Справа № 1819/3891/12 р.

Провадження № 2/1819/820/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2012 р.                    Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Прачук О. В.,

з участю секретаря Павлюченко І .В..,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,

- про стягнення аліментів на утримання колишнього чоловіка, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишнього чоловіка. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29 червня 2002 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано 11 травня 2012 року. Від шлюбу мають неповнолітніх доньку та сина, на утримання яких позивач за рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року сплачує аліменти . Позивач є інвалідом 2-ї групи внаслідок загального захворювання, і така інвалідність встановлена йому з 01 грудня 2010 року до 01 січня 2014 року, тобто ще під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, отримує пенсію по інвалідності в сумі 297,04 грн. (з вирахуванням аліментів). Працює оператором комп’ютерного набору в Шосткинській міській санітарно-епідеміологічній станції, заробітна плата складає 543,65 грн. (з вирахуванням аліментів), інших джерел доходів немає, а зазначені доходи в сумі складають 840,69 грн. і не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зазначає, що потребує постійного лікування. Однак, колишня дружина позивача не надає йому матеріальної допомоги, хоча у відповідності до ст.ст.75, 76 СК України на неї покладено обов’язок по утриманню колишнього чоловіка.

Відповідачка працює, має постійний дохід, на її користь перераховуються аліменти на утримання дітей, тому має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу З наведених підстав просить стягувати з відповідача ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною позивача, на його користь аліменти в розмірі ? частки від її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із дня пред’явлення позову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на мотиви, вказані у позовній заяві, крім того зазначив, що збирається звільнятись з роботи і тому матиме дуже низький дохід, та просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що діти від шлюбу проживають з нею, аліментів, які вона отримує на їх утримання, не вистачає для задоволення всіх потреб дітей ( гарного харчування, витрат на навчання та дозвілля дітей, постійне придбання нового одягу та взуття, оскільки діти швидко ростуть, лікування, у разі їх хвороби), має низьку заробітну плату ( отримує за вирахуванням податків та зборів не більше 1 100 грн.), тому надавати допомогу колишньому чоловікові вона не може.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 76 СК України після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Отже, вказаною нормою визначені три умови, за сукупністю яких у особи виникає право на утримання колишнім чоловіком, дружиною: непрацездатність особи яка виникла до розірвання шлюбу або протягом року від дня розірвання шлюбу; потреба особи в матеріальній допомозі; наявність у колишнього чоловіка, дружини можливості надати таку матеріальну допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 червня 2002 року по 22 травня 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі. (а.с. 3,4) Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5, 6), які проживають з відповідачкою, та на утримання яких з позивача, згідно з рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 17.02.2001 р., стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до їх повноліття. ( а.с. 7)

Відповідно до довідок до актів огляду МСЕК позивач є інвалідом ІІ групи внаслідок загального захворювання, інвалідність встановлена з 01.12.2010 р. по 01.01.2014 р. ( а. с. 8).

Довідкою про доходи від 17.05.2012 р. № 35 підтверджується, що ОСОБА_1 працює в Шосткинській міській санітарно-епідеміологічній станції та загальна сума отриманого позивачем доходу ( з вирахуванням аліментів) за період з січня 2011 року по квітень 2012 року ( за виключенням березня 2011 р.- червня 2011 р.) становить 9 360 грн. 12 копійок.

Крім того позивач отримує пенсію по інвалідності, і хоча довідка про знаходження позивача на обліку в управлінні ПФУ в м. Шостці та Шосткинському районі та розмір пенсії, не може бути прийнята судом як належний доказ, оскільки не містить підписів та печатки ( а с. 10 ), сам факт отримання позивачем пенсії по інвалідності не оспорюється.

Позивачем не надано також доказів наміру звільнитися з роботи, хоча він посилався на зазначену обставину як на доказ погіршення в майбутньому його матеріального стану.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Відповідно до ст. 12 Закону України « Про Державний бюджет України на 2012 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 822 гривні, з 1 квітня - 838 гривень, з 1 липня - 844 гривні, з 1 жовтня - 856 гривень, з 1 грудня - 884 гривні.

Однак, в судовому засіданні не здобуто доказів того, що позивач потребує матеріальної допомоги, оскільки на підтвердження своїх доводів позивач не довів суду, що розмір його доходів не забезпечує прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, позивач, мотивуючи свої вимоги непрацездатністю, вказує, що рівень його доходів не забезпечує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює на КП «ШКЗ «Імпульс» робітником, відповідно до довідки про доходи загальна сума нарахованого доходу за період з липня 2011 р. по червень 2012 р. становить 15 436 грн. 77 коп., неповнолітні діти проживають разом з нею.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач зазначила в судовому засіданні, що аліментів, які вона отримує, не вистачає на забезпечення потреб дітей і вона витрачає свою заробітну плату на утримання дітей, що позивачем не заперечувалось.

Отже, позивачем у встановленому законом порядку не доведено, що ОСОБА_2 має можливість надавати йому матеріальну допомогу.

Керуючись ст. 75, 76, 180 СК України, 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання колишнього чоловіка – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційний суд Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом цього строку з дня отримання копії рішення.

          Суддя Шосткинського міськрайонного суду

          Сумської області                                                                      Олена.Василівна.Прачук