ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
29.06.06 Справа № 15/150-3078
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого–судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі Городенківського РЕМ № 57/10 від 03.04.2006 року (вх. № 284 від 19.04.2006 року)
на рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2006 року
у справі № 15/150-3078
за позовом Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) “Прикарпаттяобленерго” в особі Городенківського РЕМ, м.Городенка.
до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) “Укртелеком” в особі Філії з управління спецоб‘єктами електрозв‘язку Центр технічної експлуатації № 4, м.Теребовля.
про стягнення 17020,12 грн. боргу за спожиту електроенергію.
за участю представників:
від позивача: Драганчук Р.В.
від відповідача: Сеньків С.В.
Представникам сторін роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя Бучинська Г.Б.) від 11.01.2006 року у справі № 15/150-3078 відмовлено в позові ВАТ “Прикарпаттяобленерго” до ТзОВ “Укртелеком” про стягнення 17020,12 грн. за понаддоговірне споживання електричної енергії.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем не доведено правомірності проведення коригування граничної величини споживання електричної енергії, а тому суд, посилаючись на положення договору № 14-100 від 28.12.2004 року, ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ № 475 від 09.04.2002 року, визнав неправомірним визначення понадлімітного споживання електричної енергії відповідачем у січні 2005 року, шляхом коригування позивачем у лютому 2005 року по відношенню до терміну споживання, який минув; що повідомлення про коригування граничних величин споживання елекричної енергії за січень 2005 року надіслано позивачем відповідачу з пропущенням встановленого п. 5.2 Договору, п.п. 1,2 додатку № 2 до Договору строку; що позивач здійснивши зарахування як передоплату за лютий 2005 року сплачених відповідачем платіжним дорученням № 41 від 31.05.2005 року сум, не врахував, умови проведення розрахунків між сторонами, передбачені додатком № 2 до Договору, відповідно до якого всі кошти, перераховані споживачем за електроенергію зараховуються в погашення існуючої заборгованості позивача із найдавнішим терміном її виникнення і лише надлишок сплачених коштів зараховуються в рахунок платежів наступного розрахункового періоду.
ВАТ “Прикарпаттяобленерго” в апеляційній скарзі № 57/10 від 03.04.2006 року (вх. № 284 від 19.04.2006 року) не погоджується з даним рішенням місцевого господарського суду, просить його скасувати, як таке, що прийняте за неповного з‘ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Зокрема, Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано, що відповідачем не наведено жодного доказу в оплату спожитої електроенергії за січень 2005 року, а тому позивачем правомірно було скориговано граничну величину споживання електричної енергії за даний період до 0 кВт/год, оскільки перевищення склало 15825 кВт/год згідно звіту самого відповідача про об‘єм споживання електричної енергії за січень 2005 року, та нараховано 17020,12 грн. відповідно до п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою КМУ № 475 від 09.04.2002 року, ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електронергетику”. Суд також прийшов до помилкового висновку про пропущення позивачем строку коригування граничної величини споживання електричної енергії, оскільки позивачем направлено відповідачу рахунок за перевищення граничної величини споживання електричної енергії в межах строку встановленого п.п.1, 7 додатку № 2 до Договору.
Також апелянтом наводяться й інші доводи в обгрунтування підстав для скасування окаржуваного рішення місцевого суду.
ВАТ “Укртелеком” в особі Філії з управління спецоб‘єктами електрозв‘язку Центр технічної експлуатації № 4 (відповідач у справі) вимоги апеляційної скарги заперечило з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5485 від 09.06.2006 року), доповненнях до нього (вх. № 5787 від 19.06.2006 року та № 6009 від 26.09.2006 року). Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2006 року у справі № 15/150-3078 залишити без змін.
В судовому засіданні 14.06.2006 року оголошено перерву до 21.06.2006 року до 14 год. 30 хв. В судовому засіданні 21.06.2006 року оголошено перерву до 29.06.2006 року до 12 год. 40 хв.
Колегія суддів апеляційного суду заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, розглянувши матеріали справи в порядку ст. 101 ГПК України, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Між сторонами по справі 28.12.2004 року укладено договір № 14-100 (надалі Договір, а.с. 5-11) про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.п. 5.1, 9.1 Договору сторонами в Додатку № 1 до нього, визначено на січень 2005 року договірну величину споживання електроенергії у розмірі 18000 кВт.год.(а.с. 9).
Відповідно до п.п. 2.3.3 Договору відповідач зобов‘язується щомісячно 24 числа календарного місяця направляти представника у відділ збуту відповідного районного підрозділу Позивача для подання додатку 6 –“Акт про обсяги переданої споживачу (субспоживачу) електричної енергії” за розрахуновий період та одержання відповідних рахунків на оплату.
Розрахунковим періодом згідно п. 1 додатку № 2 до Договору вважається період, який починається з першого числа календарного місяця та триває до останнього числа календарного місяця. Пунктом 2 даного додатку до Договору передбачено, що споживач до 22 числа календарного місяця здійснює платіж на наступний розрахуновий період в сумі вартості 100% заявленого на наступний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Відповідач щомісячно проводить остаточний розрахунок по усіх платежах, передбачених даним Договором протягом 3 днів після дня вказаного в п. 2.3.3 Договору (п. 2 цього ж Додатку).
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що додаток № 2 до Договору не можна брати до уваги, оскільки він підписаний зі сторони ВАТ “Укртелеком” неуповноваженою особою –начальником цеху електрозв‘язку № 42 м.Городенка, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема копій виписок з банківського рахунку, відповідачем на протязі 2005 - початку 2006 років вчинялись дії на виконання положень, що містяться в даному додатку до Договору, тобто відповідачем прийнято його до виконання, а тому в силу ст. 241 ЦК України апеляційний суд вважає, що даний додаток до Договору створює, змінює і припиняє права та обов‘язки для сторін з моменту його вчинення. Крім цього, слід зазначити, що в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, при цьому виходячи зі змісту ст. 217 цього ж Кодексу, дане положення підлягає застосуванню й до окремих частин правочину, якщо без даної частини правочин був би вчиненим. Відповідачем доказів визнання судом недійсним додатку № 2 до Договору ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не представив.
Також апеляційний суд не може взяти до уваги й твердження апелянта про те, що додаток № 2 до Договору є підписаний в силу ст. 181 ГК України сторонами з врахуванням протоколу розбіжностей, направленого відповідачем позивачу 28.12.2004 року, оскільки позивачем протягом 20-ти днів не було дано ні відповіді на нього, ні не було передано його на розгляд суду. Однак такі доводи відповідача не підтверджуються жодними доказами, зокрема відповідачем не подано в силу ст. 33 ГПК України доказу направлення даного протоколу розбіжностей до Договору позивачу.
За розрахунковий період –січень 2005 року Відповідачем згідно його звіту про показники витрат електроенергії від 24.01.2005 року було спожито 15825 кВт.т. (а.с. 16).
Згідно п. 2.3.3 Договору, п.п. 2 додатку № 2 до Договору, 24.01.2005 року (згідно розписки про отримання) Відповідачу було виставлено рахунок за електроенергію № 100/1 за січень 2005 року на суму 5106,04 грн. (а.с. 13), який ним в порушення вищезазнених умов Договору, не був своєчасно (до 27 січня 20005 року) оплачений. Крім цього, відповідно до вищезазначених положень Договору позивачем було також виставлено відповідачу рахунок на попередню оплату № 100/2 від 24.01.2005 року за лютий 2005 року (а.с. 14).
Відповідачем було оплачено позивачу 5106,04 грн. згідно платіжного доручення № 41 від 31.01.2005 року з призначенним платежу: “за електроенергію згідно рах. № 100/2 за лютий 2005 року” (а.с. 100) та 5106,04 грн. платіжним дорученням № 93 від 16.02.2005 року з призначенням платежу: “за електроенергію згідно рах. 100/2 за січень 2005 року” (а.с. 101).
Таким чином, відповідачем оплачено рахунок позивача № 100/1 за січень 2005 року лише 16.02.2005 року, тобто з простроченням встановленого п. 2 додатку до Договору строку остаточного розрахунку по платежах за спожиту в січні електроенергію.
Доводи відповідача та висновок суду про те, що позивач відповідно до п. 2 додатку № 2 до Договору зобов‘язаний був перераховані відповідачем платіжним дорученням № 41 від 31.01.2005 року кошти за електроенергію (передоплата на лютий 2005 року) зарахувати в погашення існуючої заборгованості позивача за січень 2005 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно п. 3.1.9 Договору, п. 2 додатку № 2 до Договору такі дії ВАТ “Прикарпаттяобленерго” є його правом. При цьому також слід сказати, що відповідач, як власник коштів перерахованих даними платіжними дорученнями, в силу наданої та гарантованого йому ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321 ЦК України свободи в здійсненні права власності та його непорушності, вільно розпорядився своїми коштами, зазначивши про це в графі: “призначення платежу”.
Крім цього, виходячи з вищенаведеного, також безпідставним є твердження відповідача про те, що відповідно до абз. 3 п. 7.8 Правил користування електричною енергією він мав право оплати виставлений йому позивачем рахунок за спожиту ним в січні місяці 2005 року електроенергію до 05 числа наступного місяця, оскільки, як встановлено вище, сторони в п. 2 додатку № 2 до Договору обумовили особливості розрахунків між ними, та те, що відповідачем оплачено рахунок за спожиту електроенергію в січні 2005 року лише 16.02.2005 року.
Щодо висновків суду про неправомірність визначення позивачем понадлімітного споживання електричної енергії відповідачем у січні 2005 року, то апеляційний суд зазначає слідуюче.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Згідно з п. 2.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов‘язані керуватись чинним законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, Правилами улаштування електроустановок, актами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, Національної комісії регулювання електроенергетики України та іншим чинним законодавством України.
Статтею 3 Закону України «Про електроенергетику»відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 5.2 Договору, п. 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЄ України від 31.07.1996 року № 28, в редакції постанови НКРЄ України від 22.08.2002 року № 928, п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року № 475 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” (надалі Порядок)за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини її споживання.
При цьому апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року № 475, зазначивши, що скоригована величина споживання електричної енергії дійсна з дня проведення коригування, оскільки дане положення Постанови стосується коригування енергопостачальною організацією граничної величини споживання електричної потужності.
Відповідно до вимог п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року № 475 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам”, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовленні договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем, та повідомлення про які, є невід‘єними частинами Договору. Зокрема, згідно п. 5.2 Договору договірні (граничні) величини споживання електричної енергії доводяться постачальником електричної енергії до споживача письмовими повідомленнями (рекомендованим листом) або наручно під розписку, що є невід‘ємними частинами цього Договору, в термін не пізніше ніж за 2 дні до початку наступного розрахункового періоду.
Позивачем, у зв‘язку з недотриманням Відповідачем умов Договору було проведено коригування граничної величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої за січень 2005 року, а саме до нульового рівня. Про даний факт Позивачем було складено акт від 16.02.2005 року та направлено Відповідачу, як вбачається з копії квитанції та реєстру заказних листів, 16.02.2005 року повідомлення від 16.02.2005 року про скоригування граничної величини спожитої в січні 2005 року електроенергії, яке згідно п. 5.2 Договору, п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 року № 475 є невід‘ємною частиною Договору, та виставлено рахунок № 100/3 від 16.02.2005 року на оплату 17020,12 грн. (а.с. 17-20).
Таким чином безпідстаним є висновок суду про те, що позивачем в порушення умов договору проведено коригування граничної величини споживання відповідачем електроенергії за січень 2005 року та з порушенням строків направлено повідомлення про таке коригування, оскільки він не відповідає п. 5.2 Договору, п. 7 додатку № 2 до Договору.
Згідно п. 4.2.2 Договору споживач у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 даного Договору, сплачує електропостачальній організації п‘ятикратну вартість різниці фактично спожитої та граничної величини.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, п. 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, в редакціях на час виникнення спірних правовідносин, споживач за перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії сплачує енергопостачальній організації п‘ятикратну вартість електроенергії, спожитої понад обумовлений договором обсяг.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунок № 100/3 на суму 17020,12 грн. за понаддоговірне споживання електроенергії в січні 2005 року Відповідачем не оплачений, доказів протилежного Відповідачем суду не подано.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не доведено суду того, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання щодо оплати спожитої в січні 2005 року електроенергії в визначений Договором строк.
Відповідно до статті 193 ГК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності конкретних вимог –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ВАТ “Прикарпаттяобленерго” є обгрунтованими, та такими, що грунтуються на умовах Договору та положеннях чинного на момент їх виникнення законодавства, а тому відсутні підстави для відмови даному Товариству в позові.
Отже, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2006 року у справі № 15/150-3078 є незаконним та необгрунтованим, оскільки воно прийнято місцевим судом за неправильного застосування норм матеріального права, неповного з‘ясування обставин, що мають значення для справи, а тому відповідно до ст.ст. 103, 104 ГПК України підлягає скасуванню, а за наслідками апеляційного розгляду слід прийняти нове рішення, яким позов ВАТ “Прикарпаттяобленерго” задоволити.
Відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України судові витрати по розгляду справи в першій та апеляційній інстанціях покласти на відповідача.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 104, 105 ГПК України,
Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” задоволити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2006 року у справі № 15/150-3078 скасувати.
3. Прийняти нове рішення: позов Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” задоволити.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на користь Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” 17020 грн. 12 коп. боргу, 170 грн. 20 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 85 грн. 10 коп. в відшкодування витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, 118 грн. в відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області у відповідності до ст. 116 ГПК України видати наказ на виконання даної постанови.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
8. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий- суддя М.І.Городечна
Судді М.В.Юркевич
В.Л.Кузь