Справа № 2-2451/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2012 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

           головуючого /судді - МАРЦІШЕВСЬКОЇ О.М.

           при секретарі – СНІГУРСЬКІЙ Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, треті особи Перша Черкаська державна нотаріальна контора, служба захисту прав дітей Черкаського міськвиконкому про визнання договору дарування квартири недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, посилаючись на те, що 06.05.2011 року між ним та неповнолітньою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, від імені якої діяли її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування квартири, згідно якого позивач передав у власність ОСОБА_4 належну йому двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір був укладений, оскільки позивач потребував стороннього догляду за віком та станом здоров’я, є одиноким, ОСОБА_2 являється донькою його племінника та обіцяла довічно доглядати позивача, забезпечувати продуктами харчування, займатись домашніми справами. За цих умов погодився підписати договір дарування квартири, але після оформлення даного договору відповідачка та її чоловік змінили ставлення до позивача, не надають допомогу та догляд. Вказує, що договір дарування був укладений ним під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних умовах. Просить суд визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 06.05.2011р.

          В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, пояснили, що позивач як одинока людина похилого віку, інвалід ІІ групи по зору, потребував сторонньої допомоги та догляду, та розраховував на надання допомоги та догляду з боку відповідачки та її чоловіка, тому передав їх дитині безоплатно у власність двокімнатну квартиру. Однак відповідачі не доглядають за ним, не надають допомогу у лікуванні, ведення домашнього господарства. В травні 2012 року звертався до суду з аналогічним позовом та після запевнення відповідачки про те, що допомога буде надаватись, відкликав свій позов. Однак дії по догляду за ним відповідачкою та її чоловіком відновлені не були, він змушений звертатись до сусідів, щоби придбали продукти харчування, приготували їжу, з доходів має лише пенсію, з якої також оплачує комунальні послуги по квартирі, яка йому не належить. Просили позов задоволити.

          Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що позивач зі свого бажання вирішив подарувати безкорисно квартиру доньці відповідачів, після чого відповідачка та її чоловік надавали посильну допомогу, однак після того, як позивач поставив питання про витрати на своє лікування, відносини погіршились, постійний догляд та піклування відповідачка та її чоловік не мають можливості забезпечити позивачу та не зобов’язані це робити.

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов”язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 06.05.2011р. ОСОБА_1 подарував неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

          Згідно пояснень позивача, які підтверджені показами свідка ОСОБА_6, даними медичної картки позивача, довідки МСЕК, належну йому квартиру позивач спочатку мав намір залишити за заповітом, потім був оформлений договір дарування, оскільки за віком та станом здоров’я позивач не міг обходитись без стороннього догляду та розраховував, що відповідачка з чоловіком будуть надавати йому допомогу.

В судовому засіданні встановлено, що договір дарування квартири від 06.05.2011р. був укладений позивачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних для нього умовах, такою тяжкою обставиною є хвороба позивача, який за станом здоров’я є інвалідом ІІ групи по зору, має захворювання міжпозвонкових дисків поперекового відділу хребта, деформацію суставів, має похилий вік 75 років, в зв’язку з цим не може обходитись без сторонньої допомоги та догляду, близьких родичів не має, вказані обставини вплинули на волевиявлення позивача при укладенні оспорюваного правочину на вкрай невигідних для позивача умовах, оскільки він безоплатно та без будь-яких зустрічних зобов’язань відчужив належну йому двокімнатну квартиру вартістю 72404 грн., покладаючись на довіру відповідачам, та будучи одиноким і непрацездатним опинився у становищі, коли не має у власності будь-якого житла, з доходів має пенсію 960 грн., та позбавлений піклування та догляду, що підтверджує те, що за відсутності зазначеної тяжкої обставини оспорюваний правочин з боку позивача не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких вкрай невигідних для нього умовах, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст.233 ЦК України.

Що стосується житлових прав неповнолітньої ОСОБА_4, дитина має постійне місце проживання з батьками в іншій квартирі за місцем реєстрації відповідачки та її чоловіка, обов’язок забезпечення житлом неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, разом з тим, забезпечення житлом неповнолітньої ОСОБА_4 не може здійснюватись за рахунок порушення прав та законних інтересів позивача, який з урахуванням інвалідності, похилого віку, майнового стану є соціально незахищеним та потребує правового захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 233 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

          Позов ОСОБА_1 задоволити.

          Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений 06 травня 2011 року між ОСОБА_1 та неповнолітньою ОСОБА_4, від імені якої діяли ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий