13 (а.с.132 -133том 2) про те, що рухалися два трактори, мотоцикла не було, за КАМАЗи не пам»ятаю чи їхали, я їх не бачила, а от мотоцикла точно не було, я пам»ятаю що великих машин не було; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (а.с.41-42 том 1) у якому не вказано про рух КАМАЗів та свідченнями в якості свідка (а.с.131 том 2) про те, що їхав трактор, я не пам»ятаю, який був колір трактора, крім трактора рухався мотоцикл, я також не пам»ятаю кольору мотоцикла, в сторону м.Городище рухалися два КАМАЗи, під час руху ми КАМАЗів не зустрічали; даними додаткового допиту свідка ОСОБА_8 (а.с.141 том 2) під час дослідження матеріалів кримінальної справи про те, що мотоцикла не було ні до моменту ДТП, ні після ДТП, я тільки пам»ятаю, що було дві машини КАМАЗи та трактор; свідченнями свідка ОСОБА_9 (а.с.108 том 2) про те, що зачекали поки проїхали два трактори і готувалися перейти дорогу, інших транспортних засобів не було, мотоцикла я не бачила, два трактори синього кольору я бачила; свідченнями свідка ОСОБА_14 (а.с.134 том 2) про те, що бачила як рухалися два трактори, і можливо один КАМАЗ, мотоцикла точно не було я не бачила його; показами підсудного під час дослідження матеріалів кримінальної справи(а.с. 142 том 2) про те, що КАМАЗи тоді на дорозі були, вони нібито трохи загальмували, але все таки поїхали так і не зупинившись, КАМАЗи мені не створювали перешкод і не перешкоджали видимості на дорогу; свідченнями свідка ОСОБА_21І.(а.с.229 том 2) про те, що я бачив, що рухалося два трактори, чи був мотоцикл, я не пам»ятаю;

-          встановлений в діях підсудного прояв неуважності до обстановки, що склалася, для забезпечення безпеки руху, є наслідком того, що ОСОБА_5 при виїзді із-за заокруглення дороги, яка переходила в прямий відрізок дороги, бачивши дітей на узбіччі дороги і хлопчика який перебігав дорогу, які знаходилися на невеликій відстані від джерела підвищеної небезпеки - керованого ним автомобіля, не врахував цього, не подав звукового сигналу з метою попередити дітей, продовжував рух не впевнившись у небезпеці, все таки повинен був виявити підвищену увагу до навколишньої обстановки і передбачити можливість того, що діти перебуваючи на узбіччі з наміром перейти дорогу, та на проїжджій частині дороги, можуть бути нездатні, усвідомити існуючу для них небезпеку і тому, суд, надає відповідну юридичну оцінку цим обставинам з врахуванням показань підсудного ОСОБА_5 і свідка ОСОБА_8, в тій частині що після виїзду із-за повороту вони бачили на узбіччі дітей (а.с.142 том 2); свідченнями свідка ОСОБА_21 (а.с.229 том 2) про те, що підсудний пояснював, що бачив людей, які стояли на узбіччі, в тому числі малих дітей, підтверджував, що дійсно, побачивши, що діти рухаються по проїжджій частині дороги загальмував.

Адвокат підсудного наполягав з позиції допустимості доказів не брати до уваги вихідні дані зазначені у протоколі огляду місця ДТП, схемі до протоколу огляду місця ДТП, фото таблиці до протоколу огляду місця події, протоколу огляду транспортного засобу та таблиці зображень до нього, висновків експертних досліджень, остільки всі зазначені процесуальні документи складені з порушенням вимог кримінально – процесуального законодавства в частині вимог ст. 85 КПК України, а саме містять розбіжності та не відповідають дійсним обставинам у дорожньо-транспортній обстановці. Статтею 67 КПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді справи, в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили. Крім того, на виконання вимог ст. 257 КПК України, суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив докази у справі, шляхом допиту підсудного, потерпілого, свідків, заслуховування висновків експерта та їх пояснень, огляду речового доказу, оголошення протоколів та інших документів, шляхом допиту свідків-працівників міліції слідчих Гейко І.І., Черниченко Є.М., Петренка О.О.. За таких обставин, суд не може погодитися із позицією захисту щодо неможливості доведення вини підсудного зазначеними процесуальними документами і визнає їх доказами у кримінальній справі, на підставі встановлення обставин за яких допущено розбіжності, показів підсудного та свідків про те, що підсудний ОСОБА_5 безпосередньо сам брав участь у огляді місця події, складанні схеми дорожньо-транспортної пригоди, проведенні відтворення обстановки та обставин події з участю інших учасників, проте, будь-яких заперечень чи зауважень не мав, клопотань про доцільність проведення повторних судових досліджень , експертиз в ході судового розгляду кримінальної справи не заявляв (а.с. 142, 149, 229 том 2).

Судом під час розгляду справи було об»єктивно перевірено покази підсудного, думку захисту і на предмет порушення законодавства в частині збирання необхідних даних для експертного дослідження, підстав і порядку проведення огляду речових доказів під час проведення експертиз і упередженості висновків комісійної експертизи судово-медичної та транспортно-трасологічної експертизи, виконаної експертами ОСОБА_20 та ОСОБА_19 в області судової медицини та дослідження обставин ДТП і встановлено, що такі посилання є надуманими, так як не знайшли свого підтвердження, а складені процесуальні документи і висновки експертів є такими, що не містять істотних порушень кримінально - процесуального законодавства, відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу», а тому суд оцінює їх, як належні.

На думку, суду, слід надати юридичну оцінку і показам підсудного та свідченням свідків, покази і свідчення, яких, суд, кладе в основу обвинувачення підсудного.

Оцінюючи покази підсудного, щодо недоведеності його вини у вчиненні злочину, суд, вважає їх при повному їх аналізі у порівнянні з матеріалами справи та зібраними доказами, не послідовними, такими, що не відображають дійсні обставини у справі в частині розташування транспортних засобів, місцезнаходження учасників руху, швидкості руху, встановлення дійсних обставин дорожньої пригоди. Щодо свідчень свідка ОСОБА_8, то суд звертає увагу, що її як першочергові пояснення так і дані свідчення протягом усього досудового слідства та судового розгляду є не щирі, не сприяють встановленню істини у справі, постійно розходяться з іншими обставинами та свідченнями свідків у справі, та мають на меті сприяти уникненню підсудного від покарання, остільки вона є нареченою останнього. На досудовому слідстві, та під час дізнання підсудний і свідок ОСОБА_8 не заявляла та не оскаржували дії співробітників міліції з оформлення ДТП, а саме складені ними документи не були предметом оскарження та звернення до відповідних органів, якщо враховувати їх пояснення про невідповідність вихідних даних, не занесення до протоколів слідчих дій даних ними пояснень у точній відповідності. Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_10 та свідчення свідків, які були безпосередньо очевидцями дорожньої пригоди ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14, суд, вбачає їх найбільш змістовними, обґрунтованими, такими, що не протирічать між собою, хоч і допускає їх бажання, як рідних та знайомих, притягнути підсудного до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. На увагу заслуговують, свідчення неповнолітнього свідка ОСОБА_13, яка на запитання головуючого, чому її свідчення не співпадають із свідченнями свідка ОСОБА_8, дала обґрунтовану відповідь про те, що якщо ОСОБА_8 все чула як відбувалося, будучи пасажиром у автомобілі, то вона все, що відбувалося просто бачила.

Заперечення підсудного ОСОБА_5 та його адвоката про те, що первинний контакт потерпілого з автомобілем відбувся не в ліве переднє крило, а саме у ліве заднє крило автомобіля, суд також перевірив і вважає таку позицію не обґрунтованою, недостовірною, такою що не відповідає дійсним обставинам у справі і розглядає їх як намагання підсудного уникнути відповідальності за скоєний злочин. В основу такого висновку, суд, покладає свідчення свідка, яка безпосередньо була на місці ДТП ОСОБА_13 про те, що автомобіль ударив ОСОБА_7 передньою лівою фарою і той перелетів через машину та упав на спину (а.с.132 том 2), від контакту з автомобілем його підкинуло вгору, він вдарився об задню кришу автомобіля, знов підкинуло його угору і він впав (а.с.133 том 2); висновком експертизи про те, що пішохід ОСОБА_7 в момент первинного контакту з автомобілем перебував у стані руху та був обернений передньою поверхнею тіла до передньої лівої бокової поверхні автомобіля (а.с.159-173 том 1); поясненнями експертів ОСОБА_19 та ОСОБА_27 про те, що провівши моделювання, вивчивши контактування при дослідженні трупа, вони прийшли до висновку, щоб отримати такі ушкодження потерпілий ОСОБА_7 повинен був контактувати лише лівою передньою частиною автомобіля, оскільки при цьому виді наїзду не має значення яким було положення дитини, які б не бралися приклади, методи, такі тілесні ушкодження все одно будуть з контактом із передньою частиною автомобіля, остільки, саме при такому контакті утворюються специфічні тілесні ушкодження, був пошкоджений бампер та інші критерії по висоті розташування контактуючої частини автомобіля; свідченнями свідка ОСОБА_9 про те, що зі слів свідка ОСОБА_13 удар відбувся передньою лівою частиною автомобіля (а.с108 том 2); свідченнями свідка ОСОБА_28 дюк Л.А. про те, що був гальмівний звук, але після того, як ОСОБА_7 впав, і її ж свідчення про те, що , коли вона повернулася, то бачила момент падіння ОСОБА_7 на асфальт, він впав спиною за один метр від машини, ОСОБА_7 упав плашмя, якби він ударився об ліве заднє крило, то його б на таку висоту не підняло (а.с.134-135 том 2); свідченнями свідка ОСОБА_21 про те, що автомобіль підсудного рухався з швидкістю не більше 70 км./год і він це чув, як підсудний пояснював (а.с. 229 том 2).

На думку захисту слідством не доведено порушення підсуднім ОСОБА_5 ОСОБА_6 дорожнього руху, остільки дії які вчинив останній, а саме: прийняття вправо з первинним гальмуванням, коли за версією підсудного, вже передня частина автомобіля минула дитину, намагання швидше переїхати, лінію руху дитини і після того як почув удар вбік зліва, знову загальмував та висновків експерта в разі надання інших вихідних даних, щодо відстані і часу та темпу руху пішохода, - вказують на уникнення підсудним небезпеки та вжиття негайних заходів для відвернення небезпеки. Суд, критично оцінює такі доводи, виходячи з тих міркувань і досліджених обставин у справі, що при появі дитини, хлопчика ОСОБА_7 на проїжджій частині дороги та наявності дітей, це свідки ОСОБА_13, ОСОБА_12, поблизу автомобіля, що рухався, підсудній повинен був проявити особливу уважність і передбачити можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, остільки у ОСОБА_6 дорожнього руху закріплено обов»язок водіїв бути особливо уважним до таких категорій учасників дорожнього руху, п.1.7.. Свідок ОСОБА_13 у своїх свідченнях суду, пояснила що підсудній мав можливість уникнути наїзду, за умови прийняття руху автомобіля вправо, остільки стан дороги це дозволяв (а.с.133 том 2) та і висновок експертизи вказує , що при дотриманні обмеження швидкості руху у населеному пункті, така б можливість у підсудного була. В даній ситуації, суд, схильний до думки, що підсудний зобов»язаний був діяти у відповідності до вимог ПДР, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, і тому не можна розглядати вищевказані адвокатом та підсуднім дії, як такі різні правила що випливають з життєвого чи професійного досвіду водіїв, якщо вони не зафіксовані у відповідних нормативних акта.

Факт порушення підсуднім ПДР є встановленим та доведеним, і тому відповідно, суд не вбачає підстав для постановлення виправдувального вироку.

Позиція державного обвинувачення є обґрунтованою відповідно до аналізу та оцінки зібраних у справі доказів.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_5, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання і звертає увагу, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України, судам рекомендовано Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб. З позиції суду є не зрозумілою поведінка підсудного ОСОБА_5 щодо відсутності намірів про можливе примирення з потерпілим та надання йому відповідної допомоги у зв»язку з госпіталізацією дитини, її перебуванням у реанімаційному відділенні, витратами на поховання та побоювання, що в разі вчинення таких дій, це б автоматично стверджувало про його винуватість, виходячи із показів самого підсудного про те, що до потерпілих він не звертався, а допомогу пропонували один раз лише його батьки і про що вони домовлялися він не пам»ятає (а.с.107 том 2). Пояснення потерпілого ОСОБА_10, вказують, на те, що його бажання притягнути підсудного ОСОБА_5 до відповідальності, в першу чергу пов»язані саме із цими обставинами, які стали підставою для великого душевного занепокоєння через втрату близької людини та не усвідомленням останнім негативних наслідків, що настали, втратою елементарного людського співчуття (а.с.107 том 2). При кваліфікації дій підсудного, суд, враховує і обставини, що вплинули на його поведінку, так як після аварії він перебував під впливом переляку від скоєного і можливо побоювався протиправних дій з боку осіб, які знаходилися на місці дорожньо-транспортної пригоди, це підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рекомендовано судам при розгляді кримінальних справ, досліджуючи дані про особу підсудного з»ясовувати вік, стан здоров»я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім»ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, а тому суд бере до уваги те, що підсудному 27 років; є особою молодого віку (а.с.209 том 1); не одружений; не має на утриманні неповнолітніх дітей; утриманням інших осіб похилого віку не обтяжений, має батька ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_6, непрацюючого, та матір ОСОБА_30, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка працює в Старосільській дільничій лікарні акушеркою; за місцем проживання та за місцем роботи характеризується виключно з позитивної сторони (а.с.213, 214 том 1); працюючий; не визнав свою вину; не розкаюється у вчиненому та не сприяв розкриттю злочину; до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.211, 212 том 1); не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра за місцем проживання згідно довідки №321 та довідки №336 від 04.09.2009 року Городищенського районного територіального медичного об»єднання (а.с.15 том 2); зі сторони потерпілого маються претензії матеріального та морального характеру, які будуть, зі слів останнього, предметом розгляду в порядку цивільного судочинства, просив призначити підсудному сувору міру покарання, пов»язану з відбуванням в місцях позбавлення волі.

Обставин, які пом»якшують покарання підсудного ОСОБА_5, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_5, судом не встановлено

З врахуванням вищенаведеного, суд, вважає, що виправленню та перевихованню підсудного ОСОБА_5, не може сприяти покарання не пов»язане з його ізоляцією від суспільства і призначає йому покарання у вигляді реального позбавлення волі, виходячи із засад розумності та справедливості, остільки вважає, що саме таке покарання є необхідним й достатнім та сприятиме попередженню вчинення ним нових злочинів, так як формування звички законослухняної поведінки в інший спосіб у відношенні підсудного є неможливим та не доцільним і відповідатиме правилам поведінки в суспільстві. За доцільне, на думку суду, застосувати до винного і додаткове покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції статті терміном на 3 роки, враховуючи наявність у підсудного ОСОБА_5 такого права на підставі посвідчення водія (а.с.218 том 1), виданого 26.06.2002 року ДАІ МВС –УВС Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, відсутності обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з врахуванням особи винного.

Цивільний позов у справі не заявлено.

У справі маються судові витрати у зв»язку з проведенням комісійної судово-медичної та транспортно трасологічної експертизи на суму 1353,60 грн. та у зв»язку з проведенням судово-автотехнічної експертизи на суму 300,48 грн., які складають всього 1654,08 грн. і які слід стягнути з підсудного ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області.

При кримінальній справі є речовий доказ, а саме автомобіль «ВАЗ-2101», 1973 року випуску, двигун

№ 21033622515, 21010689341, кузов № ВАЗ21010651651, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Черкаським РЕВ 02.12.1999 року, який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів при Городищенському РВ УМВС України в Черкаській області і законним володільцем якого є ОСОБА_5, в порядку ст.81 КПК України підлягає поверненню за належністю, а постанова про накладення арешту – скасуванню.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

визнати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому за даною статтею покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_5, підписку про невиїзд змінити на тримання під вартою, взявши його під варту із залу суду і направити до місця відбування покарання.

Термін відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з часу взяття йог під варту, тобто з 1 серпня 2012 року.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області ( р/р 35223003000037, код 25574009, банк одержувача УДК в Черкаській області, МФО 854018) за проведення судових експертиз судові витрати в сумі 1654 (одна тисяча шістсот п»ятдесят чотири ) гривні (вісім) 08 коп..

Цивільний позов у справі не заявлено.

Речовий доказ по справі: автомобіль «ВАЗ-2101», 1973 року випуску, двигун № НОМЕР_6, 21010689341, кузов № ВАЗ21010651651, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований Черкаським РЕВ 02.12.1999 року, який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів при Городищенському РВ УМВС України в Черкаській області повернути за належністю законному володільцю ОСОБА_5.

Накладений арешт на автомобіль «ВАЗ-2101», 1973 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 постановою від 18 лютого 2010 року слідчим ВР ДТП СУ ГУМВС України в Черкаській області Є.М.Черниченко – скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області через Городищенський районний суд Черкаської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а для засудженого ОСОБА_5 з моменту вручення йому копії вироку суду.

Суддя           ОСОБА_31